— Пані Жанно, судячи з активності й того люду у вашій бібліотеці, схоже, що дорога до бібліотеки не заросла?
— Звичайно, не заросла й не заросте. Люди цікавляться заходами, які у нас відбуваються, тим більше що бібліотека — у центрі міста. Ми тісно співпрацюємо із закладами культури, освіти, з управлінням патрульної поліції, зі ЗМІ.
Окрім можливості читати книжки і періодику, бібліотека надає безкоштовний доступ до Інтернету та можливість працювати чи спілкуватися, використовуючи наші комп’ютери. Все це дозволяє постійно підтримувати імідж бібліотеки як центру громади, де кожен знайде щось для себе.
Сьогодні у нас вісім тисяч користувачів. Сподіваємося, що на кінець року вийдемо на десять тисяч. Ми любимо своїх користувачів, цінуємо старих друзів бібліотеки й постійно шукаємо, що б ще їм запропонувати.
У вересні ми захистили проект, який спільно фінансуватиметься Британською радою та Бориспільською міською радою — він дозволить дітям у бібліотеці опанувати курс інформатики у цікавій ігровій формі.
— Ви просто закохані у свою роботу. Як сталося, що обрали професію бібліотекаря?
— З дитинства навколо мене завжди було багато книг — удома книга займала важливе місце. Моя мама, Тамара Юхимівна, працювала в міській бібліотеці. Всі члени родини багато читали і часто останні гроші витрачалися на поповнення домашньої бібліотеки.
Я надзвичайно любила слухати, як тато читав уголос. Мені здавалося, що немає нічого такого, чого б він не знав. Доля так склалася, що можливості здобути вищу освіту в нього не було, але це компенсувалося самоосвітою — тато був ерудитом і завжди допомагав знайти відповідь на мої «чому».
Пізніше виявилося, що й моя свекруха, Ганна Іванівна, за спеціальністю теж бібліотекар.
Я раджу молодим батькам: якщо бажаєте знайти спільну мову з дітьми — почніть читати з ними книжки.
— Що читалося в дитинстві? Вже зрозуміло, що Вам не говорили: читати шкідливо...
— У нашій родині завжди говорили: «Читати не шкідливо, шкідливо — не читати». З дитячого читання запам’яталися «Три товстуни» Юрія Олеші, «Аліса в Країні Чудес» Льюїса Керролла, «Чарівник Смарагдового міста» Олександра Волкова.
— Пані Жанно, вже багато років Ви несете любов до своєї справи. Вас підтримує рідня, чоловік?
— Швидко промайнули роки навчання в Харківському державному інституті культури — то були чудові роки пізнання, становлення, відкриття широкого світу бібліотеки й книги. Після трьох років роботи на Харківщині я переїхала — після заміжжя — до Борисполя на Київщину.
Звісно, близькі мене підтримують. Багато років я працювала з юнацтвом і легко знаходила спільну мову з молоддю, проводила заходи по школах, училищах, військових частинах. На посаду директора погодилася майже вісім років тому.
Таким чином, я вже 33 роки працюю в Бориспільській централізованій бібліотечній системі — спочатку районній, а з 2004 року — в міській. До міської централізованої системи належать три бібліотеки: центральна, дитяча та бібліотека-філія в Міському будинку культури.
— Ви в курсі всіх новинок, змін, які відбуваються в бібліотечній системі?
— Я ніколи не залишаюсь осторонь суспільного життя. Завжди думаю, в пошуках, знайомлюся з досвідом роботи бібліотек України. Навесні 2011 року ми взяли участь і перемогли у міжнародному проекті з надання нових бібліотечних послуг за допомогою Інтернету і від міжнародної організації «Бібліоміст».
Було нелегко — не всі в колективі підтримували мої ідеї, а дехто вперто не хотів розуміти, що час невпинний і ми повинні разом, крок за кроком, іти вперед і що комп’ютер не замінить книги, а доповнить.
Завдяки цій перемозі бібліотека отримала 15 новітніх комп’ютерів з ліцензійним програмним забезпеченням. Вони, багато разів ремонтовані, працюють у нас досі, нової техніки для бібліотеки придбано не було.
З появою цих німецьких комп’ютерів відбулося «перезавантаження» міської бібліотеки з пошуками нових форм роботи й сучасними послугами для наших користувачів — роботою в Інтернеті, спілкуванням по Скайпу.
Ми запровадили онлайн-приймальню міського голови по середах та Університет третього віку, де старші люди можуть оволодіти комп’ютером та сучасними засобами комунікації зі світом. Всі послуги, які надає наша бібліотека, безкоштовні.
— І поріг бібліотеки сміливо переступали нові відвідувачі?
— Спочатку заходили підлітки, згодом і дорослі зацікавилися. Сьогодні в бібліотеці й діти граються і вчаться, і молодь працює, і пенсіонери навчаються.
Бібліотека цінує уважне ставлення до нас міського голови Борисполя Анатолія Федорчука та його заступника з гуманітарних питань Людмили Пасенко. Атмосфера книги та знань об’єднує однодумців.
— Відвідувачі заходять до Вашого книжкового храму не тільки за книжками...
— У нас працює багато клубів за інтересами. Наприклад, «Калинонька» — це народознавчий клуб у дитячій бібліотеці, що проводить цікаві заходи з етнографії. Вже п’ять років у центральній бібліотеці працює «Творча майстерня», де всі охочі незалежно від віку вчаться робити модні хендмейд-вироби.
Клуб на волонтерських засадах веде народна майстриня Людмила Астаф’єва. Здобутком є й Університет третього віку — програму розраховано на один академічний рік, зараз учиться вже четвертий набір — люди вдячні за науку.
Акцент у програмі робиться на практичні потреби людей — сплатити комуналку через «Приват24» чи замовити товари й послуги в інтернет-магазинах.
— Майже щомісяця у Вас відбуваються зустрічі з митцями, виставки...
— Наші відвідувачі це люблять і на довгі роки запам’ятовують найбільш яскраві. Досьогодні згадують зустрічі з творчими особистостями — Левком Лук’яненком, братами Капрановими, Анжелікою Рудницькою, Валерієм Франчуком, Володимиром Кальненком, Світланою Гасіч.
Проводимо виставки місцевих художників — Леоніда Шефера, Миколи Чубатюка, Андрія Списовського, Наталії Кот, Катерини Поляруш.
Кілька разів на рік у нас проходять виставки дитячих робіт вихованців Будинку дитячої та юнацької творчості Борисполя «Дивоцвіт», Великоолександрівської школи мистецтв та ремесел, Щасливської музичної школи.
Регулярно в нас презентуються нові книги. У вересні це були «Черлені олені» Сергія Дячука — бориспільця, наукового співробітника Музею книги і друкарства.
Книгу «Жити всупереч. Проблеми цивільного населення під час війни на Донбасі» презентовано співавторами, дослідниками з українських громадських організацій, що входять до складу правозахисної коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» Катериною Котляровою, Денисом Денисенком, та міжнародним менеджером проекту швейцарцем Сімоном Шлегелем.
Уже другий рік ми проводимо безкоштовні покази кращих зразків сучасного кіно, відзначених на кінофестивалях, — спільно з Фестивалем артхаусного кіно та Фестивалем європейського кіно за підтримки Представництва ЄС.
У жовтні в нас уже відбудеться другий сезон знайомства містян зі стрічками Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Ми домовляємося зі школами і влаштовуємо ці кінопокази для школярів — це серйозні стрічки, що порушують сьогодні актуальні питання й проблеми. Головне — це кіно, яке вчить думати і не бути байдужим.
— Як поповнюються сьогодні ваші фонди?
— Основними джерелами поповнення бібліотечного фонду є надходження за державною програмою «Українська книга». Часом відгукуються спонсори.
Я хочу подякувати меценату Борису Шапіро, який дарує нам сучасну українську й світову літературу, зокрема й цікавих видавництв «Дух і літера» та «Адеф».
Завжди допомагає нашій бібліотеці меценат Володимир Шалімов. А представники київського «Ротарі-клубу» подарували нам цінне репринтне видання — тритомний словник української мови під редакцією академіків Агатангела Кримського та Сергія Єфремова, повернутого в наш час із забуття малесеньким накладом у 30 екземплярів.
Тепер наша бібліотека володіє цим скарбом. З міського бюджету нещодавно придбали книг для читачів усіх вікових категорій на 30 тисяч гривень.
— Що б хотіли побажати у день професійного свята колегам, читачам бібліотеки?
— Насамперед любіть справу, якою займаєтеся, якій присвятили своє життя — щоб робота була в радість, як свято. Слова подяки всім, хто поруч зі мною, фахівцям своєї справи — Ірині Опалій, Надії Пастушенко, Ганні Ковпак, Людмилі Базікаловій, Оксані Шевченко, Надії Балицькій, Тетяні Руденко, Євгенії Гаврилюк, Людмилі Данчук, Надії Смоліній, Катерині Овчар, Галині Кузьменко, Ніні Бахмат, Надії Мельник, Денису Самойленку.
Вони прекрасно знають читацькі запити, постійно підвищують свій професійний рівень. Ми завжди чекаємо усіх охочих у стінах нашого книжкового храму.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ