Такий формат дуже цікавий, адже столичний глядач може дізнатися про театральне життя у регіонах, а актори з областей представлятимуть у Києві свої кращі творчі надбання.
Першою фестивальною виставою стала постановка Кіровоградського академічного обласного українського музичнодраматичного театру ім. Марка Кропивницького «Чотири дружини одного Івана» за п’єсою Флорида Булякова.
Вистава Театру Корифеїв «Чотири дружини одного Івана» — це лірична зворушлива комедія, яка є задушевною оповіддю чотирьох жінок, в яких усе в минулому: і смерть чоловіків, і війна, і кохання. Але вони не втрачають почуття гумору і спрагу до життя, бажання спілкуватись і, так би мовити, тримати руку на пульсі.
Життя цих літніх жінок кардинально змінюється, коли одного дня до них приходить електрик Іван. Насправді цей уже далеко не молодий чоловік шукає собі подругу життя і хоче, аби його обраниці підійшли по розміру червоні чобітки, наче туфельки Попелюшці. Якою буде реакція жінок на несподіваний візит, важко навіть передбачити.
Як зізнався режисерпостановник, головний режисер Кіровоградського муздрамтеатру Євген Курман, вистава «Чотири дружини одного Івана» виявилася виробничою необхідністю. Адже завжди в театрі є літні актори, які задіяні мало, але потребують роботи. І головний режисер повинен про це думати.
Але такий матеріал для літніх акторів знайти важко, тому що майже всі п’єси на цю тематику шаблонні: безпросвітність, кинули діти, попереду старість і взагалі, навіщо далі жити... Знайти підхід, коли б старші актори не виглядали такими, це найголовніше для репертуару театру і самих акторів.
П’єса бурятського драматурга Флорида Булякова «Чотири дружини одного Івана» під різними назвами йде в багатьох театрах Росії. З цим письменником Євген Курман познайомився через соціальні мережі. Його творчість зацікавила тим, що це — нетипова російська драматургія. У п’єсах митця є містичні корені. Приміром, тайгу він називає Китаєм, присутні також японські мотиви.
Твір переклали українською мовою. Замість російської тайги події відбуваються в українському степу. Але вирішили залишити абсурдну стилістику. Адже коли йдеться про будинок престарілих, то варто відійти від реальності, тоді легше буде грати акторам і виставу краще сприйматиме глядач.
Вистава з’явилася в репертуарі театру у лютому цього року, відтоді щомісяця йде з повними аншлагами на камерній сцені театру. Популярність постановки — у блискучій грі акторів.
«Наш театр називається — Театр Корифеїв. А це — Корифеї нашої трупи, люди, які пропрацювали на сцені більше 40 років, присвятили їй усе своє життя. Це — заслужені артистки України Вікторія Майстренко, Євгенія Миронович і Валентина Литвиненко, провідна актриса сцени Тамара Лаптєва, а також Ігор Тарнавський.
Цією виставою вони показали, що не залишаються у музейному форматі, а можуть працювати з молодшими акторами, намагаються говорити їхньою мовою. Літньому акторові не просто одягнути поролонові ноги і вдавати із себе гусака чи качку.
Вони не втратили здатності до гри, знайшли себе в цьому проекті і роблять це із задоволенням. І це говорить про їхню акторську природу», — розповів Євген Курман.
Відразу після Києва цю виставу показали на Фестивалі жіночої творчості в Ніжині. Вже у листопаді в Театрі ім. М. Кропивницького має відбутися прем’єра вистави «Наполеон і Корсиканка» Іржі Губача.
Ігор Кочевенко ставить «Дами і гусари» Фредро. Разом з Юрієм Шевченком тут готують новорічну казку «Король Дроздобород». У планах — звернення до твору Івана КарпенкаКарого «Житейське море». Молодий режисер Людмила Колосович ставитиме сучасну п’єсу.
А український формат Фестивалю AndriyvskyFest триває. 13 листопада в рамках цього проекту показали ліричну комедію Л. Герша «Зовсім інші» Житомирського академічного українського музичнодраматичного театру ім. Івана Кочерги.

Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО,
фо­то з ар­хі­ву Те­ат­ру
ім. М. Кро­пив­ниць­ко­го