Значна частина життя минула в Острі, що на Чернігівщині. Це місто має давню історію, навколо неповторні пейзажі, що потім знайшли своє відображення у творчості митця. Саме в цьому місті його запримітив ректор Київського художнього інституту Олексій Олійник і взяв обдарованого юнака під свою опіку.
Багато років працював у галузі монументального розпису, розробляв проекти різних міжнародних виставок. Однак намагався знаходити час і для улюбленого живопису. Це саме була епоха шістдесятництва, коли художники шукали нові пластичні форми задля творення нової розкутої мови українського образотворчого мистецтва.
Плеяда таких видатних митців, як Іван-Валентин Задорожній, Віктор Зарецький, Опанас Заливаха, Алла Горська, спонукали до творчого неспокою, пошуків власного «я» в мистецтві, до національної самоідентифікації.
Під час роботи в Комбінаті монументально-декоративного мистецтва мав можливість спілкуватися з такими знаними художниками, як Микола Стороженко, Федір Глущук, Анатолій Базилевич. А під час оформлення Київського університету познайомився з Василем Перевальським та Олександром Вороною. І кожне таке знайомство, кожна нова зустріч справляли значний вплив на його творчість.
1977 року у Київському міському будинку вчених відбулася перша персональна виставка Валерія Болбата, яка мала великий розголос. Про художника писали не тільки республіканські, але й всесоюзні ЗМІ. Через кілька років відбулася ще одна персональна виставка, цього разу в Меморіальному музеї Павла Тичини.
Крім цього, була участь у багатьох колективних виставках. Валерій Іванович сам виступав організатором виставок своїх колег. Однак до того часу, поки зміг ще раз широко представити свою творчість, минули десятиліття. Очевидно, тому, що не любила влада в ті часи митців з яскраво вираженим національним обличчям.
Напевне, сьогодні про творчість Валерія Болбата знають не так багато. А повернути це ім’я широкому загалу вирішили народний художник України Валерій Франчук та художник, письменник і педагог Анатолій Горовий.
Під час підготовки однієї з колективних виставок вони мали змогу ознайомитися з творчістю Валерія Івановича і були вражені розмаїттям його творчого обдарування.
«Дуже радий, що відкрив для себе творчість Валерія Болбата. Він належить до тієї плеяди митців, які починали свій творчий шлях на початку 1960-х. У їхніх творах стільки поетики, волелюбного українського духу.
Цю виставку відвідує багато молодих художників, упевнений, що їм є тут чому повчитись. А наша галерея і надалі пропагуватиме творчість художників-шістдесятників», — розповів Валерій Франчук.
На виставці представлено картини починаючи з 60-х років минулого століття і дотепер. На багатьох полотнах зображено краєвиди рідного для Валерія Болбата Остра. На інших — околиці Пущі-Водиці, нині тут уже один із районів Києва.
Тему збереження природи порушено в роботах «Розіп’яття Голосіївського лісу» та «Покалічена земля Білецького яру». Враження від подорожей Карпатами відобразилися в картинах «Вівчар жене отари в гори» та «Очікування зустрічі».

Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО,
фо­то ав­то­ра