Із села Білий Колодязь, що на Харківщині, завдяки громадській діячці Світлані Винограденко приїхали учасниці співочого клубу «Біляночка» Наталя Худікова, Інна Якушевська, Світлана Головньова. Провів засідання клубу голова Товариства «Знання» України Василь Кушерець.
Розмову розпочали представниці клубу «Співуча родина», лауреатки міжнародних і всеукраїнських конкурсів сестри Галина і Людмила Турчак.
— Майже 25 років тому було створено клуб «Співоча родина», — розповідає Галина Турчак. — Починали з такого собі однойменного конкурсу, в якому взяли участь двадцять родин. Прихистили нас свого часу в Київському будинку вчителя.
На нашому рахунку — сотні переспіваних пісень. Це — титанічна робота. Чого варті тригодинні концерти! А люди не відпускають — хочуть слухати рідну пісню. Пісня нам дуже дорога й мила. Саме через неї народжується любов до рідного краю. А ще важливо мати однодумців, щоб співати, горіти й запалювати серця інших.
На рахунку клубу «Співуча родина» — виступи в бібліотеках, дитячих будинках, колоніях, лікарнях... А проект «Дорога до батьківської хати» допоміг донести пісню до найменшого села на карті України. Сестри Турчак за пісню, яка постійно з ними, завдячують батькам, бабусям і дідусям.
Заслужена артистка України Руслана Лоцман розповіла про свій черговий проект — створення Музею української пісні. У своїй валізі Руслана привезла деякі експонати, які поповнять експозиції музею. Лише з 2014 року на рахунку Руслани Лоцман 500 концертів для військових. Разом із народною артисткою України Валентиною Ковальською Руслана Лоцман подарувала присутнім кілька пісень.
Із села Білий Колодязь, що на Харківщині, до столиці приїхали підтримати ініціаторів зустрічідискусії «Пісня об’єднала нас» члени ансамблю «Біляночка» Любов Коваленко, Наталя Худікова й Інна Якушевська.
Дівчата зовсім недавно прийшли до ансамблю. Просто вирішили підтримати своїх мам і бабусь, які співають. Вони зізналися, що до Києва приїхали вперше. Їм навіть і не снилося, що колись поряд не просто стоятимуть, а й співатимуть разом із народними та заслуженими артистами України.
Та лише піснями зустріч не обмежилася. До розмови долучилась очільниця розмовного клубу «Українські посиденьки» Олена Татьянченко. Сама ж Олена зізналася, що українську мову почала вивчати з 2014 року. Саме тоді й створила клуб «Українські посиденьки».
Усі разом шукали відповіді на запитання: «Чому важлива українська мова»? Адже саме сьогодні кожен із нас, кому небайдужа Україна, має знайти цю відповідь. Олена швидко поділила всіх присутніх на групи, роздала слова, надруковані на аркушах: «унікальність», «відродження», «відповідальність», «свобода», «безпека». Завдання полягало в тому, що потрібно було швидко скласти текст про Україну, вживаючи ці слова.
У затишній залі линула українська пісня. У перервах на чай тривали дискусії, як продовжити життя українській пісні.
Людмила ЧЕЧЕЛЬ,
фото автора
