Зокрема, Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка та Херсонський обласний академічний драматичний театр імені Миколи Куліша. А відтепер побачити інсценізацію цього твору може й столичний глядач.
В охопленому посухою сільському містечку на Заході США в епоху Великої депресії мешкає родина старого фермера Карі (актор Олександр Данильченко). Його донька Лізі (Катерина Рубашкіна) веде господарство в домі батька, де разом із ними мешкають два сини Карі.
На ранчо, що належить родині, вже кілька місяців лютує посуха. Окрім турбот про тварин, батька хвилює, що його вже зовсім не юна донька залишиться самотньою і не зможе собі знайти пристойного чоловіка. Але поява чарівного шахрая на ім’я Білл Старбак (Ігор Волков), який обіцяє викликати дощ за 100 доларів, збентежила всю родину, а Лізі дозволяє поглянути на себе і оточуючий світ зовсім по-новому.
Історія кліматичної катастрофи, яку понад 60 років тому розповів Річард Неш, в інтерпретації талановитих акторів Театру на Подолі звучить як небанальна історія пошуку щастя.
Аби зробити цю історію виразнішою, Віталій Малахов здійснює постановку в жанрі мюзиклу. Потужний і несподіваний драматичний сюжет, оригінальні музика і пісні роблять виставу справді ідеальним поєднанням музичного і драматичного начал.
Відразу після першого виходу на сцену Ігоря Волкова вся увага глядачів прикута до його персонажа — Білла Старбака. Напевне, роль шахрая навряд чи можна назвати позитивною, але цей герой відразу викликає симпатію. Адже він дарує надію, яка часом виявляється ціннішою за незліченні скарби.
По-новому розкрила грані таланту Катерина Рубашкіна, яка виконує роль сором’язливої дівчини Лізі. Актриса зуміла подати цей образ у розвитку, через дві з половиною години ми бачимо на сцені наче зовсім іншу людину.
Добру усмішку викликає Олександр Данильченко, позаду в його героя — непросте життя, але Карі зумів зберегти тепло у душі і щирість почуттів, він продовжує вірити в людей.
Віталій Малахов не лише поставив виставу «Продавець дощу». Разом із Марком Чегодаєвим він виступив як автор сценографії, а разом зі Світланою Заікіною — як художник з костюмів.
Завдяки сучасній сцені подія вистави може відбуватись одночасно в кількох місцях, а це допомагає повірити в достовірність того, що відбувається за лаштунками. Костюми героїв стилізовані під п’ятдесяті роки минулого століття.
Завдяки пісням, створеним композитором Іваном Давиденком та поетом Юлієм Трескіним, глядач більше дізнається про внутрішній світ персонажів, а рухи героїв (балетмейстер — народний артист України Віктор Литвинов) нерідко стають більш промовистими, ніж слова.
Наприкінці вистави на сцені йде справжній дощ як свідчення того, що будь-яка мрія може здійснитися, варто лише в неї по-справжньому вірити.

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Іри МАРКОНІ