Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Вересень 30, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Четвер, 16 Серпень 2018 16:23

І ожила в столиці самчиківка

Rate this item
(1 Vote)

І враз так стало сонячно... У столиці стартував арт-проект «Мистецтво в кожен дім». Сірі київські будівлі, в яких навчаються діти, вмить почали розквітати яскравими сонячними кольорами. І вирізняються вони з-поміж усіх муралів чудовим самчиківським розписом.

Мабуть, важко знайти в Україні людину, яка б не чула про всесвітньо відомий петриківський розпис, що веде своє походження від традицій, народжених ще в дохристиянські часи. Та мало кому відомо, що звичка прикрашати сільські хати-мазанки дивовижними птахами, квітами, вінками, зорями притаманна була Одещині, Хмельницькому та Вінницькому регіонам.

Саме на Південно-Східній Волині, на межі з Поділлям, хати здавна розмальовували рослинними візерунками, які вважали оберегами. Малюнки на стінах були візитівкою кожної охайної господині, до них уважно придивлялися парубки, якщо в хаті підростала ще не засватана дівчина.
Особливо славилися своїми розписами хати в селі Самчики Старокостянтинівського району на Хмельниччині. Тут у давні часи з’явився, а з часом зник і знову нещодавно відродився й поширився Україною та світом мальовничий розпис, створений на основі традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва.
— Зазвичай цей розпис сюжетний, виконують його у формі великого зубчастого малюнка, схожого на гобеленовий. Основна тематика цього розпису — це рослинні мотиви в найрізноманітніших їх інтерпретаціях.
Барвінок і соняхи, троянди й маки, дзвоники й калина — усе це використовують самчиківські майстри, додаючи національного колориту та створюючи з реальних знайомих рослин казкові, по-справжньому фантастичні композиції, — розповідає Віктор Раковський, майстер самчиківського розпису.
Арт-проект «Мистецтво в кожен дім» стартував 10 серпня. Майстер самчиківського розпису Віктор Раковський разом з учнями, які опановують це мистецтво на курсах UAMAZE, розписали фасад дитячого клубу «Соняшник», що на вулиці Андріївській, 8/2, на Подолі.
— У нашому клубі діти навчаються мистецтву, гончарству та грі на бандурі, — розповідає Ольга Славная, директорка Подільського районного Центру клубів за місцем проживання «Поділ», і показує затишні кімнати для занять. — Яким же буде їхнє здивування, коли у вересні завітають до клубу. Тут і дорослі, просто перехожі зупиняються, фотографуються. Люди цікавляться будівлею, неймовірною красою цього розпису.
Окрім клубу «Соняшник», майстри самчиківки розписали дитяче відділення онкологічного центру на вулиці Верховинній, де лікуються діти з усієї України, а також дитячий садок «Перлинка» для дітей із затримками розвитку у місті Біла Церква.
Приємно, що до реалізації проекту долучилася відома українська співачка, художниця й очільниця «Території «А» Анжеліка Рудницька. «Завжди з радістю підтримую й популяризую українське декоративне мистецтво, — сказала Анжеліка Рудницька. — Сьогодні можна не тільки споглядати, а й брати участь у створенні краси усім охочим, навіть перехожим. Поділ — особливе місце для всіх творчих людей».
Майстер самчиківки Віктор Раковський разом з учнями, які опановують це мистецтво на курсах UAMAZE, підготував ескіз малюнка.
— Головна особливість самчиківського розпису — не прагнути зробити його ідеальним. Фарба кладеться невеличкими мазками, щоб не було однотонної площини, як у трафаретній роботі. Лінії не повинні бути ідеально рівні, кола не повинні бути ідеально круглі — має відчуватися рука народного майстра, а не рука академічного, професійного художника.
Давній майстер не знав законів композиції, він не навчався в школах, інститутах; він, як бачив і міг, так і малював, — переконливо розповідає майстер самчиківського розпису Віктор Раковський.
Художниця Інна Шинкаренко стверджує, що найважливішим є збереження традицій: «У самчиківському розписі є щось від писанкарства, щось від вишивання, щось від гуцульських килимів. Він поєднує традиційні місцеві українські елементи орнаментів з орнаментикою прадавніх племен, що жили колись на цій землі.
В ньому можна натрапити на техніки, притаманні Трипільській та Черняхівській культурам, адже майстри із Самчиків, створюючи свою школу розпису, намагалися зберегти в ній всю багатогранну історію України та її народу. Дуже хочеться, щоб молодь не забувала про нашу історію».
Віктор Раковський легко й швидко володіє пензлем. При роботі він пояснює значення кожного кольору: «Зелений — це життя, жовтий — світло, тепло», а ще він сподівається, що самчиківський розпис стане в Україні таким же популярним і знаним, як петриківський. Анжеліка Рудницька додає, що легкість і вправність майстра — це від кількості розмальованих гектарів.
Наймолодша учасниця проекту київська школярка Діана Осадча зізналася, що їй дуже сподобалося малювати разом з Анжелікою Рудницькою. Восени вона обов’язково запишеться в гурток малювання, вдома вчитиме малювати молодшого братика Дмитрика. А її улюблений колір — зелений.
«Наразі на всю Україну залишилося тільки чотири майстри із самчиківки. Наймолодшому — 48 років, а найстаршому — 80. Тому цей арт-проект ініціювала наша творча група з UAMAZE. Отож проводимо майстер-класи, організовуємо екскурсії у Самчики. Хочемо, щоб чотири майстри переросли у 124», — коментує Ірина Чиркова, лідер мистецької ініціативи.
А біля розписаної стіни зупинялися перехожі: кияни й гості міста. Вони не залишалися байдужими до красивого самобутнього мистецтва і не просто фотографувалися, а й розпитували про цю красу.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
Фото авторки

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».