Дія всіх історій відбувається в одному й тому ж місці — міській лікарні. Кожна розповідь має свою історію і свій фінал, однак лише разом вони становлять єдине ціле.
Молоді актори Анастасія Андрієнко (Катя), Вадим Коржов (Андрій), Анастасія Зюркалова (Лєра), Анна Румик (мама, Аліна Павлівна), Тетяна Єсауленко (медична сестра) — вчорашні випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення розповідають про любов до таємничого танцю — танцю «Делі», загадка якого — у пошуку особистого шляху, коханні, прийнятті неминучого, Господа Бога та сенсу свого перебування на Землі.
— Три роки тому подивився фільм «Танець Делі». Він справив на мене надзвичайне враження. Саме тоді виникло бажання здійснити постановку однойменної п’єси Івана Вирипаєва. Друзі мені говорили, що я навряд чи зроблю краще, зате люди матимуть змогу ще раз переглянути цей сюжет. Я йшов точно за текстом і нічого не змінював. А всі задіяні актори були співтворцями вистави. Я їм нічого не нав’язував, від кожного виконавця йшов свій імпульс, — розповів режисерпостановник.
А ось що розказали про виставу самі актори:
Анас­та­сія Ан­дрі­єн­ко: «У п’єсі дуже глибокий зміст, і щоразу відкриваєш його поновому».
Ва­дим Кор­жов: «В якийсь момент цей текст став необхідним у моєму житті. Саме завдяки йому я зміг змінитися».
Анас­та­сія Зюр­ка­ло­ва: «У кожній з історій помирає хтось із героїв. Але це вистава не про смерть, а про життя. Про те, як важливо цінувати тих, хто поруч із нами, поки вони живі».
Ан­на Ру­мик: «Щоразу, як виходжу на сцену, намагаюсь віддати часточку своєї душі глядачеві. Кожен раз вистава виходить іншою. І багато в чому це залежить від глядача».
Режисер Артур Невінчаний також переконаний, що від глядача залежить дуже багато, а точніше — майже все. Перед початком вистави він звертається до присутніх у залі з проханням не аплодувати ні між частинами вистави, ні у фіналі. Завдяки цьому, на переконання Артура, досягається ближче і відвертіше спілкування артистів із глядачами.
Можна переповісти як кожну окрему історію, так і весь сюжет п’єси. Але така розповідь не дасть навіть часткового уявлення про те, що відбувається на сцені. Тому краще завітати до Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», аби дізнатися, якою ж вона є — «нова драма».
Едуард ОВЧАРЕНКО