Мати навчила його робити витинанки з кольорового паперу, якими зазвичай прикрашали українські хати. Лаконічність цього народного мистецтва проявилася пізніше в його знаменитих силуетних картинах.
Малювати Георгій розпочав, навчаючись у Глухівській гімназії. Його рано зацікавили шрифти, особливо готичний та старослов’янський, а також геральдика й українська старовина. У 1903 р. він створив перші графічні роботи.
Талановитий художниксамоук Георгій Нарбут постійно розвивав свій природний талант і набував навичок на практиці. У наступні роки він багато працював над книжковими ілюстраціями, що сприяло становленню власного стилю оформлення книг у поєднанні зі шрифтом та зміцнило його репутацію майстра з великим смаком. Г. Нарбута завжди приваблював стиль ампір та давня українська гравюра, зближення зі знавцями української старовини підтримало його потяг до історії і культури рідного краю.
З особливим натхненням він працював над замовленнями, тематично пов’язаними з Україною: нарисами з історії Галичини, Харківської губернії, створював обкладинки та заставки до книг історика Г. К. Лукомського. Здійснив подорож з Чернігова до Ніжина, під час гостювання у Нарбутівці виконав багато силуетних портретів друзів, у яких майстерно і доброзичливо підкреслював найкращі риси людської індивідуальності.
Вершиною творчості Г. Нарбута вважається створення у 1917 р. малюнків для «Української абетки». Збереглося п’ятнадцять аркушів абетки, де майстер продемонстрував велике розмаїття технічних прийомів: силуети чорні на білому та білі на чорному, різнохарактерні штрихи, використав автентичні шрифти, флористичні ініціали.
Ілюстрації на кожну літеру представлені композицією, яка і нині захоплює багатством художньої фантазії. Наприклад, літера «Г» відображена словами «гетьман», «голуб», «ґвинт». Сукупність їх з іншими зображеннями на цю літеру, присутніми на малюнку, — «ґанок», «герб», «гармата» — в цілому становить алегорію на утворення Української держави.
У тому ж 1917 р. президент Української Народної Республіки М. Грушевський доручив Г. Нарбуту розробити ескізи національної валюти — карбованця. Автор оздобив купюри вартістю 100 карбованців декоративними шрифтами й орнаментами в стилі українського бароко. Вивчаючи монети часів Київської Русі, Нарбут обрав символ тризуба і вперше використав зображення тризуба як Державного герба України.
Друкувалися карбованці в друкарні Василя Кульженка. У 1918 р. П. Скоропадський замовив інші українські гроші — гривні. Г. Нарбут розробив ескізи купюр 10, 100 і 500 гривень, на яких він повторив варіант тризуба. Перші українські гроші й понині зберігаються в колекціонерів.
Г. Нарбут оселився з сім’єю в Києві, у будинку з вікнами, що виходили на його улюблену Браму Заборовського. Він посів місце професора щойно організованої Української академії мистецтв, а з лютого 1918 р. узяв на себе обов’язки ректора. Для журналу «Наше минуле» художник створював обкладинки та заставки, у дусі народного орнаменту з вражаючою простотою і декоративністю виконав оформлення журналу «Мистецтво». Він брав активну участь в організації музеюзібрання В. Ханенка.
Багато уваги приділяв підготовці художників книги у своїй графічній майстерні. Перші українські поштові марки також були створені за малюнками Нарбута. Передчасна смерть Георгія Івановича не дала закінчити художнику «Українську абетку», нереалізованим лишився його задум ілюструвати «Енеїду».
Вплив Георгія Нарбута на подальше формування української графіки надзвичайно великий. Книжки, оформлені Нарбутом, багаторазово перевидавались, а його роботи стали значним надбанням українського мистецтва ХХ століття.
Україна здобула незалежність — і геральдика та шрифти Г. Нарбута знову посіли поважне місце в усіх сферах життя. У більшості державних документів України і дотепер використовується нарбутівський шрифт.
Ніна МАКСИМОВА