Дмитра Весельського, який на той час був студентом режисерського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, зацікавила остання п’єса Анни Яблонської «Язичники». Насамперед Дмитро звернув увагу на те, якою живою, природною мовою спілкуються персонажі твору.
Утім, для дипломної роботи п’єса здалася надто складною. А художній керівник Театру драми та комедії Едуард Митницький запропонував йому спочатку взяти в роботу п’єсу Яблонської «Сімейні сцени». Ця вистава відразу знайшла свого глядача, потім була постановка казки «Даринка, Гриць та Нечиста сила» українського письменника Вадима Бойка, а наразі маємо спектакль «20 років без повітря» за А. Яблонською.
Події вистави відбуваються у наш час. У сім’ї ріелтора Марини немає щастя. Та й родини як такої власне вже немає, а залишилася тільки одна назва. У чоловіка-музиканта своє життя, у дочки-студентки — своє. В якийсь момент стосунки настільки загострюються, що всі перестають чути одне одного. Але поява в домі бабусі, яка провела багато років у монастирях, привела до досить несподіваних результатів.
«У своїй п’єсі Анна Яблонська зобразила багато сторін людського життя. Я ж хотів підкреслити драму співіснування людей, в яких немає контакту, які не можуть чути одне одного, спілкуються лише формально. Між ними не відбувається діалог. Таке становище можна зустріти в багатьох сучасних українських родинах», — розповів Дмитро Весельський.
Для назви вистави режисер обрав одну з найсильніших фраз, що звучить у фіналі п’єси, — «Двадцять років без повітря». Проте й первинна назва твору — «Язичники» має глибоке змістове навантаження. Адже язичники — це люди, які сповідають лише форму, а не розуміють змісту тієї чи іншої релігії. Так само у кожного з персонажів п’єси є свій ідеал, якому вони сліпо вклоняються.
Для Марини (заслужена артистка України Тетяна Круліковська) — це гроші, високий соціальний статус. Для Наталії (заслужена артистка України Тетяна Кибальчикова) — це віра в релігії і церкву, а не в Бога.
Олег (Сергій Коршиков) постійно говорить, що він закоханий у музику, проте насправді чоловік уже далекий від мистецтва.
Боцман (Володимир Мовчан), який прийшов у релігію через переляк, а не через світлі поривання, сліпо виконує все, що наказує йому Наталія. Насправді він вірить не в Бога, а в цю жінку. (Реклама – Аренда склада)
А Крістіна (Анастасія Логвин) живе у самотності. Вона закохана у молодого чоловіка, і це кохання стає для неї всім. Заради коханого дівчина навіть іде на самогубство, однак, на щастя, залишається живою. Вже зовсім скоро вона зрозуміла, що насправді це кохання було самообманом. Так само як і самообманом виявилися ідоли всіх інших героїв п’єси.
Вистава вийшла досить цікавою. Її не завадить подивитися кожному, особливо молоді, яка любить створювати собі ідолів, а потім страждає від втрачених ілюзій.
Едуард ОВЧАРЕНКО