І я б дуже хотів, щоб цей проект полюбився нашому глядачеві так, як полюбили його ми. Театр ризикує, але саме це і допомагає нам розвиватися.
На мою думку, моновистава — це вищий пілотаж акторської майстерності, і тут не сховаєшся ні за співом, ні за балетом»,— зазначив режисер-постановник вистави, художній керівник Національної оперети України, народний артист України Богдан Струтинський.
Монолог головної героїні — це розповідь про сімейне життя довжиною у чверть століття. Все починалося з пристрасного кохання, а тепер уже надійшов час срібного весілля. Та чи може кохання жити так довго? І чи повинно далі тривати подружнє життя? Головна і єдина героїня п’єси Грасіела приймає остаточне рішення. Однак спочатку їй потрібно виговоритися. І після стількох років мовчання жінка врешті не стримує себе ні в чому — ні в словах, ні в почуттях, ні в діях. У цій емоційній сповіді є все: і спогади, і розпач, і прозріння...
Як відомо, в Україні є визнані майстри моновистав, які можуть самостійно тримати у напрузі більше години глядацьку залу. Серед них — Лариса Кадирова, Михайло Фіца, Петро Миронов, Юлія Сак. Кому ж у Театрі оперети під силу впоратися з таким складним завданням? Режисерський вибір випав на заслужених артисток України Асю Середу-Голдун та Ірину Беспалову-Примак.
У перший прем’єрний день можливість показати глядачам Грасіелу випала Асі Середі-Голдун. Ще десять років тому вона заявила про себе як самобутня виконавиця ролі Елізи у мюзиклі «Моя чарівна леді». А наступні роботи актриси — Дезі Брайтон («Бал у Савойї»), Марієтта («Баядера»), Проня («За двома зайцями»), Мірабелла («Циганський барон»), Ліллі Ванессі та Катаріна Мінола («Цілуй мене, Кет!») — свідчення зростання творчої майстерності. Але нова роль, напевне, найскладніша з усього, що доводилося робити раніше.
«До своєї героїні можна ставитися по-різному. Я можу її не розуміти, можу розуміти, можу погоджуватися з нею, а можу — ні. Але якщо я її не люблю — я не повинна її грати. Тому я таки люблю свою героїню!» — зізналася пані Ася. А наступного разу роль Грасіели виконуватиме вже Ірина Беспалова-Примак. Очевидно, це буде вже зовсім інша вистава.
Та, скоріше за все, було б не зовсім правильно говорити, що у виставі лише одна дійова особа. Іншим повноцінним персонажем можна вважати неперевершену музику Астора П’яццолли, яка, з одного боку, дозволяє краще зрозуміти світ переживань Грасіели, але з іншого — нерідко вступає з нею в конфлікт.
Одяг для героїні створювала художник з костюмів Ірина Давиденко. І кожна нова сукня вийшла, як новий спогад чи забута емоція. Саме за костюмами можна простежити процес перетворення Грасіели зі звичайної провінціалки на справжню леді.
Після завіси глядачі довго обговорювали виставу, сперечалися, особливо молодь. А це значить, що нова робота театру не залишила байдужими, що дуже важливо. Перший показ «Любовного монологу» відбувся з аншлагом, проте як складеться подальша доля моноспектаклю, покаже час.
Едуард ОВЧАРЕНКО