У цій виставі автори торкнулися теми свободи у її загальних аспектах — свобода преси, творчості, особистих поглядів та право на відмінність від інших, а її девізом були знамениті слова Мартіна Лютера Кінга «У мене є мрія», які рефреном проходили від початку до кінця. У виставі були відображені й актуальні події, які пережила торік Україна і нині продовжує переживати її народ, прагнучи до свободи та інтеграції у багатонаціональну сім’ю європейських народів.
Дивовижне видовище, що тривало лише 25 хвилин, вражало майстерним поєднанням музики, слова та кольорових проекцій, режисерської концепції, яка дарувала глядачам надію і сподівання на краще. Усі, хто цікавиться драматичним театром, мали нагоду подивитися франко-український проект — виставу «Антігона» у постановці Люсі Берелович за творами Софокла та Бертольда Брехта, в якій беруть участь десять українських акторів та один актор із Франції.
Шанувальники мистецтва кінематографа переглянули фестиваль допрем’єрних показів, який відкрився у столичному кінотеатрі «Київ» у присутності французького режисера Бріса Ковена та акторки Марі-Крістін Барро.
До речі, цей кінофестиваль переглянули також мешканці Дніпропетровська, Львова, Одеси, Рівного, Харкова та Запоріжжя, де також відбувалися акції у рамках «Французької весни-2015».
Ті, кого приваблює сучасний живопис, уже могли оглянути цікаву і різноманітну за стильовими напрямками виставку українських художників «Вид на Париж», що експонується у столичному Музеї культурної спадщини.
Прихильники сучасної хореографії мали нагоду оцінити виставу «Борозни» у Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську та Києві, яка у столиці зібрала повний зал глядачів у приміщенні Національного драматичного театру імені І. Франка. Майже півтори години тривала ця екзотична за стилем і формою вистава у стилі хіп-хоп у постановці сучасного хореографа з Франції Браіма Бушлагема.
Глядачі, затамувавши подих, спостерігали, як шість молодих і сповнених енергією танцюристів заповнювали собою сценічний простір насиченими рухами у супроводі сучасної музики та оригінальних світових ефектів. У відповідності з авторським задумом поняття простору, власне, лежить в основі нової постановки. Шість виконавців, танцюючи, залишали сліди на спеціальному покритті, своєрідні борозни траєкторій рухів тіл, що створювали примхливу архітектуру танцю.
Соло, дуети чергувалися з масовими сценами, де кожний танцюрист виконував свою роль, відзначену особливим стилем та напруженою енергетикою. Власне, ця вистава була поєднанням стилю хіп-хоп з елементами інших напрямків, зокрема брейк-дансу, що надавало сценічній дії ще більшої екзотики. Однак сюжетної основи у виставі не було, що певною мірою зменшувало її художню виразність і глибину. Отож кожний глядач на свій власний розсуд міг тлумачити зміст кожного епізоду.
На щастя, після закінчення вистави, що завершилася гучними аплодисментами і оваціями, виконавці на чолі з хореографом Браімом Бушлагемом влаштували невеличку творчу зустріч із глядачами. Прямо зі сцени вони відповідали на всі запитання присутніх у залі, що дозволило краще зрозуміти зміст побаченого напередодні дійства.
Як розповів Браім Бушлагем, над цією виставою він працював понад два роки, відшліфовуючи кожний епізод, кожний жест. На запитання, про що ж ця вистава, він лаконічно відповів: «Ні про що», проте його приємно вразив її прийом нашими глядачами у Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі і в Києві, який є свідченням високого рівня інтересу до сучасної хореографії, її нових тенденцій і розвитку.
«Мені було цікаво побачити цю виставу, вона висловлювала через свої композиційні прийоми певне ставлення до життя. Роз’єднання, розгубленість чергуються у ній з об’єднанням усіх виконавців, з яскравим самовираженням і контрастністю. Важливо те, що всі танцюристи були наповнені своїми ідеями або своєю пристрастю.
Мене вразило, як ці молоді люди розуміли один одного, підхоплювали настрій у партнерів на сцені і продовжували його своїм наступним рухом. Це була своєрідна колективна імпровізація з використанням різних прийомів перформансу, було помітно змагання виконавців, а в кінці вистави постановник, на мою думку, все ж натякнув, про що ця вистава. Кожен із танцюристів давав відповідь на виклик, який їм кидає суспільство», — розповіла відомий київський балетмейстер Алла Рубіна.
Ті, хто не встиг побувати на цих та інших, не менш цікавих заходах «Французької весни», очікували зустрічі з французькими учасниками «Книжкового Арсеналу», виставою — переможницею фестивалю франкомовних аматорських театрів у приміщенні Київського академічного Молодого театру. А ще — виставою «На друзки...» з театрального триптиху «Наш час» у Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса, «Довгі ночі короткого метра» у кінотеатрі «Україна» (24-го та 25 квітня).
Ще були два перегляди вистави «Антігона» у Центрі науки та мистецтва DIYА на базі Національного центру МАН та презентація монументального розпису мураліста RЕMЕD у стилі стріт-арт та Обсерваторному провулку, 3-а, в останній день фестивалю 29 квітня. Цей стиль уже починає завойовувати прихильників і в Україні, про це засвідчила чимала кількість киян, що спостерігали за роботою автора з Франції. Цілком імовірно, що ця акція буде своєрідним творчим поштовхом до появи таких яскравих особистостей і в Україні у цій сфері мистецтва.
Сергій ПИРОГОВ