Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Грудень 03, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Четвер, 09 Серпень 2018 11:56

В Україні журналістів били й битимуть?

Rate this item
(1 Vote)

Питання особистої безпеки журналістів в Україні залишається актуальним усі роки незалежності. Відколи на хвилі демократичних перетворень з’явилися сотні нових видань та, відповідно, нова генерація журналістів, в оновленому суспільстві вже тоді пустили перші корінці неприязнь і бажання помститися тим, хто доносить суспільству негативну інформацію про владу та тих, хто біля можновладців.

Балансування на краю леза
Сьогодні, очевидно, знайдеться небагато охочих заперечувати те, що в Україні журналістам справді непереливки. Принаймні, тим із них, хто заради об’єктивного інформування читачів та глядачів намагається працювати чесно і неупереджено.
Таким справді нелегко, бо правда, як виявляється, потрібна далеко не всім. Тож журналісти часто самі стають «крайніми» в ситуаціях, де відверта неприязнь межує з погано прихованим бажанням помсти.
Навіть далеко неповна статистика свідчить, що представники ЗМІ в Україні все ще залишаються найнезахищенішими порівняно з представниками інших професій.
Так, починаючи з 1991 року в Україні щороку гинуть насильницькою смертю двоє — п’ятеро представників ЗМІ. Серед тих, хто наклав голови за свободу слова, відомі журналісти Вадим Бойко, Мар’яна Чорна, Георгій Гонгадзе, Ігор Александров, В’ячеслав Веремій, Павло Шеремет...
«На жаль, констатуємо, що ситуація зі свободою слова й фізичною безпекою журналістів є тривожною в Україні. Фіксуємо факти порушень прав наших колег. Минулого року Національна спілка журналістів України почала вести моніторинг інцидентів фізичної агресії щодо журналістів.
За 2017 рік зафіксували 89 таких випадків загалом по Україні. У першому півріччі 2018-го — вже 45, — поінформував голова НСЖУ Сергій Томіленко під час свого недавнього перебування в Полтаві. — Вважаємо неприпустимим застосовувати силу до журналістів при виконанні ними професійних обов’язків.
Водночас, на жаль, фіксуємо й системну безкарність за злочини проти журналістів — не бачимо прецедентів належного, вагомого покарання нападників на представників ЗМІ.
Звісно, правоохоронні органи демонструють певну увагу до проблеми: є провадження, є розслідування, справи передаються до судів. Ми ж розраховуємо на ефективне, належне покарання тих, хто б’є журналістів...»
Очільник НСЖУ приїжджав у місто на Ворсклі, щоб узяти участь у засіданні робочої групи з питань професійної діяльності журналістів та свободи слова при голові Полтавської ОДА, яку створили ще 28 лютого 2018 року.
Але лише наприкінці липня чиновники вперше спромоглися зібрати учасників групи, щоб обговорити проблеми безпеки журналістів на Полтавщині. Хоча приводів для обговорення ситуації із захистом представників ЗМІ за цей час у тихому провінційному полтавському краї було чимало.
Не секрет, що провінційна журналістика традиційно, як небезпідставно вважають, вариться у своєму не дуже глибокому казані. Можливо, тому її проблеми дуже рідко виходять на загальноукраїнський рівень. Хіба що після того трапиться щось надзвичайне з її представниками...
Полтавщина — не виняток. В регіоні, за інформацією обласного відділення НСЖУ, за півтора останніх року офіційно зафіксовано близько двох десятків інцидентів, пов’язаних із нападами на представників ЗМІ, погрозами на їхню адресу або перешкоджаннями їхній професійній діяльності.
Ситуація навколо «журналістського» питання загострилася настільки, що травень 2018 року в обласній Спілці журналістів назвали «епідемією» погроз та побиття місцевих журналістів.
Дехто може зауважити, що в регіонах, де журналісти переважно пишуть про незначні події містечкового рівня, немає серйозних мотивів для переслідувань представників ЗМІ. Якщо казати відверто — це правда.
Але регіональним колегам представників столичних ЗМІ, які завжди на видноті, наче на передовій, хоч як дивно, працювати значно важче. Хоча б лише тому, що роздобути інформацію про місцевих «князьків» дуже складно.
І не тільки через те, що журналістів-«тиловиків» відверто ігнорують навіть там, де мають допомагати, але й через ризик стати об’єктом нападу, за який ніхто не відповість.
Приміром, у травні 2018-го в обласній Спілці журналістів Полтавщини зафіксували майже десяток повідомлень про напади на представників ЗМІ та погрози на їхню адресу.
Так, у Кобеляках тамтешній журналістці в місцевому органі самоврядування, куди вона звернулася по інформацію про земельне питання, зламали носа. В Полтаві журналісту, який прийшов до офісу однієї з політичних партій по інформацію, зламали щелепу. У Кременчуці репортеру місцевої газети, який розкрив неподобства, що творили у міському морзі, невідомі пообіцяли самого туди покласти...

У Польщі журналіста останнього разу побили в... 1993 році
Тому невипадково при Полтавській ОДА створили робочу групу з питань професійної діяльності журналістів та свободи слова. Правда, не з власної ініціативи, а після циркулярної вказівки з Адміністрації Президента, де вже до того утворили «свою» Національну раду з питань захисту професійної діяльності журналістів та свободи слова при Президентові України і рекомендували утворити схожі робочі групи в регіонах.
«Журналістська професія — ризикова й дуже важлива. Захищати інтереси й діяльність представників ЗМІ — наш обов’язок. Тож відповідно до доручення Адміністрації Президента України в областях створені робочі групи з питань захисту професійної діяльності журналістів та свободи слова.
На Полтавщині така група сформована при голові обласної державної адміністрації у кінці лютого поточного року. Нині проводимо перше її засідання, — зазначив заступник голови Полтавської ОДА Микола Білокінь, який відкрив засідання групи. — Обговорюємо питання професійної діяльності журналістів Полтавщини та їхнього захисту...»
Як виявилося при обговоренні порядку денного, полтавські журналісти можуть радіти з того, що їх б’ють не так часто і не так боляче, як їхніх колег в інших регіонах.
С. Томіленко зазначив, що найгірша ситуація з безпекою журналістів у столиці і Київській області, де торік зафіксовано 29 нападів на журналістів. Постійно наражалися 2017 року на небезпеку і журналісти в Одеській, Донецькій, Миколаївській та Житомирській областях.
Цікаво, що найбільше журналісти потерпають від рук розлючених до них увагою ЗМІ депутатів — від Верховної до місцевих рад, чиновників та посадовців або самих правоохоронців. Тобто людей, котрі мають самі дбати про правопорядок та надавати приклад законослухняності. Але, як бачимо, виходить навпаки...
Можливо, саме через це Сергій Томіленко опинився в дуже незручній ситуації, коли поцікавився станом справ про напади на журналістів у своїх польських колег.
«На початку 2018 року я брав участь у міжнародній конференції в Польщі. Говорив із колегами, зокрема представниками Асоціації польських журналістів, й розповідав їм, що для нас є пріоритетом фізична безпека представників ЗМІ, запропонував обмін досвідом щодо захисту прав журналістів, — поділився в Полтаві очільник НСЖУ.
На моє запитання: «Скількох представників ЗМІ торік побили в Польщі?» тамтешні колеги не знали, що відповісти. Згодом з’ясували, що востаннє фізичну силу до журналіста в цій країні застосовували у 1993 році...»
Чи здатні робочі групі з питань професійної діяльності журналістів та свободи слова в областях докорінно виправити ситуацію та покласти край протиправним вчинкам щодо журналістів? Питання риторичне, схилялися до думки чимало журналістів, які прийшли на засідання.
Принаймні, з огляду на її завдання, які окреслив М. Білокінь. Поміж них — моніторинг та аналіз ситуації щодо захисту професійної діяльності журналістів та свободи слова на території Полтавщини; підготовка узгоджених пропозицій стосовно першочергових заходів з цих питань; налагодження ефективного механізму взаємодії місцевих державних органів та інститутів громадянського суспільства, зокрема ЗМІ, з питань захисту професійної діяльності журналістів та свободи слова на території області. А ще інформування Ради з питань захисту професійної діяльності журналістів та свободи слова про стан захисту професійної діяльності журналістів та свободи слова на Полтавщині тощо.
Самі заяложені поняття на зразок «моніторинг», «аналіз ситуації», «підготовка узгоджених пропозицій», «налагодження ефективного механізму», «інформування Ради» відлякують своїм формалізмом та підштовхують до думки про безпорадність робочої групи, яка фактично не має ефективного впливу на ситуацію з безпекою журналістів у регіоні.

Сам на сам із кривдниками
Це підтверджують майже всі з тих двох десятків журналістів Полтавщини, котрі останнім часом стали об’єктами нападу або погроз на свою адресу. На нараді не змогли пригадати жодного конкретного випадку, коли б за насилля стосовно представників ЗМІ в області хтось поніс покарання. Чому так?
На це запитання спробував відповісти представник ГУ Нацполіції Полтавщини полковник Юрій Сулаєв, який теж брав участь у засіданні робочої групи.
За його інформацією, нині в області на стадії досудового розслідування перебувають шість кримінальних проваджень: три з них стосуються побиття журналістів, а ще три — перешкоджання їхній професійній діяльності.
«До чинного законодавства України внесено низку змін і доповнень щодо захисту журналістів. Наприклад, відповідно до статті 171 Кримінального кодексу України незалежно від наявності умислу будь-яка протидія і перешкоджання професійній діяльності журналіста кримінально переслідуватимуться, а люди, які вчиняють будь-які перешкоди роботі представника ЗМІ, нестимуть кримінальну відповідальність.
Для більш ефективного захисту журналістів до Кримінального кодексу додано статті 3451, 3471, 3481, 3491, які загалом дублюють статті щодо захисту працівників правоохоронного органу. Злочинці, які вчиняють правопорушення стосовно журналістів, зокрема насильство, погрози, нестимуть доволі сувору кримінальну відповідальність, — пояснив Ю. Сулаєв.
— Водночас необхідно піднімати правову обізнаність журналістів, щоб вони знали, як правильно захистити себе й свої права. Це — проблема, над якою маємо спільно працювати. Поліція Полтавщини зацікавлена, щоб журналісти в регіоні були максимально захищені. Ми готові гарантувати такий захист».
Отже, усе нібито правильно: формально на Полтавщині начебто створено всі необхідні умови для того, щоб журналісти почувалися в безпеці. А якщо все ж таки стануть об’єктом нападу чи погроз, представники ЗМІ можуть бути впевнені, що їх захистять, а винних покарають. Принаймні, в цьому запевняли на засіданні робочої групи її куратори.
Проте в житті все далеко не так. Коли готувався цей матеріал, одна з полтавських журналісток, якій останнім часом надходили погрози, а поліція відкрила за цим фактом кримінальне провадження, опублікувала у Фейсбуці рядки, сповнені розчарувань результатом її «захисту» та потуг поліції щодо покарання кривдника.
«Понад рік тому я звернулася по допомогу до ГУ Нацполіції в Полтавській області. Мені, як журналісту, з приводу моєї статті почали надходити погрози. В особистих повідомленнях такий собі К. просив передати вітання Олесю Бузині (журналісту, вбитому у Києві у 2015 році)...
В коментарях під постом такі ж здорові дядьки розписували, як краще зі мною розправитися і що саме та в яких місцях зі мною зробити. Понад тиждень мій маршрут складався з пунктів «робота — домівка» і лише із супроводом.
Ситуація набула розголосу і поліція взялася за справу. Зібравши докази, мені майже гарантували 100% доведення справи до суду. Наразі провадження закрите у зв’язку з відсутністю складу злочину. Рішення перевіряє прокуратура, та це лише формальність.
Зараз скажу лише одне. Слідчим стало достатньо лише допиту дописувачів. Ті сказали, що нічого такого не мали на увазі. Усе... Колеги, просто знайте, що поліція вам не допоможе. От і все... (стиль та орфографію збережено. — Авт.).»

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
Фото автора

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».