Мовне питання — лише привід
Ще торік, після того як восени 2017-го Верховна Рада ухвалила новий Закон про освіту, угорська влада висловила своє бурхливе незадоволення становищем, згідно з яким після молодшої школи дітей навчатимуть тільки українською.
В Будапешті цей закон почали розглядати як наступ на права національних меншин. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який представляє праву партію «Фідес», пригрозив, що його держава блокуватиме будь-які європейські і євроатлантичні прагнення України.
Хоча, як вважають фахівці, цей закон навпаки — повинен сприяти інтеграції закарпатських угорців до української спільноти. Багато з них досі майже не знають української мови, що не дозволяє їм навчатись у вишах України і будувати подальшу кар’єру. Відтак чимало закарпатців виїжджають до Угорщини, яка до того ж без особливих проблем надає їм громадянство.
Утім, у жовтні 2017-го Парламентська асамблея Ради Європи винесла рішення, яким рекомендувала Україні переглянути згаданий Закон про освіту. А вже на початку 2018-го міністри закордонних справ України та Угорщини Павло Клімкін і Петер Сійярто домовилися провести консультації для вирішення суперечливих моментів, пов’язаних із так званою мовною статтею.
Нещодавно пан Сійярто заявляв про досягнутий прогрес і запевнив, що Угорщина не буде повністю відмовлятися від нині діючої редакції мовної норми закону. Також Угорщина офіційно зняла своє вето на проведення окремої зустрічі лідерів НАТО за участю Петра Порошенка.
Здавалось би, крига почала потроху скресати. Однак уже через кілька днів у МЗС Угорщини заявили, що прем’єр Віктор Орбан має намір голосувати проти будь-якого документа, який запропонують членам Альянсу до прийняття за підсумками зустрічі з українським та грузинським лідерами. Таке порушення домовленостей викликало цілком логічне незадоволення влади України.
За словами директора Центру суспільно-інформаційних технологій «Форум» Валерія Димова, через дії угорської влади кількість угорців на Закарпатті суттєво зменшилася. При цьому він підкреслює, що після ухвалення Закону про освіту не було перекриття дороги чи якихось інших масових протестів з боку угорців Закарпаття ні біля Верховної Ради, ні інших державних установ. На його переконання, питання закарпатських угорців перетворилося на інструмент внутрішньої політики Будапешта.
«Партія «Фідес», лідером якої є чинний прем’єр Віктор Орбан, під час виборів змагалася з партією «Йоббік» у тому: хто з них поставить більше пам’ятників диктаторові Горті — головнокомандувачу австро-угорського флоту, який у 1939 році окупував Карпатську Україну.
Протягом Другої світової війни він тримався союзу з Німеччиною і відправляв війська на Східний фронт, — наголошує Валерій Димов. — Себто згадані дві угорські політичні сили, по суті, змагалися за те: хто з них праворадикальніший.
Тепер же Орбан не може зупинитись і використовує питання закарпатських угорців для збільшення своєї популярності. Інакше опоненти з «Йоббіка» перехоплять ініціативу. Між ними йде конкуренція за те, щоб громадян України угорського походження зробити своїм додатковим ресурсом для вирішення своїх вузьких політичних питань».

Рука Кремля...
Наступною приголомшливою новиною стало рішення Будапешта про запровадження посади уповноваженого Угорщини щодо Закарпаття. МЗС України запросило пояснення від уряду Угорщини через його рішення.
Спікер МЗС Мар’яна Беца заявила, що офіційний Київ готовий реагувати жорстко, зокрема заборонити в’їзд посадовцю, якщо найближчим часом Будапешт не надасть необхідних роз’яснень.
Власне, сякі-такі роз’яснення не надто й забарилися. Так, новий угорський посадовець Іштван Грежа заперечив будь-які натяки на просування сепаратизму на Закарпатті, зауваживши, що угорський уряд прагне виключно діалогу.
Але таким заявам нині мало довіри. Особливо після того, як влада Угорщини демонстративно відмовилася від уже згадуваних домовленостей з Україною стосовно припинення блокування нашого євроатлантичного курсу.
На думку Валерія Димова, без Росії тут не обійшлося. Експерт підкреслює: угорські політики змагаються не так за прихильність угорців українського Закарпаття, як за гроші офіційного Кремля.
«Ми не раз чули заяви Віктора Орбана про те, що Україна не стане членом Європейського Союзу та НАТО, тому що Росія, бачте, не дозволить цього, — підкреслює політолог. — І робилося це не безкоштовно, враховуючи явні і таємні інвестиції, які приходять в Угорщину з російських олігархічних кіл.
І що б там в Угорщині не говорили, що думають про свої, а не московські інтереси, зрозуміло, що Кремлю така політика вигідна».
Водночас голова правління «Майдану закордонних справ» Богдан Яременко вважає, що проблема виникла і через аморфну позицію української влади.
«Угорські каверзи страшні насправді не можливістю Угорщини «відцапати» в нас частину Закарпаття. Страшно, що ми самі можемо втратити свої території. Майже так само, як було з Кримом чи зараз відбувається на наших очах з Азовським морем», — наголошує Яременко.
До речі, стосовно нинішньої ситуації в Азовському морі на сполох уже почали бити чимало громадських активістів. Так, волонтер із прифронтового Маріуполя Галина Однорог цими днями заявила, що російські військові кораблі готові будь-якого моменту здійснити напад на українську територію.
Активістка зазначає, що кожна провокація може перерости у військове зіткнення. «Російські кораблі ходять зовсім поруч, готові у будь-який час напасти з моря. Кожна провокація може перерости у війну. Ми живемо на пороховій бочці», — додає Галина Однорог.
Власне, вже ні для кого не секрет, що російські прикордонники нині масово затримують українських рибалок і звинувачують їх у тому, що вони ловлять рибу в російській ексклюзивній економічній зоні. За українськими офіційними даними, тільки з травня подібні звинувачення пред’явили 148 (!) українським та іноземним торговим суднам.
Причому найгірше для України, за словами речника охоронців морського кордону Артема Полякова, те, що Росія може робити подібні затримування безкарно і не лише спираючись на військову силу. Тут ідеться ще й про Угоду з Україною від 2003 року, підписану ще тодішнім президентом Леонідом Кучмою.
Згідно зі згаданим документом Азовське море є внутрішнім морем України і Росії. Відтак на нього не поширюються міжнародні конвенції. Незважаючи на війну, ця Угода і нині чинна, і українське керівництво, за словами головного українського прикордонника Олега Слободяна, «не хотіло б її скасування, бо побоюється, що це могло б спровокувати Росію».
Українська влада, за словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, вважає ситуацію «стабільною», хоч міністр і визнає падіння на 10% заходів кораблів до Маріуполя та сусіднього з ним Бердянська.
А заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль цими днями заявила, що скарг від судновласників не надходило, тож «питання Азова» має «штучно створене загострення в інформаційному полі». А далі — взагалі доволі дивна позиція як для офіційного представника МЗС: «Росіяни мають повне право зупиняти цивільні судна для догляду».

Чутки про сепаратизм перебільшені?
Утім, повернемося до українсько-угорських відносин. Тут вітчизняні політики нібито сходяться на думці, що нинішні кроки угорської влади — доволі тривожний дзвіночок з огляду на російську агресію проти України на Донбасі і політику Кремля щодо розхитування ситуації в нашій державі.
Міністр оборони Степан Полторак та голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль цими днями розглянули можливість розташування батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади у закарпатському місті Берегово. На думку уже згадуваного експерта Валерія Димова, це — правильний крок.
«Україні не треба підставлятись і зважено підходити на етапі підготовки рішень, консультуватися з меншинами. Але нічого подібного, як на Сході України, на Закарпатті не відбудеться. Хоча треба відстежувати можливі провокації. Вже було два інциденти, влаштовані польськими екстремістами з проросійських організацій проти угорців Закарпаття.
Україна повинна продовжувати імплементацію мовної статті Закону про освіту. Водночас треба проводити консультації, вести переговори. І не варто Угорщині розраховувати на те, що свої внутрішні питання вона зможе вирішити за наш рахунок», — наголошує Валерій Димов.
При цьому політолог додає: в України багато фронтів, де ми ведемо боротьбу з російським агресором або його маріонетками, сателітами і васалами. Зокрема, є проугорські сили, які хотіли б повернутися до так званої великої Угорщини і використати події в Україні для своїх реваншистських планів. Тому треба розуміти ризики реалізації пропутінських планів в Україні.
А от правник-міжнародник Геннадій Друзенко звертає увагу на інший дуже суттєвий нюанс. Ідеться про недавню заяву спецпредставника Державного департаменту США Курта Волкера, що Україна повинна продовжити дію Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». На переконання фахівця, можлива пролонгація дії цього закону може загрожувати Україні втратою державності.
«Якщо надати Донбасу особливий статус, то далі цілком можна очікувати чогось подібного й від інших регіонів, передусім від Закарпаття, — переконаний експерт. — Адже це може створити прецедент для русинів.
Першим під подібну загрозу, вочевидь, потрапить Закарпаття. Особливо з такою «допомогою» від Угорщини, яка створює посаду міністра, котрий має відповідати за розвиток Закарпатської області.
Питання буде просте: якщо можна Донбасу, чому не можна Закарпаттю? Буде такий же сценарій: якщо не можна по-доброму отримати особливий статус, то треба організувати заколот».
Звісно, подібні припущення можуть і не справдитися. Однак українським можновладцям, котрим сьогодні відверто не позаздриш — так багато напружених ситуацій підкидають їм з усіх боків, варто бути надзвичайно пильними.

Ярослав ГАЛАТА