Красномовним свідченням того, що соціальний захист цих людей не погіршиться навіть тепер, коли Україна витрачає величезні кошти на проведення антитерористичної операції, з державного бюджету їм будуть виплачені певні грошові суми. Зокрема, інвалідам 1 групи — 2 835 гривень, інвалідам 2 і 3 груп — 2475 і 2200 гривень відповідно.
Не забула влада і про учасників бойових дій та колишніх неповнолітніх в’язнів концентраційних таборів. Вони отримають по 875 гривень, а члени сімей загиблих та дружини померлих інвалідів війни й прирівняні до них особи — по 440 гривень. Словом, Українська держава ніскільки не зменшує соціальний захист цієї категорії своїх громадян.
А ось розмахувати під час демонстрацій, мітингів червоними полотнищами із символікою комуністичної партії, портретами Сталіна та інших тиранів радянської епохи, руки яких по лікті у крові українського та інших народів — зась. Віднині прапор СРСР не вважатиметься символом Перемоги.
Депутати також ухвалили Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років», згідно з яким громадяни матимуть змогу вільно користуватися архівами, надавши лише свій паспорт та заяву про бажання ознайомитися з тим чи іншим документом.
Окремим законом парламентарі засудили комуністичний та нацистський режими, заборонивши їх символіку. Забороняється публічне виконання гімну СРСР, музика якого, між іншим, повторюється і в російському.
З дня проголошення Україною незалежності минуло майже чверть століття, але й досі в наших містах і селах стоять тисячі пам’ятників, погрудь катам українського народу — Леніну, Постишеву, Орджонікідзе, Кірову та іншим «товаришам», їхніми іменами й досі названо тисячі площ, вулиць і навіть населених пунктів. Інакше, як знущанням над світлою пам’яттю мільйонів замордованих комуністичним режимом, який вони уособлювали, людей, цю ситуацію важко назвати. Діти, онуки і правнуки змушені ходити вулицями, названими на честь тих, хто відправляв їхніх дідів і батьків на Колиму, Соловецькі острови, у табори Півночі, де вони й скінчили свій життєвий шлях. Передбачається, що будуть перейменовані цілі міста, райони, в тому числі Кіровоград, Дніпропетровськ, названі на честь «видатних діячів комуністичного руху» Сергія Кірова та Григорія Петровського.
Протягом усіх років незалежності в суспільстві точилися гострі суперечки навколо визнання вояків Української повстанської армії борцями на незалежність України. Щодо ухвалення цього рішення були як прихильники, так і противники. Років 15 тому Юрій Шухевич — син командувача УПА Романа Шухевича в розмові з автором цих рядків сказав:
— Дуже хочу дочекатися того дня, коли історична справедливість, просто здоровий глузд візьмуть гору, і ті, хто в лавах УПА воював і з гітлерівцями, і з більшовиками, Українська держава назве борцями за її волю.
Що ж, пан Юрій не лише дочекався цього дня, а й навіть став автором відповідного закону, який надає спеціальний статус усім військовим та підпільним українським організаціям минулого століття, які боролися за незалежність України.
В українському суспільстві неоднозначно сприйняли ухвалення Верховною Радою згаданих законів. Проте більшість людей вважає, що їх потрібно було ухвалити ще на зорі нашої незалежності, як це зробили в країнах Східної Європи та Прибалтики.
Сергій ЗЯТЬЄВ