Піс­ля не­дав­ньо­го на­бран­ня чин­но­сті за­ко­нів про де­ко­му­ні­за­цію, в ба­га­тьох ук­ра­їн­ських ре­гіо­нах стар­ту­ва­ла кам­па­нія з до­слі­джен­ня назв віт­чиз­ня­них міст і сіл. На­га­да­ємо, міс­це­ві ор­га­ни вла­ди по­вин­ні упро­довж пів­ро­ку (тоб­то до 21 лис­то­па­да) по­да­ти свої про­по­зи­ції сто­сов­но пе­ре­йме­ну­ван­ня на­се­ле­них пунк­тів, кот­рі ма­ють у сво­їх на­звах ста­ре ко­му­ніс­тич­не за­барв­лен­ня.

Після ухвалення на початку квітня «декомунізаційних» рішень українським парламентом у суспільстві, переважно, точаться дискусії стосовно того, наскільки цей документ «на часі». Натомість практично відсутня полеміка по суті. І даремно, адже співробітники Українського інституту національної пам’яті нині аналізують майже 30 тисяч назв українських міст і сіл.
Цими днями низка інформаційних агенцій оприлюднила інформацію про те, що попередній перелік міст, містечок та сіл, чиїм мешканцям належатиме визначитися з новими назвами, становить 871 населений пункт. Звісно, дані усе ще оновлюються, зокрема тому, що подекуди істинне походження назв потребує додаткового дослідження.