Не виняток і осінній призов 2018 року. Навіть за умов, коли Президент України продовжив термін набору до війська на місяць, у військкоматах непомітно черг.
Рекрути не поспішають до військкоматів навіть у тих областях і містах, де ніколи не було проблем із виконанням плану призову.
Як у Києві, де до районних призовних комісій станом на початок листопада призовні дільниці оминули 23,5 (!) тисячі юнаків призовного віку. А загальна явка призовників не сягнула навіть 8%.
«Станом на 5 листопада 2018 року згідно з планом ми призвали до лав Збройних Сил України 39,5%... Хотів би звернути увагу, що явка призовників, які повинні прибути на призовні дільниці районних призовних комісій, украй низька. Ця цифра становить 8%...
Навесні у нас практично не було зривів, а зараз ми на межі зриву...» — заявив військовий комісар Київського військового комісаріату полковник Сергій Клявлін на брифінгу для журналістів.
І це при тому, що 3-мільйонна столиця має відправити до армії всього 744 призовники. Майже стільки, скільки, приміром, уся Полтавщина.
Чому склалася така ситуація, коли навіть столичні військкомати не можуть упоратися з відправкою юнаків до армії?
За словами полковника, причиною небажання рекрутів з’являтися до військкоматів є негативне ставлення в суспільстві до служби у Збройних Силах, втрата патріотичних настроїв, поширення негативної інформації про службу в армії у ЗМІ та загалом низька довіра до самих військкоматів тощо.
Думку столичного воєнкома поділяють і його колеги з Полтавського обласного військкомату. Правда, на Полтавщині хід призову більш прогнозований і регіон уже практично виконав «план до двору».
Про те, якою ціною це далося працівникам військкоматів, можна було дізнатися на недавньому брифінгу полтавського обласного військового комісара полковника Дмитра Губського.
Якщо сказати коротко, то для виконання плану відправки призовників до армії довелося застосовувати відомий принцип «батога і пряника». Частіше в хід ішов «батіг», яким «шмигали» районних воєнкомів та районне керівництво, щоб ті ворушились і таки переймалися призовом.
І хоча ситуація з призовом у регіоні не настільки безнадійна, щоб уже панікувати, але проблем дедалі більшає. Зокрема, через те, що полтавці призовного віку дедалі частіше ухиляються від служби в армії.
«Пряник», за словами Д. Губського, дістався керівництву Хорольського (96%), Кобеляцького (93%) районів та Горішніх Плавнів (90%), де призовні комісії успішно виконали план призову. А от батогом пройшлися, говорив воєнком на брифінгу, по тих, хто про людське око займається організацією призову.
Це — керівництво Котелевського (11%), Оржицького (22%), Семенівського (38%) районів та, хоч як дивно, Полтави (38%). В обласному центрі, де тисячі призовників, з планового завдання у 96 рекрутів відправили до армії всього 36...
Сьогодні, не приховував полковник Д. Губський, чимало призовників подалися «в біга» і роками не з’являються на призовні пункти. Правда, і самі працівники військкоматів не сидять склавши руки і під час призову буквально падають із ніг, розшукуючи рекрутів.
Поліція їм допомагає, але не дуже охоче... Керівники органів місцевого самоврядування — сільрад та ОТГ, як правило, не хочуть псувати стосунки з односельцями і не «здають» призовників.
І хоча від армійської служби ухиляються сотні молодих полтавців, лише одиниці з них потрапляють у виднокіл правоохоронців.
Приміром, цієї осені кримінальні провадження за ухиляння від призову на Полтавщині порушили всього проти п’ятьох юнаків. Але, як у нас водиться, це ще не гарантує того, що «ухилясти» понесуть покарання...
Полковник Д. Губський розповів і про те, що обласний військкомат використовує нові методи, спрямовані на виконання плану відправки юнаків до армії.
Зокрема, на фінішній прямій призову з військкомату по районах роз’їжджаються спеціально сформовані групи. Емісари виступають у ролі своєрідних «толкачів» для районного начальства, котре питанням призову приділяє, м’яко кажучи, недостатньо уваги.
У самому облвійськкоматі не приховують, що після завершення осіннього призову там без перепочинку готуватимуться тепер уже до весняного набору до армії. Судячи з потуг, без яких уже не вдається виконувати план до двору, роботи у працівників військкоматів попереду ще дуже багато.
Там уже нині починають рахувати «курчат» — призовників, яких можна напевне відправити до армії. Це дуже складна арифметика, на яку впливають багато сторонніх чинників, з якими не стикаються там, де довіра до держави і армії єднає націю...