Різне
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Травень 25, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 21 Грудень 2018 10:49

Люди з добрими серцями

Rate this item
(0 votes)

З початком не оголошеної Росією війни проти України десятки тисяч її громадян стали волонтерами. Наша розповідь — про деяких Із них.

Допомагаємо як можемо і чим можемо...
Осінь 2014-го. До адмінбудівлі Вінницької обласної організації ТСО України під’їжджає мікроавтобус і кілька кремезних чоловіків починають завантажувати у нього ящики з якимось крамом, а також бензопили, упаковки мінеральної води.
— Що відбувається? — цікавлюсь у її керівника Анатолія Кацая.

— Заходьте увечері — розповім, — відмахується Анатолій Олександрович і продовжує кудись телефонувати.
За кілька годин спілкуємося за філіжанкою ароматної кави. І я дізнаюся, що на моїх очах у район антитерористичної операції відправили черговий гуманітарний вантаж, призначений для однієї з механізованих бригад Збройних Сил України.
— На початку літа чимало вінничан почали активно допомагати нашим військовослужбовцям, — розповідає співрозмовник. — Серед них були навіть прості пенсіонери, які не вирізняються статками. Скажіть, хіба я та мої колеги, відносно молоді і здорові люди, могли залишатися сторонніми спостерігачами?
Тому власним коштом придбали продукти харчування, засоби особистої гігієни, інші речі і, завантаживши ними «Фольксваген», поїхали на Донбас.
Не моралізуватиму з приводу того, що я там побачив, а скажу так: поспілкувавшись із хлопцями, зрозумів, що це — не остання наша поїздка. Відтоді допомагаємо як можемо і чим можемо.
Того осіннього дня подільські активісти відправляли 15-й автобус, теж ущент заповнений продовольством. Розмовляючи з паном Кацаєм, не міг не поцікавитися походженням цього та інших гуманітарних вантажів, які він та його товариші відправляють на Схід України.
— Головними нашими спонсорами є звичайні жителі Вінниччини, — сказав він. — Справа у тому, що у кожному районі наше Товариство має свої осередки, навчальні заклади. Їхні керівники зуміли налагодити збір коштів, необхідні речі для військовиків доставляють до обласного центру, звідкіля їх подальший шлях пролягає до армійських частин і підрозділів.
Найбільш активно ця робота велася в Барському, Гайсинському, Липовецькому районних осередках, які очолюють Анатолій Бондарчук, Валентин Васильченко та Микола Сазанський.
Стараннями оборонців на Донбас передано чимало комплектів термобілизни, взуття, спеціального одягу, спальних мішків, пально-мастильних матеріалів, запчастин для безпілотників, а також автомобіль-всюдихід «УАЗ». Допомогли і у розв’язанні побутових проблем працівників обласного управління МВС, які теж несуть службу в зоні АТО.
Сьогодні проблем, які мають соціальне забарвлення, у нашого суспільства стільки, що хоч греблю гати. Одна з найболючіших — працевлаштування. Розуміючи це, за наполяганням Анатолія Кацая створили фірму «Вінницьке обласне навчально-охоронне підприємство ТСО України».
Провели також ліцензування Вінницького обласного спортивно-технічного клубу ТСО України, отримавши ліцензію на підготовку і підвищення кваліфікації охоронників та інкасаторів.
Після цього звернулися до голів місцевих органів влади, центрів зайнятості з проханням розглянути можливість направлення на навчання воїнів, які повертаються до мирного життя. Сьогодні за допомогою Анатолія Кацая роботу отримали десятки вчорашніх вояків.
У місті над Бугом розташовується Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, у стінах якого лікуються бійці зі сходу. Незважаючи на всі старання держави щодо забезпечення цього закладу ліками, проблеми все ж час від часу з’являються. Тому Вінницька обласна оборонна організація придбала для Центру медичне обладнання, лікувально-перев’язувальні матеріали.
— Те, що робить Анатолій Олександрович зі своїми колегами, багато важить для бійців, які повертаються зі сходу, — говорить Ярослав Солігор — колишній військовослужбовець, учасник антитерористичної операції.
Наприклад, вони можуть опанувати водійське ремесло у будь-якій автошколі чи спортивно-технічному клубі обласної організації Товариства за 50% вартості. Ця пільга поширюється і на членів їхніх родин. Такою послугою скористалися вже близько 100 осіб.
Полковник запасу Анатолій Кацай віддав кілька десятиліть свого життя службі в органах МВС. Нагороджений іменною вогнепальною зброєю, багатьма відомчими відзнаками.
Та найбільше Анатолій Олександрович пишається відзнакою начальника Генерального штабу ЗС України «За сприяння ЗС України» та нагрудним хрестом «Патріот Вітчизни», отриманим за свою волонтерську діяльність від Всеукраїнського об’єднання ветеранів АТО.

І про вояків дбають, і про їхніх дітей
Розповідаючи про громадські організації, які допомагають українським воякам відстоювати рідну землю, було б несправедливо не згадати добрим словом і «Народний тил», очолюваний відомим блогером Романом Сініциним.
До початку цієї не оголошеної Росією війни проти України він працював в ІТ-сфері, мав і свій бізнес. Коли ж почалась агресія і до ЗС мобілізували кількох його друзів, Роман допоміг їм у забезпеченні найнеобхіднішим.
Із часом список тих, хто почав отримувати від нього та його товаришів допомогу, збільшився. Врешті-решт, дійшло до того, що його помешкання перетворилося на такий собі склад із військових одностроїв, берців.
Після того як познайомився з відомим у минулому волонтером, а сьогодні — заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгієм Тукою та його однодумцями, масштаби надання воякам допомоги зрослі в рази. Наприклад, вони почали забезпечувати їх великими партіями військової форми, яку привозили з-за кордону.
— Починаючи з 2015 року ми займаємось і дітьми загиблих вояків, — розповідає Роман Сініцин. — Організовуємо для них поїздки в Карпати, за кордон. Наша допомога стосується психологічної реабілітації дітей полеглих і їхніх родин.
До волонтерства долучаються навіть люди з фізичними вадами. Вінничанин Денис Романовський — один із них. Незважаючи на те що він повністю втратив зір, цей молодий чоловік організував ремонт військової техніки, яка зазнала ушкоджень на сході. А ще — переобладнання автомобілів.
Зауважу, що Денис особисто буває в районі проведення операції Об’єднаних сил і добре обізнаний із найболючішими проблемами наших бійців.
Лише останнім часом стараннями Дениса та його друзів-волонтерів переобладнано під потреби військових медиків автомобіль, на якому вже евакуйовано понад 50 поранених вояків.

«Вільні люди» за вільну Україну
Громадська організація «Вільні люди» вирізняється своєю активною проукраїнською позицією. На її рахунку — десятки акцій на захист української мови, українських політв’язнів, що перебувають у російському полоні. А ще — волонтерська діяльність.
Починаючи з літа 2014-го члени цієї організації збирають і доставляють на Донбас гуманітарні вантажі, а також автомобілі, якісні засоби зв’язку, снайперські приціли, тепловізори.
Про масштаби цієї допомоги свідчить той факт, що лише протягом минулого року «Вільні люди» надали допомогу майже на 3 мільйони гривень.
При цьому волонтери налагодили тісні зв’язки з українськими діаспорами США, Канади, які теж беруть участь у цій благородній справі.
Волонтери від цієї організації бувають беспосередньо у підрозділах, які несуть службу на так званій нульовій лінії розмежування, тобто у безпосередній близькості від ворога. Це, за їхніми словами, дозволяє краще знати потреби бійців і оперативно реагувати на них.

gum— Ми вже четвертий рік поспіль активно допомагаємо підрозділам, задіяним на передових позиціях, — говорить Дмитро Харьков, представник «Вільних людей». — Найчастіше привозимо засоби захисту, маскування та спеціальне обладнання. Завжди, виїжджаючи із зони ООС, стає не по собі від того, що війна — за 250 км від мого міста.
Нещодавно волонтери придбали для бійців позашляховик Land Rover, який після проведення ремонтних робіт одразу вирушив на схід, навантажений допомогою: комплектами гуми для автомобілів підрозділу, елементами живлення для цифрових радіостанцій, пристроями навігації, маскувальними сітками, продуктами харчування.
Навесні наступного року виповниться 5 років, як українське військо стримує на Донбасі російсько-окупаційну банду. Переживши найтрагічніші у своїй новітній історії події, Збройні Сили кардинально змінились. Але навряд чи ці зміни сталися би так швидко, коли б не допомога небайдужих українців.
Скільки наших співвітчизників простягли своєму війську руку допомоги? Особливо на початку російської агресії, коли — за великим рахунком — вирішувалася доля України? Навряд чи ми дізнаємося колись їхню точну кількість.
Як на мене, то це не так уже й важливо. Адже знаємо головне: таких людей виявилося дуже багато, набагато більше, ніж це міг передбачити господар Кремля, який розраховував на бліцкриг.
За інформацією адміністрації «Нової пошти», лише у 2014-му і завдяки допомозі цієї структури прості українці відправили нашим хлопцям на Донбас понад 1,6 тисячі тонн гуманітарної допомоги. А наступного, 2015-го, ця цифра становила вже більш 11 тисяч тонн!..
Як стверджує керівник волонтерської групи «Повернись живим» Віталій Дейнега, тільки впродовж 2014–2016 років волонтери зібрали на потреби військових більше мільярда гривень, у тому числі 300 мільйонів через волонтерські організації.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».