На одних патріотичних закликах далеко не заїдеш: на моїх очах небайдужі українці привозили до частин і підрозділів військову амуніцію, зокрема бронежилети, захисні шоломи, не кажучи вже про медикаменти та продукти харчування, яких теж не вистачало.
Подібні зізнання автор статті чув від десятків солдатів і офіцерів, які воювали на сході нашої країни. Скільки українців простягнули в ті трагічні дні, коли, здавалося, доля України висить на волосині, руку допомоги своєму війську? Скільком нашим військовикам урятували життя ті шоломи і бронежилети, що їх доставили ці люди?
Сьогодні важко відповісти на ці запитання, практично неможливо. Ще у 2015 році відомий волонтер Давид Арахамія стверджував, що армії допомагають близько 14 тисяч осіб, об’єднаних у понад 3 тисячі волонтерських організацій.
За даними соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи», кошти на рахунки армії переказувала третина жителів України, а ще чверть передавала допомогу через волонтерів.
Такий красномовний факт: з липня по грудень 2014 року «Гуманітарна пошта України» відправила на Донбас 1 мільйон 600 тисяч кілограмів гуманітарних вантажів, призначених для солдатів української армії. А за оцінкою керівника волонтерської групи «Повернись живим» Віталія Дейнеги, впродовж 2014–2015 років волонтери зібрали на потреби військових більше мільярда гривень.
Звісно, що про всіх тих, хто допомагав Збройним Силам України у ті важкі дні виконувати покладені на них завдання, розповісти неможливо. Але про деяких із них ми все ж розкажемо.

І шоумени волонтерять...
Немає, мабуть, в Україні дорослої людини, яка б не знала, хто такий Сергій Притула: на ТБ він багато років поспіль веде розважальні програми-шоу. Та мало кому відомо, що Сергій ось уже понад 10 років займається волонтерською діяльністю.
Спочатку допомагав знедоленим дітям, які опинилися без батьківської опіки, а коли Росія пішла на нас так званою гібридною війною, почав допомагати українським воякам.
Перша поїздка з гуманітарним вантажем відбулася до прикордонників, які охороняли адмінкордон із Кримом. Тоді він відвіз хлопцям ліки, сигарети, продукти харчування.
За більш як 4 роки своєї волонтерської діяльності пан Притула десятки разів побував на Донбасі. І не за десятки кілометрів від лінії розмежування, а безпосередньо у розташуванні наших підрозділів. Їздить туди не лише з гуманітарними вантажами, а й з приладами нічного бачення, тепловізорами тощо.
У полі його зору опинилися навіть військові водолази. Так, вони не беруть безпосередньої участі в бойових діях на сході країни, але й від їхньої повсякденної діяльності багато залежить, зокрема облаштування берегової лінії оборони на Азовському морі. Врешті-решт, саме вони замість підірваних бойовиками мостів допомагали у прокладанні понтонних переходів, обстежуючи дно рік та інших водойм.
Тож Сергій забезпечив шістьма комплектами водолазного спорядження Чернігівський науково-дослідний центр ЗС, допоміг в отриманні найнеобхіднішого обладнання і спорядження також і Маріупольському загону морської охорони Державної прикордонної служби та Кам’янець-Подільському центру розмінування ЗС України.
Він звітує про кожну зібрану і витрачену копійку. А «копійок» телеведучий за час бойових дій назбирав більш як... 30 мільйонів гривень!
— Гроші надсилають не лише зі всіх куточків України, а й світу, — каже Притула. — Зокрема, із США, Канади, Голландії, Німеччини, Швейцарії, Об’єднаних Арабських Еміратів.
За активного сприяння шоумена та його колег із шоу «Вар’яти» влітку 2015-го на Тернопільщині відчинив двері реабілітаційний центр «Крок назустріч». Фахівці-медики, які тут працюють, опікуються здоров’ям воїнів — ветеранів АТО, котрі тут проходять реабілітаційний процес після лікування у військових госпіталях. А ще тут відпочивають і їхні діти.
— У своїй діяльності не бачу нічого надзвичайного, — говорить Притула. — Особливо сьогодні, коли наші хлопці нагодовані і обмундировані. Але тоді, у 2014-му, вони вистояли не в останню чергу тому, що тисячі небайдужих людей простягли руку допомоги.
Немає в Україні населеного пункту, жителі якого б тією чи іншою мірою не надали українському війську посильної допомоги. Наприклад, у місті Долина, що на Івано-Франківщині, його мешканці придбали для волонтерів, які працюють на передовій, реанімаційний автомобіль швидкої допомоги.

Волонтер Юля Шевчук
Серед тих, хто допомагає нашим військовикам, чимало молоді, в тому числі дівчат. Юлія Шевчук — одна з них. Вона завжди вирізнялась активною життєвою позицією.
Наприклад, із початком подій на Майдані вона, студентка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, не змогла залишитись осторонь подій, що відбувалися там. Тому разом зі своїми друзями — такими ж студентами, іншими небайдужими людьми — надавала протестувальникам різнобічну допомогу.
— Ми приносили їм чай, бутерброди, різні смаколики, — говорить дівчина. — Люди щиро дякували нам. За необхідності виконували ще й роль гідів: серед мітингувальників було багато вихідців з інших регіонів країни. Вони, звісно, погано знали місто, і за потреби ми вказували їм шлях, проводили їх до тих чи інших інстанцій, доносили новини.
Коли ж навесні 2014 року розпочалась антитерористична операція, Юля вирішила допомагати і бійцям. Але перед тим як відправитися на Донбас, протягом кількох місяців відвідувала курси домедичної допомоги. На них навчали азам надання першої допомоги, наприклад, як зупинити кровотечу, стабілізувати загальний стан пораненого.
— Головним нашим завданням є надання допомоги бійцям усіх частин та підрозділів, які перебувають у зоні проведення антитерористичної операції, — розповідала дівчина.
За нашого сприяння чимало батальйонних медпунктів доукомплектовані усім необхідним, беремо участь і у підготовці бійців, проводячи серед них тренінги з польової тактичної медичної допомоги. Раніше займались і пошуком індивідуальних тактичних аптечок натовського зразка.
Проводимо евакуаційну та профілактичну роботу серед бійців та цивільного населення тих районів, куди швидка просто не поїде. На нашій базі розміщена сучасна мобільна стоматологія.
Перебуваючи черговий раз у зоні АТО, чекаючи на пораненого бійця — на Артемівському напрямку — потрапила під мінометний обстріл. Отримавши мінно-вибухову травму, Юля продовжувала надавати допомогу бійцям, які теж дістали ушкодження.
Після цього проходила лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі МО України

З топ-менеджерів — у волонтери
Раніше, до подій на сході нашої країни, Галина Алмазова була успішним топ-менеджером комерційної фірми. Коли ж серед захисників України з’явилися перші поранені, бізнесвумен стала волонтером.
Сьогодні цю симпатичну тендітну жінку добре знають у багатьох підрозділах, у тому числі тих, які перебувають на передньому краї.
Восени 2016 року вона долучилася до благодійної акції волонтерської організації «Повернись живим». Мета — допомогти зібрати кошти на купівлю машини для одного з військових підрозділів.
Окрім Галини, в ній брали участь колишні учасники АТО. Зокрема, десантник Георгій Турчак, розвідник Андрій Римарук, інші колишні бійці ЗС України. А також засновник і керівник волонтерської організації «Повернись живим» Віталій Дейнега, його колеги-волонтери Роман Синицин і Павло Кащук.
За тиждень зібрали понад 55 тисяч гривень. Пасажири, за словами пані Галини, дізнаючись, куди спрямовуватимуться їхні кошти, «платили не за показниками лічильника, а так, як підказувала совість», тобто більше.
За активну волонтерську роботу Галина Алмазова нагороджена орденом «Народний герой», який отримала з рук Героя України Євгена Межевикіна.
Зв’язківці однієї з частин військової розвідки українського війська, що несуть бойову службу на Донбасі, звернулися до радіоаматорів Львівщини з проханням допомогти у покращенні ефективності використання радіостанцій УКХ-діапазону, що надійшли на озброєння ЗСУ від зарубіжних союзників.
Справа у тому, що тактико-технічні характеристики таких радіостанцій забезпечують гарантований радіозв’язок штабу з розвідувальною групою на відстані до 25 кілометрів, а це в реальних бойових умовах не завжди достатньо.
У випадку втрати зв’язку розвідгрупи зі штабом значно зростає загроза безпеці особового складу під час виконання бойових завдань. Галичани-умільці так модернізували радіостанції, що вони забезпечують зв’язком на значно дальші відстані.
Ми навели лише кілька фактів надання благодійної допомоги воякам, які захищають наші східні кордони. Подібних прикладів безліч, можна назвати тисячі прізвищ українців, які долучилися до цієї благородної справи.

Сергій ЗЯТЬЄВ