«Немає повісті сумнішої на світі...» — ці слова класика світової літератури, напевне, найвлучніше за будь-які інші характеризують теперішні відносини між мільйонами жителів українських багатоповерхівок і підприємствами з їхнього централізованого опалення.
Перші фактично перетворилися на заручників тепловиків, котрі щоразу з настанням опалювального сезону все міцніше затягують ціновий зашморг, вичавлюючи зі споживачів гроші за свій «товар».
У теплих обіймах монополіста
Не секрет, що з року в рік система централізованого опалення в українських містах стає дедалі ненадійною.
Підтвердження цьому — зрив нинішнього опалювального сезону в багатьох українських містах. А благодатний продукт комунальників перманентно дорожчає. Причому настільки, що вже стає не по кишені тим, хто має за нього платити.
Українські реалії такі, що споживач послуг тепловиків-монополістів, який користується централізованим опаленням, не може від них відмовитися. Навіть тоді, коли вони його не влаштовують або стають непотрібними з якихось причин.
Найчастіше — через дорожнечу, що в опалювальний сезон геть спустошує сімейні бюджети чималої кількості українських родин. Так триває роками цей дивний шлюб із примусу між комунальниками-монополістами і безправними споживачами тепла.
Але час від часу таки знаходяться поміж останніх, доведених до відчаю, одинаки, котрі наважуються на розірвання з власної ініціативи такого «шлюбу». Який уряд та комунальне лобі з кожним роком намагаються перетворити на пожиттєвий, вишукуючи все нові й нові заковики, щоб намертво прив’язати до монополіста споживачів централізованого тепла.
Розірвати це замкнуте коло з 2005 року намагається полтавець Валерій Стрєлков. Стомлений безрезультатною боротьбою з тепловиками через холод у своїй двокімнатній квартирі, що на останньому поверсі типової дев’ятиповерхівки.
Склавши чимало актів, які засвідчують, що «централізований теплоносій» доходить до його квартири вже майже холодним, 38-річний полтавець вирішив узагалі відмовитися від централізованого теплопостачання.
Перед тим як зважитися на крайній крок, він ще кілька разів ходив до комунальників, щоб отримати добро на розлучення. Неважко здогадатись, яку відповідь він отримував.
Переломним моментом для прийняття такого рішення полтавцем стало суттєве підвищення плати за тепло, коли за свою двушку, де температура не піднімалася вище 17–18 градусів, В. Стрєлков мусив щомісяця сплачувати по 1700–1800 гривень.
Тож одразу по закінченні опалювального сезону чоловік найняв майстра і той за всіма технологічними тонкощами відрізав батареї від стояків. А труби, якими через його квартиру подають тепло до сусідів, утеплив. Як і належить за технічними нормами.
Після чого бунтар знову пішов до обласного комунального підприємства «Полтаватеплоенерго» і сповістив про від’єднання своєї квартири від централізованого опалення. І попросив припинити нараховувати плату за тепло.
Отже, опалювальний сезон 2016–2017 року В. Стрєлков зустрів уже без централізованого опалення. Але комунальники аж ніяк не відреагували на його демарш і далі надсилали «зраднику» рахунки за тепло...
«На сьогодні мій борг перед обласним комунальним підприємством «Полтаватеплоенерго» становить уже понад 10 тисяч гривень, — розповів кореспонденту «ДУ» В. Стрєлков. — Комунальники, до яких я кілька разів ходив, щоб нагадати про те, що опаленням я вже не користуюся, навіть і слухати не хотіли.
Лише зазначали, що я самовільно втрутився в систему централізованого опалення, що заборонено законом. Тож усе одно маю платити за тепло, яке мені від комунальників не потрібне і яке вже не надходить до моєї квартири...»
В. Стрєлков одразу після того, як відключився від централізованого опалення, а дозволу на встановлення індивідуального опалення не отримав, купив інфрачервоний керамічний обігрівач і тепер стверджує, що успішно замінив ним відсутність централізованого опалення.
«Цього обігрівача, який споживає небагато електроенергії, в принципі достатньо для підтримання нормальної температури у квартирі. На кухні й без того тепло від газової плити, в кімнаті вдень вмикаю обігрівач усього два-три рази на день.
Перед тим як укладатися в ліжко, прогріваю спальню і під теплу ковдру, — розповідає секрети виживання без «товару» тепловиків В. Стрєлков.
Є ще в мене «носогрійка» — невеликий електрообігрівач з вентилятором. На зразок фена. Якщо необхідно, можу увімкнути і його на кілька хвилин. Полтава — не російська Тюмень, де лютують морози. Самі бачите, яка нині зима: дощ та мряка...»
Одне пригнічує нашого героя. Те, що комунальники «поставили його на лічильник» і справно нараховують плату за тепло, якого він не отримує. Очевидно, припускає В. Стрєлков, без суду не обійдеться.
«Але хай подають вони самі, бо я маю всі докази того, що був вимушений відрізатися від централізованого опалення, бо не можу за нього сплачувати. Та і не хочу, адже не отримую за свої гроші якісної послуги, — каже герой матеріалу.
Хай нададуть мені дозвіл на встановлення індивідуального опалення і на цьому ми офіційно розпрощаємося з ними...»
Сам собі теплоенерго
У будинку, де проживає бунтар, у кількох квартирах уже встановлено індивідуальне опалення. В. Стрєлков під час протистояння з комунальниками розпитував щасливчиків, котрі таки змогли законним способом відрізатися від централізованого опалення.
Один із них — 67-річний Олексій Петрович із сусідньої п’ятиповерхівки — розповів йому, що його родина зводить кінці з кінцями лише завдяки тому, що має індивідуальне опалення і не платить скажені гроші за централізоване тепло. Адже до субсидії родина «не дотягує».
«Двоконтурний італійський котел я встановив ще 12 років тому, — розповів Олексій Петрович і кореспонденту «ДУ». — Тоді ще дозволяли це робити в багатоповерхівках, хоча і не дуже вітали таку ініціативу.
Процедура отримання дозволу тоді була нескладна: подав заяву до міськради, де на комісії вирішили надати такий дозвіл. Потім — виготовлення проектів на встановлення котла та від’єднання від централізованого опалення.
Коли відрізали батареї, фахівці теплоенерго прийшли і склали відповідний акт. І перевірили, чи утеплив я труби, які ведуть до сусідів, щоб не обігрівався за їхній рахунок.
Ситуацію з отриманням дозволу полегшило те, що в нашому будинку встановлено газові колонки, тож є димоходи.
Одразу поміняв і батареї на сучасні, а труби — на пластикові. Встановив і спеціальний датчик, налаштований на 23 градуси тепла у квартирі, який керує роботою котла.
Лишень температура знижується нижче цього показника, котел автоматично вмикається. І вимикається, коли температура у квартирі підвищиться знову до 23 градусів. Отже, тепер я сам вирішую, коли починати і коли закінчувати опалювальний сезон у своїй квартирі.
Сплачую лише за використаний газ за показниками лічильника. Тобто за тепло і гарячу воду не сплачую. Правда, з теплоенерго почали надсилати рахунки за оплату опалення місць загального користування — під’їзду. Але вони невеликі — 30–45 гривень на місяць. І лише на опалювальний сезон...»
За підрахунками Олексія Петровича, на обігрів квартири, підігрів води та приготування їжі в зимовий період газу він спалює в середньому 55–90 кубометрів на місяць залежно від температури на вулиці.
Економити вдається не тільки через те, що сам може регулювати опалення квартири, але й через те, що завбачливо потурбувався про утеплення її зовнішніх стін та виручає економічний закордонний котел.
Приміром, у листопаді, вже після підвищення ціни на блакитне паливо, пенсіонер за використаний газ заплатив 272 гривні. Це з урахуванням 50% пільги, яку він заслужив.
«Уже не мучили б людей, а дозволили всім, хто бажає, встановлювати індивідуальне опалення, — нарікає на владу Олексій Петрович, почувши історію В. Стрєлкова. — Це лише в нас таке, що люди не можуть відмовитися від послуги, яка їм не потрібна або за яку не можуть сплачувати.
Мій брат уже 27 років живе в Німеччині. В його квартирі на кожній батареї встановлено регулятор тепла і окремий лічильник. Він сам вирішує, яку температуру підтримувати у квартирі.
Опалення може увімкнути навіть улітку, а взимку вимкнути, адже гаряча вода подається до будинку весь рік.
Недавно німці щось знову удосконалили, тож тепер керуючий будинком для зняття показників лічильників тепла навіть не заходить до братової квартири: показники автоматично передаються куди потрібно.
Жильці лише отримують платіжки і не мають жодного клопоту, хоча і користуються централізованим опаленням. Коли родич приїжджає у Полтаву і дізнається про жахи, з якими стикаються за свої ж гроші споживачі централізованого тепла, дуже дивується.
І не може збагнути, як так виходить, що споживачам пожиттєво нав’язують послугу...»
Якщо не з нами, то — ні з ким!
Вітчизняні тепловики-монополісти, схоже, і надалі ладні закручувати «вентилі» своїм кріпакам-споживачам. Із кожним роком дедалі ускладнюючи їхнє існування і вигадуючи все нові й нові перепони, які унеможливлюють процедуру від’єднання від централізованого опалення.
Певною мірою монополістів, які живуть «із тепла», зрозуміти можна. Їхня так звана клієнтська база останніми роками лише зменшується, бо централізованим опаленням тепер користуються переважно мешканці застарілих багатоповерхівок.
Сучасні будинки вже зводять або з індивідуальним опаленням у кожній квартирі, або з автономною котельнею, яка опалює лише сам будинок.
До того ж усе більше бюджетних установ під тягарем непомірної плати за централізовані тепло і гарячу воду також переводять на автономне опалення — дровами, вугіллям, соломою, пілетами тощо.
Тому комунальники б’ються на смерть за кожну квартиру, чиї мешканці виявили бажання від’єднатися від централізованого опалення, адже втрачають прибуток. І, користуючись впливом комунального лобі, вигадують усе нові і нові обмеження, які фактично унеможливлюють «розлучення» з ними.
Тепер наш герой домагається списання боргів перед комунальниками та узаконення свого розлучення з тепловиками. Але ті непохитні і кажуть, що порядок відключення споживачів від системи централізованого теплопостачання передбачено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.
Відповідно до нього розглядом звернень громадян щодо відмови від послуги з централізованого опалення займається міжвідомча комісія, яку створюють органи місцевого самоврядування. Інших варіантів для повної чи часткової відмови від послуг «Полтаватеплоенерго» немає.
Навіть незначне самовільне втручання в систему теплопостачання житлового будинку чи її переобладнання мешканцями окремих квартир заборонено чинним законодавством України.
Більше того, наголошують у «Полтаватеплоенерго», відключення окремої квартири у багатоповерхівці, зведеній до 2000 років, неможливе ні з юридичної точки зору, ні з інженерної.
«На даний час від послуг централізованого опалення може відмовитися лише весь будинок. Тобто збираються мешканці і приймають відповідне рішення. Причому це має бути зі 100%-вою згодою всіх його мешканців. Про що вони подають відповідну заяву в міжвідомчу комісію», — вкотре відповіли монополісти В. Стрєлкову.
І підкреслюють, що згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач у строки, встановлені договором або цим законом, має оплачувати послуги, якими фактично користувався. Відсутність укладеного договору не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі...
«Виходить, що я розлучився з тепловиками-монополістами, але все одно зобов’язаний пожиттєво сплачувати їм «аліменти» у вигляді плати за тепло, яке не отримую.
І ці «аліменти» щороку зростатимуть, адже через здорожчання газу збільшується і плата за централізоване опалення...» — нарікає В. Стрєлков.
І готується до суду з комунальниками, які не облишать відмовника в спокої і намагатимуться стягнути з нього заборгованість за тепло, яке оминає квартиру полтавця.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
