Завітали на «Антонов» і народні депутати України, і представники зацікавлених міністерств та відомств (включно з командуванням вітчизняних Військово-Повітряних сил, оскільки багатоцільовий Ан-178 розроблено його творцями не тільки як транспортник для перевезення усіляких цивільних вантажів, а й насамперед — у військово-транспортному варіанті), і дипломати з посольств різних держав у нашій країні. Висвітлювати цю непересічну подію прибуло багато журналістів, серед яких був і кореспондент «Демократичної України».
На жаль, ніхто з вищого керівництва держави не вшанував флагмана українського авіабудування своєю присутністю в цей радісний для колективу «Антонова» день. Серед помітних осіб на мітингу були заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Руслан Корж (саме до системи цього міністерства нині належить ДП «Антонов») і міський голова Києва Віталій Кличко (який, щоправда, неабияк спізнився на церемонію, через що вона розпочалася значно пізніше, ніж було заплановано, а багатотисячному зібранню довелося півтори години терпляче очікувати приїзду столичного мера), а також лідер парламентської фракції Радикальної партії у Верховній Раді Олег Ляшко (котрий, як завжди, був вельми емоційним і різким в оцінках у своєму виступі). Усі вони говорили на мітингу про підтримку колективу «Антонова» в нинішні проблемні кризові часи, коли великих труднощів зазнає як українське літакобудування, так і вся наша держава та її економіка.
Президент — генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа щиро подякував за плідну працю колективу очолюваного ним підприємства та його діловим партнерам — акціонерному товариству «Мотор Січ», що в Запоріжжі (двома зробленими там турбореактивними маршовими двигунами оснащено Ан-178), харківському заводу «ФЕД» (який виготовив для цього літака певні агрегати) та іншим.
Начальник складального цеху № 4 В’ячеслав Лавринчук передав символічний ключ від першого Ан-178 льотному екіпажу випробувачів «Антонова». А прийняв цей ключ льотчик-випробувач першого класу Андрій Спасібо: він та його колеги екзаменуватимуть «сто сімдесят восьмий» спочатку на землі, а згодом у небі.
Після завершення всіх виступів ми стали свідками традиційного ритуалу, складові якого передують викочуванню нового літака з цеху на аеродром. Дмитро Ківа, Руслан Корж і Віталій Кличко перерізали символічну стрічку. А потім головний інженер підприємства Сергій Бичков розбив пляшку шампанського, вдаривши нею по водuлу (словом «водuло» авіабудівники і авіатори називають довгастий металевий пристрій, який одним кінцем кріпиться до стійки переднього шасі літака, а другим — до тягача, котрий буксирує крилату машину).
Лунає команда Дмитра Ківи про початок руху — і під оплески тисяч тих, хто зібрався на церемонію, тягач повільно вивозить Ан-178 зі складального цеху й за визначеним маршрутом вирушає територією підприємства до його аеродрому. Там екіпаж здійснюватиме наземні випробування нового літака — пробіжки, руління та деякі інші маневрування.
А надалі настане час першого зльоту дослідного зразка «сто сімдесят восьмого»: він має піднятися в небо із злітної смуги заводського аеродрому, що у Святошинському районі Києва, і перелетіти до льотно-випробувальної бази ДП «Антонов», розташованої в Київській області поблизу Гостомеля. Як сказав Дмитро Ківа, відповідаючи на запитання кореспондента «Демократичної України» під час прес-конференції у складальному цеху, льотні випробування Ан-178 планується розпочати у травні. І якщо під час тих випробувань усе буде добре (на що авіабудівники сподіваються), то керівництво підприємства намічає продемонструвати новинку «Антонова» у Франції — в Ле Бурже, що поблизу Парижа, — на найбільшому у світі міжнародному аерокосмічному салоні, який відбудеться влітку нинішнього року.
Президент — генеральний конструктор ДП «Антонов» також повідомив, що, як підрахували фахівці, потреби Світового ринку в таких транспортних літаках, як Ан-178 (з вантажопідйомністю до 18 тонн), становлять близько 800 машин. Вартість однієї (при їх серійному виробництві) — 40–50 мільйонів доларів США.
«Сто сімдесят восьмі» зможуть експлуатуватися не лише з бетонних злітно-посадкових смуг, а й з ґрунтових аеродромів. Для завантаження і вивантаження того, що перевозитиметься у вантажній кабіні Ан-178, призначено рампу у хвостовій його частині. Сучасне електронне навігаційне та інше обладнання дозволить літаку здійснювати посадку навіть в умовах нульової видимості (коли пілоти візуально не бачать злітно-посадкової смуги аеродрому).
Пріоритетним при створенні Ан-178 було визначено те, що він має прийти на зміну — звісно, на значно вищому технічному рівні — таким, що вже давно працюють, чотиримоторним турбоґвинтовим транспортникам вітчизняного виробництва, як Ан-12 (котрих свого часу було збудовано більш ніж 1400 машин), а також зарубіжним двомоторним турбоґвинтовим транспортним С-160 (оскільки різні компанії, що експлуатують ці літаки, виявили інтерес до української новинки Ан-178).
Цікаво, що при практично однаковій з Ан-12 витраті палива на кілометр польоту новачок Ан-178 буде суттєво продуктивнішим — завдяки більшій (на 35%) крейсерській швидкості (вона у «сто сімдесят восьмого» становитиме 825 кілометрів на годину).
Зазначимо і те, що Ан-178 зможе виконувати польоти на висотах до 12200 метрів, тоді як у Ан-12 висотна «стеля» — 8500 м. До того ж однією з найбільш важливих переваг Ан-178 — порівняно з Ан-12 та С-160 — є відповідність нової української машини не лише сучасним вітчизняним і міжнародним нормам льотної придатності, а й тим, котрі мають з’явитися у перспективі.
Конструктори та інші фахівці «Антонова», котрі здійснювали розробку Ан-178, врахували вимоги, що висуваються до таких літаків як військовими експлуатантами авіаційної техніки (зокрема, йдеться про потреби Міністерства оборони України), так і комерційними авіакомпаніями, що перевозять різноманітні вантажі. У військово-транспортному варіанті основними завданнями літака середнього класу Ан-178 є матеріально-технічне забезпечення військ, парашутне десантування вантажів на платформах і невеликих військових підрозділів, перевезення певних видів військової техніки і обладнання, поранених тощо, а в цивільному транспортному варіанті — доставка усіляких вантажів у стандартних контейнерах і на піддонах у різні регіони світу у звичайних умовах і надзвичайних ситуаціях.
Чималі переваги — і в розробці, сертифікації та виробництві таких літаків, і в їх експлуатації — надає те, що Ан-178 за складом свого бортового обладнання багато в чому (приблизно на 50–60%) уніфікований з раніше створеними у тому ж ДП «Антонов» пасажирськими літаками Ан-148 і Ан-158.
А восени 2015-го (як очікують у ДП «Антонов» — у вересні) із Запоріжжя — акціонерного товариства «Мотор Січ» — обіцяють надіслати для літака Ан-178 істотно модернізовані маршові двигуни Д436-148ФМ, які є подальшим удосконаленим варіантом уже відомих двигунів Д436-148 (ними оснащені пасажирські лайнери Ан-148 і Ан-158).
Наголосимо ще й на тому, що серед різних тренажерів, які має ДП «Антонов» у своєму центрі підготовки льотного складу, є і той, на якому зможуть готуватися екіпажі майбутніх експлуатантів Ан-178. Як повідомили нас на підприємстві, цей тренажерний комплекс створюється шляхом доопрацювання програмного забезпечення існуючого тренажера КТС-148/158 (класу D) для Ан-148 і Ан-158 — зокрема, з урахуванням у ньому всіх специфічних особливостей пілотування рампового транспортного літака.
Дмитро Ківа також зазначив, що інтерес до використання «сто сімдесят восьмих» уже виявили кілька зарубіжних експлуатантів авіаційної техніки. Наприклад, «Антоновим» та Махіmus Air LLC з Об’єднаних Арабських Еміратів підписано протокол про наміри, в якому ця компанія підтвердила свою зацікавленість у придбанні транспортних літаків Ан-178 в їх цивільному варіанті.
Перемовини «Антонова» з різними потенційними діловими партнерами щодо Ан-178 показали і те, що на ці літаки можуть з’явитися не лише замовники — майбутні експлуатанти, а й, можливо, ті, хто забажає придбати в «Антонова» ліцензію на виробництво у себе таких перспективних машин.
Вадим ФЕЛЬДМАН
Фото ДП "Антонов"