— На­скіль­ки ак­ту­аль­ною для Ук­раї­ни за­ли­шає­ть­ся проб­ле­ма від­умер­лої спад­щи­ни?
— Що взагалі являє собою це поняття? Це — майно, яке належало померлій особі, у якої немає спадкоємців. У складі такого майна є, зокрема, і земельні ділянки. Так от, за нашими даними, частка земель відумерлої спадщини на полі часто становить близько 15%. Офіційної статистики з цього питання немає, але це — дані, які ми отримали під час спілкування з представниками органів земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування, аграрних підприємств, із фермерами.
У межах України цей показник може сягати мільйона гектарів. Ця земля не має власників, що породжує величезну кількість проблем.
Земельну ділянку слід постійно використовувати за цільовим призначенням. В іншому разі землі забур’янюються, знижується врожайність на суміжних ділянках, з’являються шкідники.
Але законодавство не містить чітких правових механізмів, які дозволяють оформити право користування землею тоді, коли її власник помер, не залишивши спадкоємців. Переважна більшість сільськогосподарської землі в Україні використовується на умовах оренди, але у вказаному випадку немає з ким укласти договір оренди, нікому сплачувати орендну плату, ні до кого пред’явити претензії щодо недбалого поводження із землею.
З іншого боку, такі земельні ділянки часто розташовані у великих масивах. Тому нерідко вони використовуються орендарями інших ділянок масиву. Адже трактор не буде об’їжджати проблемну земельну ділянку посеред поля. Але такі ділянки використовують без правових на те підстав, оскільки оформити все відповідно до закону немає можливості. Тож юридично ті сільськогосподарські підприємства, які дефакто використовують ці ділянки, є зловмисниками. Хоча, підкреслюю, ці дії вчинюють не зі злочинних міркувань, а просто через те, що відсутній механізм, щоб отримати їх у законну оренду.
— Чи має сьо­го­дні від­умер­ла спад­щи­на до­стат­нє за­ко­но­дав­че за­без­пе­чен­ня?
— Не можна сказати, що законодавчого забезпечення немає взагалі. У нас є відповідні статті в Цивільному кодексі, які передбачають обов’язок органів місцевого самоврядування ініціювати в суді питання про визнання спадщини відумерлою. І такі рішення суди приймають. Але приймають не в тому обсязі, який необхідний. Дуже багато є проблем із виконанням цих норм, і вони не завжди ефективно працюють.
— За чин­ним за­ко­но­дав­ством від­умер­ла спад­щи­на пе­ре­хо­дить у влас­ність те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди за міс­цем остан­ньо­го про­жи­ван­ня її влас­ни­ка. Які проб­ле­ми це по­ро­джує і як ви у сво­єму за­ко­но­про­ек­ті про­по­ну­єте уне­мож­ли­ви­ти їх по­яву?
— Дійсно, у нас у чинному положенні Цивільного кодексу передбачено, що відумерла спадщина переходить до комунальної власності територіальної громади за місцем відкриття спадщини. А це на 95% — місце останнього проживання власника.
Отут виникають проблеми, бо земельна ділянка може бути розташована, наприклад, у Чернігівській області, а її власник проживав у Києві. Якщо він помер, то право на отримання землі до комунальної власності має не сільська рада в Чернігівській області, а Київська міська рада. Але остання може не знати про наявність такої земельної ділянки, на яку має право претендувати.
Відсутність відповідної інформації приводить до того, що названа ділянка не оформляється роками і вважається нічийною. Крім того, ну навіщо київській громаді земельний пай на Чернігівщині? Земля має служити тій територіальній громаді, на території якої вона розташована. За Конституцією земля є матеріальною основою місцевого самоврядування.
Тому ми пропонуємо докорінно змінити ситуацію і встановити, що земельна ділянка та інше нерухоме майно, яке на ній розташоване, в разі відсутності спадкоємців повинні переходити до комунальної власності тієї територіальної громади, де розташоване це майно. На наш погляд, це абсолютно логічно і в результаті розширить матеріальну базу місцевого самоврядування.
— Щоб за­йня­ти­ся ви­рі­шен­ням проб­ле­ми від­умер­лої спад­щи­ни, тре­ба діз­на­ти­ся про її по­яву. Тож як міс­це­ві ор­га­ни вла­ди от­ри­му­ють ін­фор­ма­цію про на­яв­ність від­умер­лої спад­щи­ни і як ма­ють від­по­від­но до ва­шо­го за­ко­но­про­ек­ту от­ри­му­ва­ти її в по­даль­шо­му?
— З цим дуже велика проблема. Для того щоб орган місцевого самоврядування звернувся до суду, йому треба довести, що власник земельної ділянки помер і що немає спадкоємців. Ці відомості містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану і в Спадковому реєстрі. Але права на отримання інформації в цих реєстрах у органів місцевого самоврядування немає. І вони отримують її, хто як може. Хтось через прокуратуру шукає, хтось діє іншими шляхами. Але прямої норми, яка б зобов’язувала органи, що ведуть ці реєстри, надавати інформацію органам місцевого самоврядування, у нас нема.
Хоча мені це видається дуже дивним, бо всі зазначені реєстри ведуться в електронній формі. Аналогічно ведуться Державний земельний кадастр і Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, які містять інформацію щодо наявності землі, іншого нерухомого майна відповідної особи.
На наш погляд, необхідно просто налагодити взаємодію в електронному вигляді між цими реєстрами, щоб, образно кажучи, машина сама шукала те майно, яке є відумерлою спадщиною, і надавала інформацію органам місцевого самоврядування. Технічно зробити це можливо.
Крім того, треба надати органам місцевого самоврядування право отримувати від державних реєстрів необхідну інформацію про смерть особи і про те майно, яке їй належало.
— Скіль­ки ча­су за чин­ним за­ко­но­дав­ством ви­тра­чає­ть­ся для то­го, аби юри­дич­но офор­ми­ти від­умер­лу спад­щи­ну? Чим це за­гро­жує її орен­да­рям?
— Чинний закон установлює, що заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана тільки через рік після смерті її власника. Тобто шість місяців дається спадкоємцям для того, щоб вони подали заяву про прийняття спадщини, і ще шість місяців — це люфт для тих спадкоємців, які не встигли цього зробити.
Певний час також забирає судовий розгляд справи (це щонайменше кілька місяців) і процедура реєстрації права власності територіальною громадою.
Все це ускладнює роботу орендаря. Увесь цей час він не знає, кому сплачувати орендну плату, у нього виникають питання щодо виконання інших положень договору оренди.
Якщо договір оренди не укладений чи закінчився термін його дії, то поновити його теж неможливо, адже орендодавець відсутній. І юридично орендарі, які дефакто використовують ділянку, стають правопорушниками.
Тому потрібен якийсь механізм оформлення орендних відносин, коли людина померла, а спадкоємці — чи територіальна громада — у свої права ще не вступили. І ми пропонуємо, щоб на цей період сільська, селищна чи міська рада, де розташовані ці ділянки, могли б надавати їх самостійно в оренду. А потім, коли вже спадкоємці з’являться, такий тимчасовий договір оренди має припиняти свою дію.
— Чо­му міс­це­ві ор­га­ни вла­ди до­те­пер час­то за­плю­щу­ють очі на від­умер­лу спад­щи­ну, всі­ля­ко уни­ка­ють її юри­дич­но­го оформ­лен­ня?
— Причини тут дуже різні. Поперше, вони часто просто не мають інформації про відумерлу спадщину. Подруге, щоб подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, треба сплачувати судовий збір. Це теж для місцевих рад проблема, особливо в невеликих населених пунктах, бо у них переважно порожні бюджети. Іноді сільські голови просто не хочуть возитись із судовою тяганиною.
І бувають, на жаль, неприємні ситуації, пов’язані зі зловживанням деяких органів місцевого самоврядування. Трапляється, що вони дійсно заплющують очі і «втемну» домовляються про використання цих ділянок деякими особами, при цьому гроші йдуть не до бюджету, а до чиєїсь кишені. Все це незаконні дії, навіть більше — вони мають ознаки злочину. Але ця ситуація може тривати роками.
— Час­то влас­ни­ки зе­мель­них ді­ля­нок на­би­раю­ть­ся бор­гів і за жит­тя не всти­га­ють роз­ра­ху­ва­ти­ся з ни­ми. Тож чи мо­жуть кре­ди­то­ри на­рів­ні з міс­це­ви­ми ор­га­на­ми вла­ди іні­ці­юва­ти по­шук від­умер­лої спад­щи­ни?
— Дійсно, така проблема існує. Вона зачіпає банки, інших кредиторів. І в тому, щоб відумерла спадщина нарешті знайшла свого нового власника, якраз найбільше зацікавлений саме кредитор, бо йому з кимось потрібно вирішувати питання про виконання обов’язків.
За Цивільним кодексом територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, повинна розрахуватись із кредиторами (звичайно, якщо борг не становить більше вартості цього майна). На сьогодні кредитори позбавлені можливості самостійно ініціювати питання в суді про визнання спадщини відумерлою. Іноді буває, що вони навіть звертаються до органів місцевого самоврядування, але ті нічого робити не хочуть.
Ми пропонуємо нову норму. На наш погляд, було б логічно, аби кредитор теж міг подавати вказану заяву до суду, але відумерле майно все одно переходило б до комунальної власності. На мою думку, таке ж право доцільно надати орендарям інших ділянок земельного масиву.
Це зекономить кошти бюджету на судові витрати й підштовхне органи місцевого самоврядування до належного виконання своїх обов’язків.
— На яко­му ета­пі пе­ре­бу­ває ваш за­ко­но­про­ект і якою вам ви­дає­ть­ся йо­го по­даль­ша пер­спек­ти­ва?
— Законопроект розроблений, ми детально обговорювали його положення у середовищі органів місцевого самоврядування, органів земельних ресурсів, аграрних підприємств, фермерів. Текст його готовий і зараз він передається до реєстрації у Верховній Раді України.
Щодо перспектив, то я думаю, що питання відумерлої спадщини у тому чи іншому вигляді обов’язково буде вирішено найближчим часом. Це питання вже явно перезріло. Якщо взяти цифру в майже мільйон гектарів сільськогосподарських земель, які можуть вважатися відумерлою спадщиною, то навіть за середнього розміру орендної плати у 750–800 грн за гектар бюджети територіальних громад зможуть щорічно отримувати близько мільярда гривень. Для них це дуже суттєве фінансове поповнення.
Багато наявних проблем, пов’язаних із відумерлою спадщиною, які криються у недосконалому законодавстві, сподіваюся, будуть скоро зняті. Тому новий закон дійсно потрібен для всіх, хто обстоює державницькі позиції в земельних питаннях.
Ми­хай­ло ВЕР­НИ­ГО­РА,
На­ціо­наль­ний прес-клуб 
з аг­рар­них та зе­мель­них пи­тань