Iншi розділи
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Лютий 26, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 14 Серпень 2015 23:17

IFC радиться із сільгоспвиробниками щодо реформування українського агрострахування

Rate this item
(0 votes)

Ук­раї­на ма­ла всі мож­ли­во­сті для за­про­ва­джен­ня су­час­но­го аг­ро­стра­ху­ван­ня, про­те не ско­рис­та­ла­ся ни­ми пов­ною мі­рою. Від­так їй до­ве­деть­ся май­же спо­чат­ку фор­му­ва­ти про­гре­сив­ну сис­те­му аг­ро­стра­ху­ван­ня. І по­чи­на­ти цю ро­бо­ту по­тріб­но з мо­дер­ні­за­ції чин­но­го аг­ро­стра­хо­во­го за­ко­но­дав­ства. На цьо­му на­го­ло­шу­ва­ло­ся під час зу­стрі­чі із сіль­гос­пви­роб­ни­ка­ми, яка не­що­дав­но від­бу­ла­ся за іні­ці­ати­ви про­ек­ту Між­на­род­ної фі­нан­со­вої кор­по­ра­ції (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку) «Роз­ви­ток фі­нан­су­ван­ня аг­рар­но­го сек­то­ра в Єв­ро­пі та Цен­траль­ній Азії».

Під час зустрічі розмова точилася навколо законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Необхідність у такій розмові назріла вже давно. Річ у тому, що згаданий Закон набув чинності ще 2012 року. На нього покладалися великі надії. Передбачалося, що він запустить роботу системи агрострахування. Втім, очікуваного результату досягти так і не вдалося.


Відповідно до Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» (далі — Закон) було створено Аграрний страховий пул. планувалося, що він об’єднає провідні страхові компанії України, які надають агрострахові послуги. Тож вони забезпечать високу якість та культуру агрострахування, а заразом підвищать довіру сільгоспвиробників до страховиків.
Проте до складу Агрострахового пулу увійшли лише чотири страхові компанії. Переважно вони належали до маловідомих та викликали сумніви в учасників ринку щодо своєї платоспроможності в разі настання страхових ризиків.
Закон передбачав запровадження стандартних страхових продуктів. Формально цю норму було виконано. Завдяки зусиллям співробітників проекту IFC «Розвиток агрострахування в Україні» агростраховому ринку було запропоновано 11 таких продуктів. Всі вони стосуються стратегічно важливих сільськогосподарських культур, які забезпечують сталий розвиток вітчизняного АПК, зміцнюють його позиції як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.
Сім стандартних страхових продуктів (у законопроекті «Про внесення змін до Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» вони позначені як типові) вже перебувають на погодженні у Нацкомфінпослуг та Мінагрополітики, два з них уже затверджено та рекомендовано до використання. Проте вони не використовуються, тому що державна підтримка у вигляді програми здешевлення страхових платежів відсутня.
Фахівці визнають високу якість типових страхових продуктів. Вони не поступаються тим, які пропонуються у США, Канаді, Іспанії та в інших розвинених країнах. І це не дивно, бо при їх розробці враховувався досвід аграрного страхування цих держав. Типові страхові продукти передбачають страхування сільськогосподарських культур від переліку ризиків (мультиризикове страхування), що з об’єктивних причин є дорогим. Тому без державної підтримки не кожен виробник може ними скористатися.
Система українського агрострахування, яка вибудовується за активного сприяння IFC, передбачала запровадження субсидованого агрострахування. За ним держава мусила не просто контролювати ситуацію на ринку агрострахування, за потреби регулювати її, але й ставати на рівні зі страховиками та сільгоспвиробниками його активним гравцем.
Державна підтримка мала б здешевлювати типові страхові продукти, а отже, робити їх більш доступними для аграріїв. Водночас включався б механізм партнерства, за якого кожен із його учасників виконував свою, властиву лише йому, функцію і при цьому всі почувалися б комфортно та отримували взаємну вигоду. Страховики збільшували б обсяги агрострахування і від того мали б зиск, аграрії в умовах високого ризику сільгоспвиробництва убезпечували б свій бізнес від природних катаклізмів та інших ризиків, а держава б гарантувала своєму населенню продовольчу безпеку.
Однак у 2012 році на субсидування страхових премій було використано мізерну суму бюджетних асигнувань, а у 2013–2014 роках грошей на нього в держбюджеті взагалі не знайшлося. Відсутні вони і в поточному році. Експерти висловлюють сумнів і щодо відповідних перспектив на найближче майбутнє, зважаючи на економічну кризу та бойові дії на Сході України.
Як наслідок, Агростраховий пул залишився без діла, отже, на узбіччі агрострахування. А самі типові страхові продукти — не запитаними достатньою мірою ринком. І стався той рідкісний випадок, коли Україна доклала значних зусиль для запровадження сучасного агрострахування, але не може скористатися його можливостями. Під час зустрічі в IFC підкреслювалося, що рівень застрахованих сільськогосподарських угідь коливається в межах 2–3%, в той час як у розвинених державах, де не тільки створена, але й функціонує система агрострахування, рівень такого страхування перевищив 50%.
Тож зараз важливо проаналізувати зроблене за попередні роки і, уникаючи допущених помилок, рухатися вперед. І перший крок на цьому шляху, як вважає переважна більшість учасників зустрічі в IFC, — ухвалення доопрацьованого проекту агрострахового закону. До цього увагу присутніх привернула експерт проекту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектора в Європі та Центральній Азії» Ірина Головко. Цей проект розпочав свою роботу 1 липня, тобто після того, як завершив діяльність його попередник — проект «Розвиток агрострахування в Україні».
Ірина Головко нагадала, що саме проект «Розвиток агрострахування в Україні» мав безпосередню причетність до появи законопроекту. Нині він доопрацьовується експертами агрострахового ринку, їхні пропозиції розглядає та узагальнює Українська федерація убезпечення (УФУ). А новий проект IFC «Розвиток фінансування аграрного сектора в Європі та Центральній Азії» так само долучається до цієї роботи.
Ірина Головко детально зупинилася на основних положеннях нового законопроекту. Вона наголосила, що він передбачає стандартні підходи до всього, що стосується агрострахування. Зокрема, йдеться про типові страхові продукти, в тому числі договори, до яких не можна вносити жодних змін. Важливою ознакою також є те, що відповідно до положень законопроекту держава зобов’язана запровадити та регулярно фінансувати програму субсидованого агрострахування.
Ще вагома деталь: донедавна страховики не зважали на страхові потреби малоземельних фермерів. У центрі їхньої уваги були великі сільгосппідприємства і в першу чергу агрохолдинги, які обробляють значні площі сільгоспугідь. В разі ухвалення Верховною Радою законопроекту в нинішньому вигляді доступ до агрострахування з державною фінансовою підтримкою отримають навіть особисті селянські господарства. Подібне практикується в Польщі. Там страхуються навіть ті фермери, які господарюють на 2–3 гектарах.
Ще на одному положенні законопроекту Ірина Головко зупинилася детально. Для учасників ринку він має принципове значення. Йдеться про те, що субсидія, що нараховується державою, повинна становити не менше половини страхової премії. При цьому, здійснюючи її виплату, держава входить у відносини зі страховими компаніями, а не із сільгоспвиробниками. «Це правило працює в усьому світі, — пояснила Ірина Головко. — І ми також мусимо ним скористатися».
Традиційно вважається, що на ринку агрострахування діють троє гравців: держава, страховики і сільгоспвиробники. Насправді їх більше. Приміром, забули про посередників, чия роль дедалі більше зростає. Відтак законопроект закріплює їхній статус учасників ринку.
Інший усталений стереотип — якщо держава не спроможна профінансувати субсидоване агрострахування, то вона втрачає і регуляторні важелі. Розроблений законопроект, навпаки, закріплює зростання ролі держави в сучасному агрострахуванні. Наприклад, Агростраховий пул зобов’язаний розробляти типові страхові продукти, але їх кінцевий варіант затверджує Нацкомфінпослуг та Міністерство аграрної політики та продовольства, і лише згодом ними можна користуватися.
«Докладаються зусилля для посилення відкритості Агрострахового пулу, — додала Ірина Головко. — Розглядається питання обов’язкової передачі ризиків перестраховикам. Бажано, щоб вони перевищували 50% агрострахового портфеля, бо жодна українська страхова компанія не здатна покрити страхові ризики за власні кошти».
Член правління УФУ Олександр Завада відкинув пропозицію присутніх щодо запровадження в Україні американського агрострахового законодавства. Щоправда, погодився, що воно дуже хороше, але сказав при цьому: воно забезпечить бажані результати, якщо ми залучимо для боротьбі з корупцією в системі агрострахування України агентів ЦРУ, а також скористаємося ресурсами американського бюджету. Отож ми маємо робити свою модель агрострахування з урахуванням міжнародного досвіду та властивої нам специфіки.
Олександр Завада — прибічник того, що договір, який укладається між страховою компанією та сільгоспвиробником у системі субсидованого агрострахування, повинен набувати чинності лише тоді, коли страхова компанія отримає страхову премію в повному обсязі. А це значить, що зі страховиком мають розрахуватися не тільки аграрії, але й держава.
Олександр Завада нагадав ще два нюанси, які привернули особливу увагу учасників зустрічі. Перший: усі без винятку сільгоспвиробники повинні одержати доступ до субсидованого агрострахування. А другий — якщо держава виділяє на нього гроші, то вона визначає і правила його здійснення. Коли ж вона фінансово не бере участі в страхових відносинах, правила формує ринок. І додав, що в США на добровільне страхування припадає лише 2%.
Присутні аграрії не погодилися з позицією Олександра Завади про те, що рішення щодо субсидованого агрострахування в рамках Агрострахового пулу ухвалюють тільки представники страхових компаній, які входять до його складу. На думку учасників зустрічі, їм дорадчого голосу замало. Оскільки субсидія надається сільгоспвиробникам, то, відповідно, їхня думка насамперед має враховуватися при ухваленні рішень Агростраховим пулом.
У цьому ж дусі висловився і виконавчий директор Українського клубу аграрного бізнесу Олександр Жемойда. Ось що він сказав: «Пул працює з коштами державної підтримки. Я так розумію: якщо ми як виробники претендуємо на якусь субсидію, тобто на державну підтримку, то ми сприяємо розвитку того чи іншого напрямку, який є пріоритетним для держави. Тому я не розумію, чому сільгоспвиробники не можуть бути допущені до прийняття рішень?»
Петро Гац, голова спостережної ради ТОВ «Бучачагрохлібпром», що в Бучацькому районі Тернопільської області, привернув увагу до можливої проблеми недофінансування. Вона виникатиме щоразу, коли сільгоспвиробник сплатить свою частку страхової премії, а держава — ні. То як бути в даному разі?
На думку Петра Гаца, має бути угода між страховою компанією та державою. І якщо котрась зі сторін договору не виконає своїх зобов’язань, інша може подати на неї до суду. «Страховик не надаватиме послуг понад суму, яка йому сплачена. Це — очевидно, бо в комерції так заведено, що за все треба платити стільки, скільки коштує та чи інша послуга. За умови, коли держава не надасть страховику субсидії, він братиме відповідальність перед сільгоспвиробником у межах тієї суми, яка була ним сплачена», — наголосив Петро Гац.
Заступник директора з юридичних питань ПАТ «Яготинський райагротехсервіс» Володимир Гопкало скептично оцінює наявну ситуацію. Зокрема, він сказав: «Все впирається в державну підтримку агрострахування. На сьогодні скасовано фіксований сільськогосподарський податок, триває боротьба за скасування спецрежиму ПДВ. До чого я веду? До того, що зараз закручуються фінансові гайки. Тому, думаю, якщо цей законопроект буде ухвалений, то реальної фінансової підтримки з боку держави він не одержить».
Протилежної думки дотримується представник компанії AS (Agro surveyor) Іван Редька. «Субсидоване агрострахування обійдеться державі набагато дешевше, ніж покриття катастрофічних ризиків. Часто їх наслідки можуть набувати регіонального чи навіть загальнонаціонального масштабу. В такому випадку доводиться терміново вирішувати дуже складні соціальні проблеми, питання, пов’язані з гострою нестачею продовольства, з необхідністю відродження сільськогосподарського бізнесу тощо».
Іван Редька висловився за необхідність запровадження 50-відсоткового рівня субсидування. «Час покаже, чи влаштовує він сільгоспвиробників. Залежно від їх реакції в майбутньому ухвалюватимемо нові рішення. Але при цьому враховуватимемо фінансові можливості держави, пам’ятаючи про те, що вони небезмежні».
Є у нього свій погляд і щодо проблеми недофінансування: «Ця ситуація цілком реальна. Невипадково страховики нині активно її обговорюють. Не в їхніх інтересах працювати за півціни. Тому на законодавчому рівні треба упередити саму можливість появи таких випадків. Інакше держава такими своїми діями погіршить і без того непрості відносини, які тепер складаються між страховиками і сільгоспвиробниками».
Керівник проекту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектора в Європі та Центральній Азії» Лія Сорока — в минулому канадський фермер. З огляду на свій життєвий досвід вона поділилася з присутніми думками про те, що страхування є одним з інструментів підтримки тих, хто працює на землі. Цей інструмент діє в усьому світі і всюди забезпечує хороші результати. «В Україні найкращі чорноземи, і якщо агрострахування пошириться й тут, то Україна матиме дуже велике аграрне майбутнє».
«Головне — щоб законодавство однаковою мірою захищало інтереси як аграріїв, так і страховиків». Таку думку під час зустрічі висловила заступник міністра аграрної політики та продовольства Владислава Рутицька. Але це можливо тоді, коли страховики і сільгоспвиробники колективно обговорюватимуть це законодавство і створюватимуть всі умови для його успішної реалізації.
Ми­ко­ла ЛУ­ГО­ВИЙ,
На­ціо­наль­ний прес-клуб 
«Ук­ра­їн­ська пер­спек­ти­ва»

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».