— Насправді ваше запитання має фундаментальне значення. І його слід насамперед розглядати в контексті всього національного страхового законодавства, окремою частиною якого є агрострахування. Аналізувати загальний страховий закон — не моя компетенція, тому у своїх оцінках ґрунтуватимуся на думках експертів, з якими спілкуємося в офісі регулятора, спеціалістів Світового банку.
Вони визнають, що на українському ринку працюють чимало страхових компаній, чия діяльність не відповідає вимогам Європейського Союзу. Чому так відбувається? Тому, що їм це дозволяє чинне законодавство, яке не передбачає чітких правил роботи на ринку, обов’язків та відповідальності кожного з його учасників. Щойно до закону будуть внесені всі необхідні зміни щодо вимог до роботи на ринку, багатьом страховим компаніям доведеться попрощатися зі своїми ліцензіями.
Наскільки ми знаємо, в парламенті та в низці робочих груп нині ведеться велика робота з удосконалення чинного страхового законодавства, з його гармонізації з європейськими аналогами. Інше питання, чому цей процес настільки затягнувся, адже про його важливість говорять уже давно. Та це вже проблема української сторони.
— Чи можна сказати, що однаковою мірою застаріло й чинне українське агрострахове законодавство?
— Закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», ухвалений 2012 року, запровадив нову ліцензію для такого виду діяльності, як страхування сільськогосподарської продукції, що дозволило відстежувати діяльність страхових компаній у цій сфері послуг. До того агрострахування як окремий вид страхування в Україні було відсутнє. Тому важко було зрозуміти, скільки насправді агрострахових послуг надавалося в країні і які компанії це робили.
Наш проект сприяв ухваленню цього закону. Вже тоді ми порушували питання необхідності очищення українського агрострахового ринку. Вважали та й досі дотримуємося такої думки, що працювати на ньому повинні лише ті компанії, що мають достатній для цього досвід, професійно підготовлений персонал, необхідну інфраструктуру та інші ресурси, які забезпечують якість роботи.
Відтоді сплинуло чимало часу, тим не менш порушена проблема так і залишається не вирішеною до кінця. В результаті потерпають і страхові компанії, які відповідають високим вимогам агрострахування, і агростраховий ринок у цілому.
Якщо ви поговорите з представниками банківського сектора чи сільгоспвиробниками, то почуєте дуже невтішні відгуки про роботу багатьох страховиків. Хоча ми нагадуємо їм, що нині вже є добре працюючі компанії, яким можна довіряти, котрі пропонують якісні страхові продукти, активно використовують перестрахування. Зламати цей стереотип — завдання не тільки страховиків, але й регулятора ринку.
— Наскільки ефективно чинне законодавство дозволяє регулювати ринок агрострахування Міністерству аграрної політики та продовольства, Нацкомфінпослуг?
— Одна з перших нарад, яка була проведена ще сім років тому, коли наш проект лишень розгортав свою діяльність, відбувалася за участі представників державного регулятора — Нацкомфінпослуг. Я тоді висловив думку, що саме від них значною мірою залежить успіх українського агрострахування. Тому що будь-який ринок має належним чином регулюватися. На жаль, нині ми цього не спостерігаємо.
Приміром, питання адекватності капіталу страхових компаній. Кожна з них повинна мати достатній капітал, аби повною мірою забезпечувати свої гарантії та зобов’язання. Це — своєрідна заявка для надійної роботи на ринку. І вона підкріплює серйозність намірів тих, хто її робить. Велику роль вона відіграє як для страхових компаній, так і для банків. І такого принципу неухильно дотримуються в країнах Європейського Союзу.
Однак я неодноразово чув від своїх колег, що вимогу до адекватності капіталу в Україні можна обійти. Компанія може заявляти про існування достатнього капіталу для роботи на ринку, та не мати його.
Звичайно, надійні компанії, що бережуть свою репутацію, на таку підробку не підуть. Але компанії, що схильні хитрувати, які будь-що хочуть бути присутніми на ринку, хоча й не мають необхідної кваліфікації, до таких способів, на жаль, можуть вдаватися.
Ясна річ, що йдеться насамперед про репутацію самої компанії. Та слід розуміти, що від цього потерпає й авторитет регулятора. Тому наш проект неодноразово демонстрував свою готовність допомогти Україні в реалізації вимог Європейського Союзу до адекватності капіталу страхових компаній.
Говорячи про ефективність роботи регулятора, торкнуся ще однієї проблеми. Я вже порушував її в пресі, та вона не втратила своєї актуальності. Щоб регулювати ринок, треба мати надійний та вагомий масив даних. Та на сьогодні регулятор їх не збирає, оскільки позбавлений достатнього технічного оснащення та кадрових ресурсів.
Як мені видається, вже час припинити шукати виправдання того, що щось не робиться. В ході нашої співпраці з Нацкомфінпослуг, Мінагрополітики та зі страховими компаніями проект IFC розробив цілком реальну систему управління даними. Вона готова, і її буквально завтра вже можна використовувати.
— Але для цього потрібні гроші! А їх, як відомо, у бюджету немає. Як бути в цій ситуації?
— Давайте подивимося на цю ситуацію з іншого боку. Припустимо, що у регулятора відсутні кваліфіковані спеціалісти, йому бракує бюджетних коштів для того, щоб належним чином регулювати ринок. Та це не привід для того, аби все кинути і казати — все, життя на склалося, і ми не займатимемося збором даних. Треба знайти підходяще рішення. Це те, чим наш проект займався останнім часом в умовах, що склалися.
Ми пропонуємо наступний підхід. Зараз украй важливо створити новий Агростраховий пул, який прозоро працюватиме на ринку. Одним із завдань Пулу й буде збір даних про діяльність страховиків на ринку агрострахування. Їх він може надавати Нацкомфінпослуг, Міністерству аграрної політики та продовольства. І це відчутно допоможе їм у наведенні порядку на ринку.
Реалізація цієї ідеї не вимагатиме значних бюджетних коштів. Але при цьому важливо забезпечити достовірність даних про послуги страхових компаній. Отже, держава повинна достатньою мірою задіяти не лише регулюючі, але й контролюючі механізми. У разі необхідності — провести аудит діяльності тих компаній, які можуть викликати у неї певні сумніви.
— Що можна зробити для вирішення цих проблем на законодавчому рівні?
— Передусім треба вдосконалити чинне законодавство, яке містить багато позитивних нюансів. Проте є положення, які вже не працюють в умовах, що склалися, і тому вимагають оновлення чи заміни.
Відповідно на ринку нещодавно був розроблений законопроект, який пропонує доповнення та зміни до чинного Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Новий документ більш точно та чітко викладає його окремі положення, а також передбачає створення додаткових можливостей для ефективного регулювання ринку агрострахування.
Зокрема, новий законопроект передбачає юридичні зобов’язання страховиків, які надають послуги агрострахування, використання високоякісних страхових продуктів, а також надання інформації про обсяги продажів до системи управління даними. Якщо цього не буде, то жодна навіть найліпша програма з державною підтримкою агрострахування не зможе належним чином адмініструватися.
— Які ще доповнення та зміни передбачає законопроект?
— Давайте визначимо чітке розуміння того, що можна назвати якісним продуктом страхування.
Страхові компанії індивідуально чи колегіально можуть розробляти страхові продукти. Та вони повинні також проходити відповідну експертизу з боку урядових органів та наукових кіл. Необхідно мати кваліфікований висновок, що той чи інший страховий продукт має цінність для сільгоспвиробника.
Чому я так кажу? Я виходжу з власного досвіду: вже кілька років наш проект розробляє агрострахові продукти — ця робота пов’язана з величезною витратою сил та коштів.
У багатьох страхових компаній бракує матеріальних, ресурсних та кадрових можливостей для підготовки таких якісних продуктів.
Досі регулятор дозволяв страховикам продавати на ринку продукти, які, на нашу думку, є неякісними. Якщо так відбувається, сільгоспвиробник не отримує тієї компенсації, на яку розраховував. Природно, він спілкується з колегами, розповідає про такі випадки та про такі недобросовісні страхові компанії. І все це сильно заважає розвитку ринку.
Якщо ж, приміром, Міністерство аграрної політики та продовольства затверджує якийсь страховий продукт, то це дає можливість усім страховим компаніям продавати його на ринку та збільшувати обсяги своїх продажів.
Окрім того, вони можуть заявляти, що використовують офіційно затверджений страховий продукт, який відповідає умовам програми агрострахування з держпідтримкою.
— Чи брав проект IFC участь у розробці нового законопроекту?
— Ми завжди працювали відкрито та надавали консультаційну допомогу тим учасникам ринку, котрі до нас зверталися. У своїй роботі з клієнтами та партнерами ми завжди дослухалися до різних думок, аналізували ситуацію та пропонували рекомендації, спрямовані на стратегічний розвиток ринку агрострахування. А далі все залежало від їх рішення: дотримуватися наших рекомендацій чи рухатися власним шляхом.
Деякі страхові компанії, особливо ті, що працюють непрозоро та яким уже давно час піти з ринку, до останнього триматимуться за нього. Тому вони не схвалять навіть найліпших наших пропозицій.
Ми підтримуємо європейську інтеграцію України і виступаємо за гармонізацію українського законодавства з європейським. Тому переконані, що коли це станеться, ринок одразу відчує якісні зміни.
Сте­пан ГОН­ЧА­РЕН­КО,
На­ціо­наль­ний прес-клуб 
«Ук­ра­їн­ська пер­спек­ти­ва»