РІВ­НО ЗА РІК УСЯ КРА­ЇНА ОБ­ГО­ВО­РЮ­ВА­ТИ­МЕ 
РЕ­ЗУЛЬ­ТА­ТИ ПЕР­ШО­ГО ТУ­РУ ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ­CЬКИХ ВИ­БО­РІВ

Соціологія за рік до дня голосування малює не надто втішну картину: справа не в тому, що п’ята частина не хоче йти на вибори взагалі — це якраз традиція і не лише для нас, а в тому, що 38% із тих, хто піде, не знають, за кого їм голосувати, ба більше — 60% не мають уявлення, хто ж таки стане президентом.

Утім, іти на вибори все одно треба. А от як же обрати правильно? Не у сенсі персоналії, а взагалі — який же президент потрібен країні саме зараз? Спробуємо намалювати найбільш імовірні варіанти, хто матиме шанс перемогти через рік, та «приміряємо» ці портрети-маски на конкретні особистості.

Довгоочікуваний прихід весни в українському політикумі збігся з черговими скандалами. Цього разу в епіцентрі, зокрема, опинилися нові антикорупційні структури, покликані наводити лад у державі, та їхні безпосередні керівники.
Йдеться передусім про Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Артема Ситника і Спеціальну антикорупційну прокуратуру (САП) й Назара Холодницького. Саме ці двоє позавчора, вочевидь, були головними дійовими особами в парламентських стінах.
Переповідати подробиці того, як НАБУ опублікувало фрагменти буцімто записаних сумнівних розмов керівника САП Назара Холодницького, потреби немає. Про це вже написано та сказано чимало.
Значно більше насторожує інший факт — після подібного роду скандалів (уже не перших, до речі) авторитет усіх без винятку антикорупційних структур у державі неабияк похитнувся...