Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Національний цирк України представляє нову циркову програму «Магічне коло». Це шоу, розповідає генеральний директор цирку, народна артистка України, СРСР Людмила Шевченко, поєднало в собі приголомшливу гру артистів, живу музику й неперевершені акробатичні трюки. Програма складна, естетична, лірична.
У ній беруть участь лише українські артисти, лауреати багатьох міжнародних фестивалей. Деякі з них навіть відмовились від вигідних, високооплачуваних зарубіжних гастролей. Серед учасників і представники Луганського цирку, якого, на жаль, уже немає. Український цирк вважається феноменальним у світовому цирковому просторі, має давні професійні традиції.
У нас, підкреслює Людмила Шевченко, чудова циркова школа, якій дивуються і заздрять іноземні артисти, які мріють виступати в Україні. Критерій відбору до Національного цирку — класні номери і класні виконавці. Нині у непростій ситуації цирк має нести особливу красу, яка врятує світ.
Коли з’явився кінематограф, то багато хто передрікав, що епоха театру відходить у небуття. Удруге це питання постало, коли в будинках засвітилися блакитні вогники екранів телевізорів.
А нині театру доводиться вести боротьбу за глядача вже зі світом Інтернету та новітніх комп’ютерних технологій. І майстри сцени не збираються програвати. Нове свідчення цьому — вистава «З коханими не розслабляйтеся!» за п’єсою американської письменниці Джин Керр «Випадковий дотик», якою Київський академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра відкрив свій 37-й сезон.
Пропонований нині українському глядачеві твір було написано у 1973 році. «З коханими не розслабляйтеся!» — це гумористична історія про те, що інколи трапляється з людиною, коли сивина починає торкатися бороди. Саме в цей час нерідко виникає криза в подружніх стосунках, а нові почуття несподівано накривають з головою.
Проте згодом приходить прозріння та розуміння того, що саме у тихих домашніх радощах і полягає справжнє щастя. Але насамперед ця вистава про кохання, яке може бути досить різним: чи то смішним, чи то трагічним; можливо, вигаданим, можливо, справжнім; часом продажним чи боязким, а для когось і запізнілим.
Як бути Україні, що опинилася між війною та миром? У кого і де шукати допомоги, якщо санкції США та Євросоюзу не змусять агресивну Росію вивести свої військові підрозділи з території нашої держави? Чи ризикне Путін йти вглиб України?
На ці та інші не менш актуальні запитання редакція попросила відповісти Валентина Бадрака — директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння.
— Згідно з інформацією деяких американських аналітичних структур, з якими наш Центр давно підтримує партнерські відносини, Путін давно готувався до нинішніх подій, — говорить Валентин Володимирович. — Він, між іншим, цього і не приховував, вважаючи Україну якимось непорозумінням і натякаючи, що «його потрібно усунути».
Подібні заяви повинні були відразу насторожити вище керівництво країни. Але воно продовжувало прогинатися, висловлюючись армійською термінологією, перед північним сусідом і цим самим усіляко демонструючи дружбу «між двома братніми народами». Подружилися...
або ЩО ВИХОДИТЬ З ТОГО, КОЛИ ЖАГА ШВИДКОЇ НАЖИВИ ВІДСОВУЄ
НА ДРУГИЙ ПЛАН ТУРБОТУ ПРО ЧИСТЕ ДОВКІЛЛЯ ТА ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ
Схоже, гострота екологічних проблем, про які ще кілька років тому жваво дискутували в українському суспільстві, засуджуючи тих, хто всупереч здоровому глузду нищить природу, потроху притупляється. Особливо це помітно останнім часом, коли грошовиті ділки, користуючись послабленням центральної влади та корупційними зв’язками з посадовцями, масово поспішають застовбити під будівництво власних особняків найкращі ділянки природних ландшафтів або запустити в експлуатацію промислові об’єкти в обхід вимог природоохоронних органів тощо.
Витрачатися на природоохоронні заходи вони вперто не хочуть, тому часто просто імітують про людське око турботу про збереження природи та чистого довкілля. Причому не секрет — часто за мовчазної згоди тих, хто мав би за службовими обов’язками стати на заваді порушникам природоохоронного законодавства. Мав би, але не захотів або не зміг. До яких наслідків урешті-решт це призводить, ілюструє приклад жителів мальовничого села Білики в Кобеляцькому районі на Полтавщині, котрі нині борються за право дихати свіжим повітрям. А за великим рахунком — за власне здоров’я.
Нинішнє літо було особливо напруженим для валютного ринку. Курс долітав до 15 грн за долар. Багато коментаторів устигли звинуватити НБУ в тому, що не утримав національної валюти. Більшість експертів вважають такі звинувачення несправедливими.
Вперше падіння курсу гривні відбулось у 1998 році. Тоді в січні за долар платили 1 грн 86 коп. Коли Москва оголосила дефолт, наша валюта впала до 3 грн 42 коп за зелений. Нацбанк спробував захистити гривню валютним коридором, та незабаром почалася фінансова криза в Азії, вартість долара наблизилася до 4 грн.
Потім українські гроші подешевшали до 5 грн 60 коп. Стільки ж коштував долар, коли почалася Помаранчева революція. Після її завершення українці дізналися про ревальвацію. Зміцнення гривні йшло повним ходом, і влітку 2008-го долар коштував 4 грн 85 коп. Та світова фінансова криза призвела до різкого падіння нацвалюти. Тож 2009-й українці зустрічали з курсом 8 грн за долар.
Про офіцерські погони Віктор мріяв із дитинства. Тож по закінченні Дранківської середньої школи, що на Вінниччині, збирався вступати до військового училища. Однак не склалося...
Та хлопець не покидав завітної мрії: після строкової служби залишився на контрактну, надіючись, що як військовослужбовець матиме певні пільги при вступі до військового інституту. Після напружених буднів хлопець студіював науки. Але знову не склалося: його 26-у артилерійську бригаду, яка дислокується на Житомирщині, відправили на Схід України. Так він став учасником антитерористичної операції.
— Ми виконували різні завдання командування, зокрема знищували техніку і живу силу терористів, — розповідає рядовий Віктор Бойко. — Під час бою за селище Попасне я був на передовому розвідувальному пункті, розміщеному на базі самохідної артилерійської установки, коригуючи вогонь артилерії.
Куля, випущена покидьком-терористом із протитанкової рушниці, пробила люк башти, за яким він знаходився, а осколки завдали важких поранень руки і голови.
В одному з попередніх номерів нашої газети ми розповіли про порядок отримання військовослужбовцями, які нині воюють на Сході України, статусу учасника бойових дій.
У сьогоднішньому інтерв’ю з Віктором Левчуком — заступником директора правового департаменту Міністерства оборони України ми розповімо вже про самі пільги і соціальні гарантії, якими наділяються учасники антитерористичної операції.
— На нашу землю прийшла велика біда, — говорить Віктор Дмитрович. — І держава робить усе, щоб наші захисники почувалися соціально захищеними. Так, згідно із Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» всі учасники АТО є учасниками бойових дій.
Усі військовослужбовці, які внаслідок поранень, контузій чи травмувань, а також захворювань під час виконання обов’язків військової служби стали інвалідами, мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
«Вітер дує зі Сходу», — оголосив Віктор Орбан наприкінці липня. У промові, яка, напевно, потрапить в історію Угорщини, він пояснював, що Захід занепадає і «нова конкурентоспроможна угорська держава», яка зараз будується, буде спиратись на інші зразки: Росію, Туреччину і Китай.
«Орбан на сьогодні найбільш впливовий європейський лідер, відразу після Ангели Меркель», — переконаний політолог Іван Крастев. На його думку, угорський лідер намагається наслідувати пані канцлеру. У Центральній Європі вплив Орбана безупинно росте. Крастев вважає, що в разі поширення угорського варіанта серед сусідів Будапешта (а Орбан проголосив неліберальну державу своєю метою) його вплив посилиться.
«Нині в Євросоюзі лібералізм існує у німецькій версії, яка добре себе проявила. У багатьох країнах лібералізм недієвий. Неліберальна пропозиція Орбана становить єдине альтернативне бачення того, що робить Меркель», — пояснює Крастев.
Останніми місяцями закордонна політика Росії широко коментується у контексті подій в Україні, але російська влада проявляє активність і в інших регіонах, у тому числі на Близькому Сході. У Раді Безпеки ООН Росія блокує всі ініціативи, заявляючи, що це сирійська опозиція відповідальна за злочини, а у її складі домінують терористичні угруповання.
Крім поставок зброї, Росія підтримує режим у Дамаску військовими радниками та розвідувальною інформацією. Чому Кремль так активно підтримує диктатора? Занадто великим спрощенням було б зводити відповідь до торгівлі зброєю.
Геополітичні амбіції Путіна
Із приходом до влади у Кремлі у 2000-му Володимир Путін веде закордонну політику з метою зміцнення впливу на Близькому Сході, а його дії мотивуються ностальгією за позицією, яку займав у цьому регіоні Радянський Союз. Російська дипломатія прагне показати мусульманам Росії свою зацікавленість проблемами ісламського світу. Стратегія Путіна полягає у підкреслюванні особливої позиції Росії як мосту між Заходом й ісламським світом.
14 вересня 2014 року шведи обрали новий склад парламенту. Ці вибори були чи не найбільш бурхливими в нинішньому столітті. Фактично ще до офіційного старту виборчої кампанії парламентські політичні сили Швеції докладали чимало зусиль, аби нагадати виборцям про себе.
Правляча правоцентристська коаліція християнських демократів і лібералів на чолі з Фредеріком Рейсфельдтом нагадувала електорату про свої успіхи. Насамперед про радикальний перегляд податкової системи країни, який полягав у значному скороченні рівня оподаткування. Звичайно, правоцентристи не до кінця демонтували шведську модель соціалізму, але зробили їй суттєве ліберальне оновлення.
Не менш помітними були інновації шведських правоцентристів у зовнішній політиці. Вперше за сто років на порядку денному шведської внутрішньої політики з’явилося питання можливої відмови від традиційного нейтралітету та ймовірного вступу до НАТО.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».