Київське «Динамо» з поразки стартувало в груповому турнірі Ліги чемпіонів УЄФА, продемонструвавши брак командної взаємодії в домашньому поєдинку проти італійського «Наполі». Динамівці поступилися — 1:2, хоча першими відкрили рахунок.
Наставник киян Сергій Ребров мав значні проблеми зі складом: травмувався основний правий захисник бразилець Даніло Сілва, а нинішній рівень Миколи Морозюка, який також може зіграти на цій позиції, тренера не влаштовує. Тому на цю позиції вийшов Євген Макаренко, компанію якому в центрі захисту склали Домагой Віда та Євген Хачеріді, а на лівому фланзі — Віторіно Антунеш.
У центрі поля вийшли Сидорчук, Рибалка й Гармаш, на правому фланзі — безальтернативний Ярмоленко, а от ліворуч у півзахисті дебютував 18річний Віктор Циганков. Єдиним нападником зі стартових хвилин вийшов бразилець Мораєс.

Головна арена чемпіонату Європи з футболу 2012 року прийме в наступному сезоні фінальний матч головного клубного турніру континенту — Ліги чемпіонів. Поєдинок двох найкращих команд Європи відбудеться на стадіоні київського Національного спортивного комплексу «Олімпійський» у травні 2018 року. Це рішення ухвалив Конгрес Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) в Афінах.
На рішення УЄФА віддати фінал Ліги чемпіонів Києву відреагував Президент України Петро Порошенко.
«Це відмінна новина для всіх нас, а особливо для українських уболівальників. Переконаний, ми проведемо цей фінал на найвищому рівні», — написав Порошенко у Facebook.

Цен­траль­ний матч сьо­мо­го ту­ру «Шах­тар» — «Ди­на­мо» від­був­ся на ста­діо­ні «Ме­та­ліст» у Хар­ко­ві. За­пов­не­ні три­бу­ни та пал­ка під­трим­ка ко­манд ство­ри­ли справж­нє фут­боль­не свя­то.
Ки­яни піс­ля по­раз­ки від «Вор­скли» у по­пе­ред­ньо­му ту­рі праг­ну­ли ре­абі­лі­ту­ва­ти­ся пе­ред влас­ни­ми вбо­лі­валь­ни­ка­ми, а «Шах­тар», у свою чер­гу, мав на­го­ду сут­тє­во ві­ді­рва­ти­ся від сто­лич­но­го клу­бу у тур­нір­ній таб­ли­ці. Втім, за­ли­ши­ло­ся все на сво­їх міс­цях, адже коман­ди не змог­ли ви­яви­ти силь­ні­шо­го, зі­грав­ши вні­чию.

Гранди українського футболу розпочали матч на високих швидкостях. Уже на другій хвилині П’ятов врятував свою команду після потужного удару Буяльського.

По­пе­рек мо­же да­ти­ся взна­ки у будь-яко­му ві­ці і за будь-яко­го рів­ня фі­зич­ної під­го­тов­ки. При­мі­ром, дня­ми по­ба­чив у фут­боль­но­му те­ле­ог­ля­ді мо­мент, ко­ли мо­гут­ній ка­пі­тан вий­шов з ла­ду са­ме че­рез проб­ле­ми у по­пе­ре­ко­во-кри­жо­во­му від­ді­лі хреб­та, що ви­ник­ли під час гри.
Од­нак го­лов­не за­пи­тан­ня, яке пос­тає пе­ред кож­ним, у ко­го ви­ник­ли по­діб­ні проб­ле­ми: ро­би­ти хі­рур­гіч­ну опе­ра­цію або звер­ну­ти­ся до ма­ну­аль­но­го те­ра­пев­та? Дех­то впев­не­ний, що не іс­нує та­ких проб­лем із хреб­том, які бу­ли б не під­влад­ні справж­ньо­му майс­тру-ма­ну­аль­ни­ку, і ра­дять у та­ких ви­пад­ках звер­ну­ти­ся спо­чат­ку до ма­ну­аль­ної те­ра­пії.
То­му за більш до­клад­ни­ми роз’­яс­нен­ня­ми ми звер­ну­ли­ся до ві­до­мо­го лі­ка­ря-вер­теб­ро­ло­га Во­ло­ди­ми­ра Глу­ша­ка.

Юрія Ко­сі­на доб­ре зна­ють ви­дат­ні ді­ячі куль­ту­ри, на­уков­ці, спортс­ме­ни, по­лі­ти­ки і на­віть свя­ще­ни­ки. Адже по­тра­пи­ти в об’­єк­тив йо­го фо­то­апа­ра­та — це фак­тич­но ста­ти яви­щем мис­тец­тва, увій­ти в іс­то­рію. Юрій Ко­сін — один із най­ві­до­мі­ших у сві­ті ук­ра­їн­ських фо­то­гра­фів, кі­но­опе­ра­тор, ак­тор, ви­кла­дач, ку­ра­тор фо­то­ви­ста­вок та ман­дрів­ник, має очі ча­рів­ни­ка і не­збаг­нен­ну ін­ту­їцію.
Світ­ли­ни Ко­сі­на ви­став­ля­ли­ся в Нью-Йор­ку, Ва­шинг­то­ні, Бос­то­ні, Лон­до­ні, Ки­єві, Мос­кві, Брюс­се­лі, Бар­се­ло­ні, Єру­са­ли­мі, Франк­фур­ті-на-Май­ні, Ри­зі, Віль­ню­сі, Кра­ко­ві, є влас­ніс­тю ба­га­тьох му­зе­їв і га­ле­рей. Ко­сін чи­тав лек­ції в єв­ро­пей­ських сто­ли­цях, у Гар­вар­ді, спів­пра­цю­вав з аме­ри­кан­ськи­ми га­ле­ре­ями та кі­не­ма­то­гра­фіс­та­ми.

Рослинна тематика у творчості відомої київської художниці Оксани Стратійчук добре відома шанувальникам її мистецтва. Перші квіти із серії натюрмортів мисткині кінця 1990-х років та пишні букети з часом змінилися на витончені і лаконічні зображення окремих представників рослинного світу. Національний музей українського народного декоративного мистецтва представляє нові роботи художниці, виконані у техніках гарячої емалі та мокуліто.
Оксана Стратійчук закінчила графічний факультет Національної академії образотворчого мистецтва у 1992 р., володіє багатьма гравюрними техніками, працює у техніках офорту, літографії, емалі, мокуліто. Вона — учасниця міжнародних та всеукраїнських бієнале та трієнале графіки, провела понад 20 персональних виставок в Україні та зарубіжжі.
Виставка «Емалі та графіка» об’єднала вишукані, технічно досконалі твори художниці, більшість з яких датована 2016 роком. Рослинна тема повторюється і варіюється залежно від засобів зображення.

21 ВЕ­РЕС­НЯ — 100 РО­КІВ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ 
ЗІ­НО­ВІЯ ЮХИ­МО­ВИ­ЧА ГЕРД­ТА (1916—1996), РО­СІЙ­СЬКО­ГО АК­ТО­РА

Зі­но­вій Гердт на­ро­див­ся під ім’­ям За­лман Хра­пи­но­вич (у ко­лі дру­зів і близь­ких, а та­кож у те­ат­раль­но­му фольк­ло­рі ві­до­мий під змен­шу­валь­ним ім’­ям Зя­ма), мо­лод­шою (чет­вер­тою) ди­ти­ною в єв­рей­ській ро­ди­ні 8 (21) ве­рес­ня 1916 ро­ку у по­ві­то­во­му міс­ті Се­беж Ві­теб­ської гу­бер­нії (ни­ні — Псков­ська об­ласть, Ро­сія).

Навчався в єврейській школі у Себежі, у 13річному віці опублікував у дитячій газеті на ідиші вірші про колективізацію.
У 1932 році переїхав до брата в Москву. У цьому ж році, відразу по вступі до фабричнозаводського училища Московського електрозаводу імені В. Куйбишева, почав грати у Театрі робітничої молоді (ТРАМ) електриків, організованому Валентином Плучеком.

З кож­ним ро­ком час ле­тить усе швид­ше. На­че зов­сім не­що­дав­но роз­по­чи­нав свою ді­яль­ність Мис­тець­ко-кон­церт­ний центр іме­ні Іва­на Коз­лов­сько­го На­ціо­наль­ної опе­ре­ти Ук­раї­ни, а дня­ми цей осе­ре­док куль­ту­ри від­крив уже свій чет­вер­тий се­зон.

Чимало гостей завітали до Центру, аби привітати його з новим творчим стартом.
«У вашому Центрі відчувається тісний зв’язок глядачів і артистів. Ви несете лише позитив і добро», — наголосив заступник міністра культури України Ростислав Карандєєв.
«Україна має багато великих талантів, серед яких одне з провідних місць належить Івану Козловському. Саме завдяки цим геніям ми будуємо міст між народами. Маємо пишатися, що належимо до такого талановитого народу», — зазначив художній керівник Національної оперети України, народний артист України Богдан Струтинський.

Пам’­ята­єте праг­ма­тич­но­го ко­ва­ля Ва­ку­лу з го­го­лів­ської «Но­чі пе­ред Різд­вом» — він ба­жав на світ­ле свя­то па­ну «свя­та, здо­ров’я, ка­пі­та­лу — у про­пор­ції»? За­раз ду­же важ­ли­во, щоб у су­спіль­стві спос­те­рі­га­ла­ся спів­мір­ність «доз» гро­ма­дян­ської дії та па­сив­но­сті, ком­пе­тент­но­сті та не­віг­ла­ства — са­ме пра­виль­ні «про­пор­ції» сві­то­гляд­них по­зи­цій ви­зна­ча­ють май­бут­нє кра­їни як об’­єк­та від­по­ві­даль­но­сті її гро­ма­дян.

І у той час, коли війна увійшла у кожне життя і змінила його назавжди, актуалізувалася проблема вибору українцями цінностей, які дозволяють кожному утримувати баланс правильного життя і відчувати спільність зі своїм народом.
Суспільні настрої та ціннісні пріоритети українців у різних регіонах — предмет багаторічного дослідження вчених факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

ВИРВАВШИСЬ ІЗ ПОЛОНУ, ПІДПОЛКОВНИК-ДЕСАНТНИК ОЛЕГ КУЗЬМІНИХ ЗІ СВОЇМ БРАТОМ СЕРГІЄМ ЗАСНУВАЛИ БЛАГОДІЙНИЙ «ФОНД БРАТІВ КУЗЬМІНИХ», ЯКИЙ ДОПОМАГАЄ БІЙЦЯМ-АТОВЦЯМ,
А ТАКОЖ СІМ’ЯМ ПОЛЕГЛИХ ГЕРОЇВ

«На­ша ме­та — до­по­мог­ти тим, ко­му най­важ­че...»
Підполковник Олег Кузьміних командував 90-м батальйоном 81-ї аеромобільної бригади ЗС України. Захищаючи Донецький аеропорт, потрапив у полон. Його намагалися схилити до служби в «армії ДНР», обіцяючи погони полковника, простору квартиру у центрі Донецька й інші блага. Коли ж зрозуміли, що офіцер залишиться вірним військовій присязі, почали погрожувати розстрілом.
22 січня 2015 року, під час маршу полонених кіборгів у Донецьку, підполковника Кузьміних разом із його товаришами провели центром Донецька. Колоною. При цьому їх усіляко принижували, в тому числі фізично. Але й після цього офіцер-десантник не перейшов на службу ворогу.