В ук­ра­їн­ський про­кат на­реш­ті на­дій­шов най­більш ти­ту­ло­ваний віт­чиз­ня­ний фільм ча­сів не­за­леж­но­сті «Плем’я» Ми­ро­сла­ва Сла­бо­шпиць­ко­го. Цьо­го­річ на Кан­сько­му кон­кур­сі «Тиж­день кри­ти­ки» впер­ше за 52ро­ки він от­ри­мав од­ра­зу три на­го­ро­ди з чо­ти­рьох мож­ли­вих. Та­ко­го впро­довж усі­єї іс­то­рії фес­ти­ва­лю ще не бу­ло. Про­фе­сіо­на­ли ці­ну­ють ці при­зи ви­ще, ніж Гран-прі. Прав­да, кі­но­ог­ля­да­чі не всім ре­ко­мен­ду­ють цю кар­ти­ну ди­ви­ти­ся.

Та все ж першу повнометражну стрічку Мирослава Слабошпицького варто переглянути. І навіть не через її регалії. Режисер після Канн встиг отримати нагороди в Єревані, Сербії (за сміливість і непередбачуваність), Москві, взяти участь у 42 світових кінофестивалях, зокрема в Торонто, який вважається останньою сходинкою до оскарівської премії, та Сан-Себастьяні.
Нагороди дійсно заслужені. Кінокритики вважають, що фільм є наймасштабнішим в історії українського незалежного кіно. Називають цей фільм глибоким, незвичайним і дуже оригінальним. Найбільш дивовижним, винахідливим і тривожним. Захоплюючим, безкомпромісним ударом і визначним кінематографічним досягненням.

Схо­же, що і в цьо­му но­во­му, 151 се­зо­ні На­ціо­наль­на фі­лар­мо­нія Ук­раї­ни не зби­рає­ть­ся змен­шу­ва­ти свою ак­тив­ність піс­ля гід­но про­ве­де­но­го ми­ну­ло­річ­но­го юві­лей­но­го. Своє­рід­ною пре­лю­дією до ньо­го ви­явив­ся фес­ти­валь «Літ­ні му­зич­ні про­ме­ні», що вже вшос­те був про­ве­де­ний у серп­ні, зби­ра­ючи на кож­ний кон­церт чи­ма­ло слу­ха­чів сто­ли­ці та її гос­тей.

За два тижні після нього Національна філармонія України гостинно відчинила двері для справжніх шанувальників академічної музики. Символічним є те, що новий сезон розпочався 16 вересня грандіозним концертом, який відбувся за підтримки Посольства Італійської Республіки в Україні, Італійського інституту культури в Україні та Італійського національного комітету музики (СІDІМ). Цей концерт є першим мистецьким заходом циклу Suono Italiano («Італійський звук»), започаткованим цими організаціями спільно з Національною філармонією України, а присвячений він головуванню Італії в Раді Європейського Союзу від 1 липня до кінця нинішнього року.

Спек­такль, що по­пов­нює ре­пер­ту­ар те­ат­ру, вва­жає­ть­ся прем’­єрою про­тя­гом усь­ого те­ат­раль­но­го се­зо­ну. Про­те справж­нє ди­во на­ро­джу­єть­ся са­ме під час пер­шо­го по­ка­зу. Хви­лює­ть­ся ре­жи­сер, хви­люю­ть­ся ак­то­ри і по­стій­ні гля­да­чі. Са­ме та­кі при­єм­ні хви­лю­ван­ня не­що­дав­но до­ве­ло­ся від­чу­ти ко­лек­ти­ву Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру «Ко­ле­со», адже тут на­ро­ди­ла­ся но­ва ви­ста­ва — «Пор­трет пла­не­ти, або По­пе­ре­джен­ня не­ро­зум­но­му люд­ству».

Автор п’єси, за якою була створена вистава, відомий швейцарський прозаїк і драматург Фрідріх Дюрренматт. Його романи і новели, філософські притчі та п’єси сповнені гротеску й фантастики. Парадоксальні за самою своєю суттю, вони не дають однозначних відповідей на одвічні питання, проте змушують замислюватися над найголовнішим. Однією з центральних у творчості письменника є тема відповідальності людини за долю планети, що найповніше була втілена в одній із пізніх його п’єс — «Портрет планети».

То­ва­ри­ство Чер­во­но­го Хрес­та Ук­раї­ни (ТЧХУ) зав­жди по­дає ру­ку до­по­мо­ги лю­дям, які по­тра­пи­ли у над­зви­чай­ні си­ту­ації і опи­ни­ли­ся сам на сам зі сво­їми проб­ле­ма­ми. Зок­ре­ма, пра­ців­ни­ки цієї гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції у 1986 ро­ці на­да­ва­ли до­по­мо­гу по­страж­да­лим уна­слі­док Чор­но­биль­ської ка­тас­тро­фи і від ви­бу­хів на шах­тах До­нець­ко­го ба­сей­ну; жи­те­лям за­хід­них ре­гіо­нів, що по­тер­па­ли від вес­ня­них і літ­ніх під­топ­лень, ко­ли швид­ко­плин­ні кар­пат­ські рі­ки ви­йшли з бе­ре­гів і за­то­пи­ли де­сят­ки сіл. Пе­ре­лік по­діб­них ак­цій мож­на про­дов­жу­ва­ти і про­дов­жу­ва­ти.

Нинішні події на сході країни теж не залишили Товариство байдужим: його працівники, волонтери надали і продовжують надавати гуманітарну допомогу десяткам тисяч жителів Донбасу.
Про роботу цієї поважної організації розповідає президент Товариства Червоного Хреста України, заслужений лікар України, кандидат медичних наук Іван Усіченко.