Переселенці з Криму та зони АТО одержуватимуть щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, повідомили в прес-службі Міністерства соціальної політики.
«На засіданні уряду прийнято постанову, яка передбачає надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», — йдеться в повідомленні.
За словами міністра соціальної політики Людмили Денісової, надання грошової допомоги таким особам пов’язане з потребою покриття витрат на проживання, в тому числі у зв’язку з наближенням зимового періоду.
Відповідно до постанови адресна допомога призначається особам, облікованим органами соціального захисту населення, та виплачується з дня звернення строком не більш ніж шість місяців.

1 жовтня 2014 р. на засіданні Кабінету Міністрів України було ухвалено постанову «Про особливості реалізації конституційних прав окремих категорій застрахованих осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань».
Сьогодні особи, які переселилися з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, залишили роботу та місце постійного проживання і тому не можуть одержати гарантованих державою окремих страхових виплат.
Зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (в тому числі пов’язана з нещасним випадком на виробництві), допомога по вагітності та пологах виплачується через роботодавця. Страхові виплати у зв’язку з нещасним випадком (місячні, одноразові виплати потерпілим та членам їхніх сімей) провадяться органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем реєстрації особи.

Си­ту­ація, яку пе­ре­жи­ває ни­ні дер­жа­ва, ду­же не­прос­та. А ко­ли на су­спіль­ство на­ва­люю­ть­ся всі­ля­кі не­га­раз­ди, як ві­до­мо, страж­да­ють перш за все най­менш за­хи­ще­ні — з’яв­ляю­ть­ся проб­ле­ми у со­ці­аль­ній сфе­рі. Дер­жа­ва за­раз, на жаль, при всьо­му ба­жан­ні прос­то фі­зич­но не в змо­зі в пов­но­му об­ся­зі за­без­пе­чу­ва­ти та­ку ве­ли­чез­ну кіль­кість пільг і со­ці­аль­них ви­плат, як це бу­ло ра­ні­ше. Хо­ча, спо­ді­ва­ємо­ся, це яви­ще тим­ча­со­ве, про­те в су­спіль­стві все ж та­ки ви­ни­кає не­вдо­во­лен­ня, осо­бли­во з бо­ку тих гро­ма­дян, які вже звик­ли в усьо­му по­кла­да­ти­ся на під­трим­ку дер­жа­ви.
У склад­но­му еко­но­міч­но­му ста­но­ви­щі опи­ни­ли­ся і со­ці­аль­ні служ­би, які й ра­ні­ше не ду­же бу­ли на­ді­ле­ні ува­гою з бо­ку дер­жа­ви, а ни­ні тим біль­ше опи­ни­ли­ся в скру­ті.
Як ви­рі­ши­ти проб­ле­му? Сво­їми дум­ка­ми що­до си­ту­ації по­ді­ли­ла­ся го­лов­ний спе­ціа­ліст Ки­їв­сько­го місь­ко­го цен­тру со­ці­аль­них служб для сім’ї, ді­тей та мо­ло­ді Ла­ри­са Ос­тро­луць­ка.

Пів­ніч­на Ко­рея офі­цій­но за­ли­шає­ть­ся краї­ною дер­жгос­пів, дер­жав­них під­при­ємств і про­дук­то­вих кар­ток, але за ста­рим фа­са­дом з’яв­ляє­ть­ся все біль­ше ознак рин­ку.

До таких висновків приходять дедалі більше корейських аналітиків, які стежать за ситуацією за кордоном. Вони погоджуються, що корейці з Півночі, які ще не так давно покладалися цілком на державу, зараз уже вчаться виживати без неї. Хоча їх і надалі зганяють на мітинги і демонстрації, але думають вони переважно про гроші. Щонайменше 40% економічної діяльності відбувається у «сірій» зоні, поза контролем держави, повідомила газета «Хосун Ільбо».
83% мешканців 24-мільйонної країни отримують частину доходів із торгівлі — доводять аналітики. Найбільш активними є північні провінції, які режим кинув напризволяще під час «великого голоду» на межі ХХ і ХХІ століть. Найменш підприємливим залишається столичний Пхеньян, бо там можуть жити лише люди з перевіреною лояльністю до влади. У столиці продовжує діяти карткова система — її існування має бути доказом турботи влади про народ. Але і так понад половина мешканців доповнює свої доходи, торгуючи, чим тільки можна.