1 жовт­ня 2014 ро­ку на по­са­ду ге­не­раль­но­го сек­ре­та­ря НА­ТО офі­цій­но всту­пив ко­лиш­ній нор­везь­кий прем’­єр-мі­ністр Йєнс Стол­тен­берг. Він за­мі­нив дан­сько­го по­лі­ти­ка Ан­дер­са Фог Рас­му­ссе­на, який за­ймав цю по­са­ду з осе­ні 2009 ро­ку.

Таким чином Північноатлантичний альянс продовжив традицію призначення на ключову посаду скандинавських політиків. Це можна розглядати як своєрідний аванс Швеції і Фінляндії, які шукають політичні ресурси для ухвалення історичного рішення щодо можливого вступу до НАТО.
Звичайно, поки що про це як доконаний факт говорити зарано, але така тенденція проявляє себе впродовж двох десятиліть й у міру посилення агресивних ноток Росії у курсі розширення НАТО на решту країн Скандинавії та їхня відмова від нейтрального статусу можуть стати військово-політичною реальністю. Утім, на сьогодні перед генсеком НАТО Йєнсом Столтенбергом стоять більш реалістичні завдання.

За­кін­чив­ся ві­зит до Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки прем’­єр-мі­ніс­тра Ін­дії На­ренд­ри Мо­ді. Йо­го пе­ре­го­во­ри з пред­став­ни­ка­ми аме­ри­кан­ської по­лі­тич­ної елі­ти за­свід­чи­ли факт під­ви­ще­ної ува­ги США до Ін­дії. Цей курс Ва­шинг­то­на що­до Де­лі фор­му­вав­ся ще за ад­мі­ніс­тра­ції Джор­джа Бу­ша-мо­лод­шо­го, кот­рий ви­зна­чив Ін­дію як най­біль­шу за кіль­кіс­тю на­се­лен­ня де­мо­кра­тію сві­ту клю­чо­вим азій­ським со­юз­ни­ком США. Сим­во­лом та­ко­го кур­су ста­ла уго­да про роз­ви­ток ін­дій­сько-аме­ри­кан­сько­го спів­ро­біт­ниц­тва у га­лу­зі атом­ної енер­ге­ти­ки. Тим са­мим США де-фак­то ви­зна­ли ста­тус Ін­дії не ли­ше як ци­віль­ної, а й як вій­сь­ко­вої ядер­ної по­ту­ги.

У свою чергу, США чекають від Індії виконання ролі противаги тенденції посилення впливу Китаю в Євразії. Не менш важливе для США значення Індія має у контексті пакистанських та афганських справ. Вашингтон неодноразово пропонував Індії свої посередницькі послуги з метою врегулювання індійсько-пакистанської конфронтації, особливо коли вона балансує на межі прямого військового зіткнення. Адміністрація Барака Обами, яка намагається стабілізувати становище в Афганістані після інавгурації нового президента Абдула Гані, зацікавлена у конструктивній ролі Індії у Центральній Азії.

По­тре­бу ство­рен­ня сис­те­ми ре­єс­тра­ції та об­лі­ку ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців в Ук­раї­ні об­го­во­ри­ли під час круг­ло­го сто­ла мі­ністр со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Ук­раї­ни Люд­ми­ла Денісова, ре­гіо­наль­ний пред­став­ник Управ­лін­ня вер­хов­но­го ко­мі­са­ра ООН у спра­вах бі­жен­ців (УВКБ ООН) у Бі­ло­ру­сі, Мол­до­ві та Ук­раї­ні Ол­дріх Андрисек та член пар­ла­мен­ту, ко­лиш­ній пер­ший за­ступ­ник мі­ніс­тра юс­ти­ції та го­ло­ва Ци­віль­но­го ре­єс­тру Гру­зії Ге­ор­гій Вашадзе.

Як повідомила Л. Денісова, вирішення проблем вимушених переселенців із Криму та території проведення АТО є одним із пріоритетів діяльності уряду в цілому та Мінсоцполітики зокрема. Нині до органів соцзахисту звернулося понад 188 тис. громадян цієї категорії. У цілому, за даними Держслужби з надзвичайних ситуацій, зафіксовано 325 тис. внутрішньо переміщених осіб.

Ти­ся­чі укра­їн­ців за влас­ним ба­жан­ням ста­ли во­яка­ми на схо­ді на­шої кра­їни. А пен­сіо­не­ри і на­віть ді­ти-під­літ­ки від­да­ють по­ра­не­ним бій­цям остан­ні ко­пій­ки.

Миколі — 52 роки, а його сину Руслану — 25. Ще минулого року обидва мали пристойну роботу в одному з обласних центрів України. Проте ось уже 5 місяців вони воюють на Сході України.
— У квітні ми, порадившись із батьком, вирішили: наше місце — на війні, — спокійно розповідає Руслан. — Власним коштом придбали добротну форму, взуття, а також келарові шоломи. Друзі, які проводжали нас, дали нам ще й кілька тонн провіанту, завантаживши його у мікроавтобус. Так що на фронт ми прибули, як мовиться, не з пустими руками...
Знаючи про успішний бізнес родини Васлюків, поцікавився, чого їм ще бракувало, що вони пішли на війну, практично продавши своє сільськогосподарське підприємство.