або ЧОМУ РОЗТЯГНУВСЯ В ЧАСІ ПРОЦЕС СТВОРЕННЯ МІСЦЕВИХ ПОЖЕЖНИХ ПІДРОЗДІЛІВ НА ПОЛТАВЩИНІ?

З по­чат­ку 2014 ро­ку на Пол­тав­щи­ні за­фік­со­ва­но май­же пів­то­ри ти­ся­чі по­жеж, що на 15% біль­ше, ніж то­рік. У вог­ні за­ги­ну­ла 51 лю­ди­на та ще 48 діс­та­ли сер­йоз­ні трав­ми. Осо­бли­вий ря­док у ста­тис­ти­ці вог­не­бор­ців по­сі­да­ють да­ні про по­же­жі в сільсь­кій міс­це­во­сті, ку­ди бран­дмей­сте­рам діс­та­ва­ти­ся знач­но склад­ні­ше. То­му не див­но, що кіль­кість по­жеж, за­гиб­лих у них се­лян та ма­те­рі­аль­ні збит­ки від ли­ха по­міт­но біль­ші, ніж у міс­тах...

Історія з довгою бородою
Чому червоний півень практично безперешкодно гуляє селами Полтавщини? Відповідь на поверхні — пожежі на селі нікому гасити. Найближчі підрозділи вогнеборців дислокуються у райцентрах за 40–50 кілометрів від сільських населених пунктів. Тому фактор часу відіграє свою фатальну роль: поки вогнеборці доїдуть далеко не кращими дорогами до села, де зайнявся будинок, їм часто залишається лише зафіксувати НП та пролити воду про всяк випадок на головешки, які ще тліють...

У хо­ді ан­ти­те­ро­рис­тич­ної опе­ра­ції, яка три­ває на схо­ді кра­їни, ба­га­то вій­сь­ко­во­служ­бов­ців Зброй­них Сил Ук­раї­ни за­зна­ють по­ра­нень і по­тре­бу­ють не­гай­ної ме­дич­ної до­по­мо­ги. Ни­ні на лі­ку­ван­ні у вій­сь­ко­во-ме­дич­них за­кла­дах Мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Ук­раї­ни пе­ре­бу­ва­ють сот­ні сол­да­тів та офі­це­рів ЗС.
Чи за­без­пе­че­ні вій­сь­ко­ві ме­ди­ки, які зараз воюють на сході, усім не­об­хід­ним для на­дан­ня осо­бо­во­му скла­ду своє­час­ної і ефек­тив­ної до­по­мо­ги? Чи не до­во­дить­ся по­ра­не­ним, які ни­ні лі­кую­ть­ся у вій­сь­ко­во-ме­дич­них за­кла­дах МО Ук­раї­ни, ку­пу­ва­ти лі­ки влас­ним кош­том?
На ці та ін­ші, не менш зло­бо­ден­ні за­пи­тан­ня, «ДУ» по­про­си­ла від­по­віс­ти ди­рек­то­ра Вій­сь­ко­во-ме­дич­но­го де­пар­та­мен­ту Мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Ук­раї­ни, пол­ков­ни­ка ме­дич­ної служ­би, за­слу­же­но­го пра­ців­ни­ка охо­ро­ни здо­ров’я Ук­раї­ни Ві­та­лія Ан­дро­на­тія.

В Ук­раї­ні по­ча­ло­ся гро­мад­ське об­го­во­рен­ня Стра­те­гії ре­форм-2020, за­про­по­но­ва­них Гла­вою дер­жа­ви Пет­ром По­ро­шен­ком. Во­на вклю­чає аж по­над 60 ре­форм, ві­сім з яких ви­зна­но пер­шо­чер­го­ви­ми. Це — ан­ти­ко­руп­цій­на, су­до­ва, по­дат­ко­ва, ме­дич­на, де­цен­тра­лі­за­ції вла­ди, де­ре­гу­ля­ції під­при­єм­ниц­тва, ре­фор­ма пра­во­охо­рон­ної сис­те­ми, на­ціо­наль­ної без­пе­ки і обо­ро­ни.

Визначено конкретні індикатори, за якими буде вимірюватись успішність чи неуспішність виконання програми реформ. Перший індикатор — збільшення тривалості життя громадян України на три роки. Нині українці в середньому живуть трохи більше 69 років. Це — найгірший показник в Європі і другий найгірший серед держав колишнього Радянського Союзу після Таджикистану. Цей інтегральний показник вимагає насамперед змін у сфері охорони здоров’я, а також зниження рівня злочинності, підвищення добробуту громадян.

Протягом січня–вересня нинішнього року послугами Державної служби зайнятості України скористалося 1,1 млн безробітних, повідомляє прес-служба Державного центру зайнятості.
У січні–вересні 2014 р. за направленням Державної служби зайнятості було працевлаштовано 384,8 тис. осіб із числа зареєстрованих безробітних. Крім того, за сприяння служби зайнятості роботу отримали 176,7 тис. осіб із числа інших категорій громадян (особи, які навчаються, бажають змінити роботу, пенсіонери тощо).
Кількість працевлаштованих безробітних із числа осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні з працевлаштування (батьки, які мають дітей віком до шести років, випускники навчальних закладів, діти-сироти, люди з інвалідністю), становила 97,1 тис.
Завдяки одержанню одноразової допомоги по безробіттю чисельність безробітних, які започаткували власну справу, зросла з 11,3 тис. осіб у січні–вересні 2013 р. до 13,5 тис. осіб у січні–вересні 2014 р.