У 2015 ро­ці внут­рі­по­лі­тич­на си­ту­ація в Аф­га­ніс­та­ні дра­ма­тич­но по­гір­ши­лась.
На­при­кін­ці ве­рес­ня світ був шо­ко­ва­ний ін­фор­ма­цією про за­хоп­лен­ня та­лі­ба­ми міс­та Кун­дуз. Та­лі­би за­яви­ли про свою при­сут­ність у гір­ській про­він­ції Ба­дах­шан, де ет­ніч­ну біль­шість ста­но­влять та­джи­ки.

Третього січня стався напад на індійське консульство у Мазарі-Шаріфі, який вважався оазою стабільності і безпеки. У грудні і січні двічі зазнав нападів столичний аеропорт у Кабулі.

На по­точ­но­му тиж­ні Па­па Рим­ський Фран­циск по­бу­вав у Мек­си­ці. Це на­ра­зі най­біль­ша ка­то­лиць­ка кра­їна у сві­ті. У ка­то­ли­ків три­ває Ве­ли­кий піст — час ос­мис­лен­ня бут­тя. Сим­во­ліч­но, що в цей же час Пат­рі­арх Ки­ри­ло від­ві­дує та­кож низ­ку ла­ти­но­аме­ри­кан­ських кра­їн — Ку­бу, Бра­зи­лію, Па­ра­гвай. 
Утім, у цен­трі об­го­во­рен­ня за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції за­ли­шаю­ть­ся ре­зуль­та­ти зу­стрі­чі, яка від­бу­ла­ся 12 лю­то­го 2016 ро­ку в аеро­пор­ту Га­ва­ни між Па­пою Рим­ським Фран­цис­ком і Пат­рі­ар­хом Ро­сій­ської пра­во­слав­ної церк­ви Ки­ри­лом.

Дня­ми від­бу­ли­ся по­пе­ред­ні ви­бо­ри кан­ди­да­тів від Де­мо­кра­тич­ної пар­тії та Рес­пуб­лі­кан­ської пар­тії у шта­ті Нью-Гемп­шир. У та­бо­рі рес­пуб­лі­кан­ців цьо­го ра­зу пе­ре­мо­гу свят­ку­вав До­нальд Трамп. Не­спо­ді­ван­кою ста­ло дру­ге міс­це гу­бер­на­то­ра шта­ту Ога­йо Джо­на Кей­сі­ка. Він обій­шов ко­лиш­ньо­го пе­ре­мож­ця в Айо­ві се­на­то­ра від Те­ха­са Те­да Кру­за.

Такий результат праймеріз ще більше заплутав ситуацію в таборі республіканців. У першій п’ятірці залишаються ще два досить потужних кандидати: колишній нейрохірург афроамериканець Бен Карсон та представник династії Бушів — Джебб. Американські політтехнологи вважають, що знадобиться ще два-три раунди виборів у більших за розмірами штатах, аби чітко визначилися два головні претенденти на висунення від Республіканської партії на листопадових виборах президента США.

Після завершення Першої світової війни засновник сучасної Туреччини Мустафа Ататюрк установив жорсткі правила поводження з національними меншинами, які нова держава отримала у спадок від Османської імперії. Усім національним меншинам було запропоновано стати турками та відмовитися від власної ідентичності.
Дуже швидко цей асиміляційний курс зіштовхнувся з опором від найбільшої національної меншини Туреччини — курдів. Саме курди — найчисельніший народ на землі, який не має власної національної держави. Надія на її створення виникла після Першої світової війни, але згасла вже за її результатами.