Ще на початку 70-х років ХХ століття американські вчені вперше виявили, що курячі яйця (точніше, їх жовтки) містять підвищену кількість холестерину, який теоретично здатний відкладатися на внутрішніх стінках судин у вигляді бляшок. Бляшки поступово закривають просвіт артерій і тим самим викликають кисневе голодування життєво важливих органів — серця та головного мозку.
Через зменшення припливу крові, насиченої киснем, підвищується ризик розвитку інфаркту міокарда та інсульту.

У підсумку курячі яйця стали у розвинених країнах справжніми ізгоями серед продуктів харчування — у США навіть були оприлюднені офіційні рекомендації у жодному разі не вживати в їжу більше трьох яєць на тиждень.

29 ЛЮ­ТО­ГО — ДЕНЬ БО­РОТЬ­БИ З РІД­КІС­НИ­МИ ЗА­ХВО­РЮ­ВАН­НЯ­МИ

Най­більш рід­кіс­ний день у ка­лен­да­рі спе­ці­аль­но об­ра­но, щоб від­зна­чи­ти важ­ли­вість бо­роть­би з рід­кіс­ни­ми ге­не­тич­ни­ми і спад­ко­ви­ми за­хво­рю­ван­ня­ми. Втім, це не озна­чає, що лю­ди з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми мо­жуть на­га­ду­ва­ти про се­бе тіль­ки раз на чо­ти­ри ро­ки. На­ступ­но­го не­ви­со­ко­сно­го ро­ку за­хо­ди про­йдуть 28 лю­то­го.
Са­ме в цей день по всій Єв­ро­пі і, зок­ре­ма, в Ук­раї­ні про­хо­дять ма­со­ві за­хо­ди, по­кли­ка­ні на­га­да­ти всім, що се­ред нас жи­вуть лю­ди з рід­кіс­ни­ми спад­ко­ви­ми за­хво­рю­ван­ня­ми.

7 БЕРЕЗНЯ — 80 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЯРОСЛАВА ІСАЄВИЧА (1936–2010), УКРАЇНСЬКОГО ВЧЕНОГО, ІСТОРИКА, БІБЛІОГРАФА, АКАДЕМІКА НАН УКРАЇНИ

Ця сен­тен­ція з пра­ці Яро­сла­ва Іса­єви­ча «Ук­ра­їн­ське кни­го­ви­дан­ня: ви­то­ки, роз­ви­ток, проб­ле­ми» як­най­кра­ще ха­рак­те­ри­зує са­мо­го ав­то­ра, кот­рий че­рез на­уко­ві до­слі­джен­ня іс­то­рії на­ціо­наль­но­го кни­го­ви­дан­ня, віт­чиз­ня­ної куль­ту­ри все жит­тя пра­цю­вав на ут­вер­джен­ня ук­ра­їн­ської дер­жав­но­сті.

Народився Ярослав Дмитрович Ісаєвич 7 березня 1936 року в селі Верба, біля міста Дубна на Рівненщині, у вчительській родині.

3 БЕРЕЗНЯ — 120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ПАТОРЖИНСЬКОГО (1896–1960), УКРАЇНСЬКОГО СПІВАКА, ПЕДАГОГА, ФУНДАТОРА І ПЕРШОГО ГОЛОВИ ПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ТОВАРИСТВА

На жаль, ні­ко­ли не ба­чив йо­го за жит­тя, хо­ча меш­кав зов­сім по­руч із бу­дин­ком по ву­ли­ці Ма­рії Зань­ко­вець­кої, 4, у Ки­єві, де він жив про­тя­гом остан­ніх ро­ків. А про те, що він — ге­ні­аль­ний бас усіх ча­сів і на­ро­дів, я діз­нав­ся ли­ше у 1963-му, ко­ли на то­му бу­дин­ку з’яви­ла­ся ме­мо­рі­аль­на дош­ка Іва­ну Па­тор­жин­сько­му.
Від­то­ді не ми­нає й тиж­ня, аби вкот­ре не на­со­ло­див­ся ду­етом Ка­ра­ся та Одар­ки з опе­ри Гу­ла­ка-Ар­те­мов­сько­го «За­по­ро­жець за Ду­на­єм» у ви­ко­нан­ні Іва­на Па­тор­жин­сько­го й Ма­рії Лит­ви­нен­ко-Воль­ге­мут.