Аналіз крові, розроблений дослідниками Стенфордського університету, може стати найбільш простим і дешевим способом діагностики активної форми туберкульозу, яка забирає життя 1,5 мільйона людей щорічно.
Фахівці університету виявили генну експресію, характерну лише для людей з активною формою туберкульозу. Цю експресію і допомагає виявляти новий аналіз.
Традиційно туберкульоз діагностується шляхом виявлення бактерії — збудника хвороби у мокроті хворих.

В один із не­що­дав­ніх лют­не­вих днів ко­рес­пон­ден­ту «Де­мо­кра­тич­ної Ук­раї­ни» під час від­від­ан­ня роз­та­шо­ва­ної по­бли­зу Гос­то­ме­ля на Ки­їв­щи­ні льот­но-ви­про­бу­валь­ної ба­зи дер­жав­но­го під­при­єм­ства «Ан­то­нов» ви­па­ло ста­ти свід­ком хви­лю­ючої по­дії.
В од­но­му з при­мі­щень ба­зи її ке­рів­ниц­тво й льот­чи­ки-ви­про­бу­ва­чі ра­зом із ве­те­ра­на­ми цієї служ­би теп­ло при­ві­та­ли з 80-річ­ним юві­ле­єм Ва­ле­рія Ми­гу­но­ва — за­слу­же­но­го льот­чи­ка-ви­про­бу­ва­ча СРСР, Ге­роя Ра­дян­сько­го Со­юзу, ла­уре­ата Дер­жав­ної пре­мії СРСР.

Класика, втілена на сцені, — це завжди свято. Таких вистав неодмінно чекаєш із нетерпінням, особливо ж коли до справи береться майстер. Саме таке свято нещодавно відбулося у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки, де режисер Ірина Барковська здійснила постановку вистави «Ляльковий дім» за мотивами п’єси норвезького драматурга та театрального діяча Генріка Ібсена.
Напевне, Ірину Барковську можна вважати одним із режисерів, які визначають сучасне творче обличчя столичного театру імені Лесі Українки. Здійснені нею постановки «№ 13», «Дерева помирають стоячи», «Д-р», «Як важливо бути серйозним», «Безумство кохання», «Надто одружений таксист», «Надто щасливий батько» здобули любов глядачів, а їхні покази, зазвичай, відбуваються при аншлагах.

На­пе­ре­до­дні жі­но­чо­го свя­та арт-про­ект «Спів­роз­мо­ва» об’­єд­нав у Бу­дин­ку ху­дож­ни­ка ро­бо­ти чо­ти­рьох та­ла­но­ви­тих ки­їв­ських ху­дож­ниць: Га­ли­ни Го­род­ні­че­вої-Луц­ке­вич, Га­ли­ни Ки­ри­лен­ко-Ба­ран­ні­ко­вої, На­дії Кір­пен­ко та Ма­ри­ни Яцен­ко. Кож­ній із спів­роз­мов­ниць є про що роз­по­віс­ти влас­ти­ви­ми їм ху­дож­ні­ми за­со­ба­ми.

Картини Галини Городнічевої-Луцкевич надзвичайно святкові і життєрадісні. У своїх роботах вона любить передавати пишну бароковість усього, що родить і квітне на рідній землі. Південним пейзажам, вибагливим натюрмортам, де автором поєднані розмаїті об’єкти, притаманні буяння сяючих барв, вільні хвилясті форми, відчуття розкутості, дзвінкості та імпресії.