Мав також зменшитись єдиний соціальний внесок з 41 до 15%. Це мало заохотити роботодавців не видавати працівникам зарплати у конвертах, а платити офіційну зарплату.
Посилювалась і підтримка малого та середнього бізнесу, адже зменшувалась максимальна ставка єдиного податку та заборонялись податкові перевірки його платників з річним доходом до 20 млн грн. Надавались певні привілеї старт-апам, тобто тим, хто створює новий бізнес, нові робочі місця. Завдяки таким новаціям скорочувалась кількість платіжок, звітних періодів, спрощувалось адміністрування податків.
Тож підприємці витрачали б менше часу на спілкування з фінслужбою та оформлення документації. Якщо суттєво зменшиться кількість податків, звітів, платіжок, то зменшиться й кількість податківців. У фіскальній службі вже скоротили 17% працівників. На меті — розширення сервісного обслуговування. Нині діє лише 13 сервісних центрів. Цього недостатньо для країни.
Вранці 16 вересня уряд розраховував, що законопроекти, які стосуються економічних, соціальних, бюджетних, податкових реформ, будуть проголосовані. Але вже через п’ять хвилин нардепи почали активно їх критикувати. Частина парламентарів, навіть окремі демократи, відмовилися включити ці документи до порядку денного.
Кращих рішень нардепи не запропонували, аби в процесі розгляду важливих законопроектів у Верховній Раді внести до них зміни. Депутати провалили ключовий пакет реформ, який уряд готував три місяці. Це серйозний удар по основі економічного розвитку у 2015 році, зазначив глава Кабміну А. Яценюк. Уряд повторно вноситиме ці законопроекти до Верховної Ради.
Популізм чи раціоналізм?
Деякі експерти вважають більшість новацій податкової реформи популістськими, зокрема зменшення кількості податків до дев’яти. І твердять, що в Україні немає політичної сили, яка б сказала народу правду про те, що в державі немає грошей на виконання всіх соцзобов’язань за рахунок податків.
Є й інша думка — чесну розмову з країною веде А. Яценюк. У перший день свого прем’єрства він заявив, що в економіці країни великі проблеми, грошей у бюджеті обмаль, тож на підвищення соцстандартів не варто очікувати найближчим часом, покращити життя пересічних громадян за рахунок держави поки неможливо.
Виборчий процес у країні розпочався з розвалу коаліції, що була створена з їжака і вужа, зауважують аналітики. Це започаткувало дестабілізацію питань, які стосувалися видатків з бюджету. Депутати радісно знаходили 260 голосів для ухвалення законів, які потребували додаткових видатків з держбюджету. На цьому популізмі нардепи робитимуть свої вибори.
Значна частина українців усе ще вважає, що гроші в бюджет падають з неба. Хороший той уряд, які ті гроші хапає. А поганий той, який грошей з неба не бере. Чимало наших співгромадян переконані, що головна функція уряду — генерувати безліч соцзобов’язань і видавати під них купу неіснуючих грошей. На цьому тримався В. Янукович, який обіцяв «покращення вже сьогодні», стабільність економіки, бізнесу і нацвалюти, мізерну інфляцію.
При цьому бізнес стабільно гинув, а пенсії видавалися грошима, які стабільно знецінювались, бо на них миттєво реагували споживчі ціни. Офіційна статистика цю реакцію не показувала. Нинішній уряд розуміє, що без реформ Україна не виживе. Бізнес потерпає від суттєвого податкового навантаження, коли на 100 грн припадає 70–75 податкових. Аналітики нагадують, що в Україні середнє навантаження на середній бізнес сягає 55%.
Але набагато гірше, що майже вдвічі, ніж у середньому у світі, складніше адміністрування податків. Тобто доводиться витрачати багато часу на оформлення і сплату податків. У Німеччині одного пенсіонера годують два працівники, сплачуючи податки. В Україні один працюючий — одного пенсіонера. Аби змінити ситуацію в нашій державі, необхідні глибинні, не тільки податкові, а й комплексні реформи. Вони будуть непопулярними і не знайдуть палкої підтримки населення.
Бізнес прагне до детінізації економіки, до ліквідації корупційного податку, який не враховується офіційною статистикою й офіційними рейтингами і робить український бізнес та економіку неефективними. Бізнес не хоче протистояти держорганам, а хоче спільно з ними будувати нову державу. Мріє про нову податкову систему, яка б забезпечувала інвестиційну привабливість України і конкурентоздатність вітчизняної економіки.
Поступовий процес
Реформи треба починати негайно і не варто розраховувати, що вони протягом року все змінять. Це поступовий процес. Цьогоріч влада намагалася знищити податкові ями (не з усіма вдалося впоратись), спростити адміністрування податків. Наступного року планує перейти до електронного адміністрування. Це майже вдвічі зменшить навантаження на бізнес. Про це свідчить досвід країн, які реформували податкові системи.
Необхідно створювати умови для детінізації бізнесу та економіки, кажуть експерти. Нині в Україні з офіційною податковою системою конкурує система податкових ям, яку охоче, а іноді вимушено використовує бізнес. Влада має подумати й про податкову систему для інноваційної економіки, гарантувати наповнення бюджету, адже треба утримувати державу. Податкову реформу мають підтримати міжнародні організації й експерти, зокрема й грузинські.
Вони здатні оцінити, чи буде вона конкурентною у світі. Своє вагоме слово мають сказати й платники податків, громадські організації. Лише після обрання ефективної податкової системи треба переходити до її деталізації, законотворчої діяльності, створення нового Податкового кодексу, удосконалення фіскальної служби та втілення правильної інфраструктури, кажуть аналітики. Податкова система має відповідати інтересам бізнесу. Без цього не буде нормального соцзабезпечення й наповнення бюджету.
Бізнес з допомогою певних поступок та інструментів треба виводити з тіні. Податкова система має бути максимально простою (аби податки міг підрахувати навіть школяр), антикорупційною, економною для держави, із застосуванням інформаційних технологій. Вона має стимулювати розвиток бізнесу, інновації, підприємництво, не давати преференцій певним секторам економіки і передбачати відповідальність працівників фіскальної служби, а не тільки платників податків.
На жаль, замість детального обговорення реформи податкової системи з суспільством, зауважують експерти, уряд створив свою концепцію. Натомість варто було зібрати концепції, розроблені громадськими організаціями, експертами, представниками бізнесу, проаналізувати, вибрати кращі ідеї й синтезувати їх. І цю оптимальну концепцію втілювати у життя.
Нині наша податкова система лякає інвесторів. У європейських державах податкове навантаження не менше, але умови для роботи набагато кращі. Нововведення, які пропонує уряд, важко назвати реформами, зауважують експерти. Ставку ПДВ не змінено. Уряд, правда, взяв пропозицію громадських організацій щодо введення ПДВ-рахунків. Держава хоче адміністративними методами збільшити надходження до бюджету. Це треба робити з допомогою економічних важелів, бо всеодно бізнес знайде способи мінімізації своїх втрат.
Податок на прибуток, як і раніше, розраховуватиметься в ручному режимі, тож не виключений суб’єктивізм. Податкові інспектори зможуть впливати на ті розрахунки. У громадських організацій була альтернативна пропозиція — податок на розподілений прибуток чи на закордонний прибуток. Її не брали до уваги. Як і світовий досвід, згідно з яким зниження податкового тиску завжди збільшує надходження до бюджету.
Зокрема, у Грузії подвійне зменшення податкового тиску призвело до чотирикратного збільшення надходжень до держскарбниці. Подібне сталося у Киргизстані та Естонії. Основна причина тінізації економіки, зарплат у конвертах — велике навантаження на фонд оплати праці. За оцінками західних експертів, 44% нашої економіки ховається в тіні, вітчизняні експерти кажуть про 73%. В останніх дослідженнях українських учених, проведених за методикою НБУ, значиться 160%. Ще один ВВП в тіні.
Перестороги
Отже, треба докласти максимальних зусиль, аби бізнес виходив на світло й починав чесно платити податки. Адміністративним способом цю проблему не вирішити. Найбільше громадськість лякає те, що урядова концепція відірвана від життя. Невідомо, що має бути досягнуто з її допомогою, адже спочатку економічне зростання досягається за рахунок людських ресурсів і корисних копалин.
На другому етапі велику роль відіграють інвестиції, коли гроші й нові технології вільно рухаються ринком. Треба лише створити сприятливі умови, аби вони зайшли на певний ринок. Передові держави пішли далі — створюють інноваційні ринки, так звані стратегії голубого океану. Там додаткова вартість створюється не за рахунок факторів ринку чи зменшення собівартості, а за рахунок новизни товарів і послуг.
Те, що вигадується, можна продати за будь-яку ціну, бо це новий товар. Тож податкова концепція має стимулювати інноваційну складову ринку. Людина, у якої є ідея, яка хоче щось корисне зробити, має не зосереджуватись на тому, як починати свою справу, де її зареєструвати, як найняти бухгалтера та юриста для свого підприємства, а просто започаткувати справу. І лише коли обороти фірми досягнуть певних обсягів, постає питання легкої реєстрації, повідомлення про бізнесдіяльність.
За рівнем освіти Україна на дев’ятому місці у світі. Українці — люди досить освічені, а за рівнем реалізації можливостей, розвитку людського потенціалу — на 78-му. Норвегія посідає перше місце за розвитком можливостей своїх громадян, а за рівнем їх освіти — на 40 місці. У нашій країні є багато перешкод на шляху реалізації людського потенціалу, в тому числі й податкова система. Фіскальна служба має допомагати бізнесу, радіти, що з’явився ще один платник податків, і його треба опікувати, а не конфліктувати з ним.
Комплексні рішення
Урядова концепція податкової реформи, кажуть деякі експерти, нагадує неправильну дозу антибіотиків. Запалення навряд чи вилікує, а от алергію спричинить. Податкова реформа без інших реформ не працюватиме в Україні. Нарахування єдиного соцвнеску пов’язане з великим комплексом реформ соцзабезпечення. Поки ті реформи не будуть втілені, рівень податкового навантаження залишатиметься таким, як нині.
Один працівник має прогодувати одного пенсіонера. Для того, щоб його середньої зарплати вистачило на пенсію одному непрацездатному, необхідне таке податкове навантаження, як нинішнє. При цьому середні зарплати й пенсії в країні низькі, всі незадоволені. До того ж не всі у нас пенсіонери за віком, значна їх частина — люди працездатного віку. Військовослужбовці, міліціонери виходять на відпочинок у 45–50 років, деякі категорії працівників — ще раніше.
Держава не в змозі їх прогодувати. Але зараз порушувати це питання досить складно. Усі, хто нині воює, вимагатимуть додаткових пільг, компенсацій їхніх зусиль. Зростатиме й кількість інвалідів — молодих людей працездатного віку. Це може суттєво вдарити по бюджету Пенсійного фонду. Як відомо, з 1996 року в Україні була запроваджена система соціального страхування. Її три соціальні фонди керуються на тристоронній основі — представниками держави, федерацій роботодавців та профспілок. Це імітація, кажуть експерти.
У цих фондах крутяться великі гроші, які можна раціонально переорієнтувати на інші напрями. Найбільш проблематичний — Пенсійний фонд. Має значне навантаження, суттєві видатки (трохи менше половини держбюджету). За розрахунками МВФ, навантаження від ПФ до 30% є комфортним для ВВП. Але експерти МВФ не порахували додатковий тиск від ПФ. Якщо згадати про нього, то буде критичних 45%. Це ті гроші, які розподіляються через держбюджет.
Це погано, і це відчувають працівники та роботодавці. Експерти радять відмовитись від страхової пенсійної системи. Вона не діє. Вся солідарна пенсійна система фактично є податковою, а умовно називається страхуванням. Варто перевести Пенсійний фонд у бюджет і працювати з ним, як з частиною бюджету. Якщо у ПФ не вистачає грошей — поповнювати за рахунок інших податків.
Можна буде придумати компенсатори перерозподілу грошей, зменшити навантаження на фонд заробітної плати. Без цього всі зусилля будуть піарними. Створюватимуться різні податкові концепції, а «віз» стоятиме на місці. Страхова природа не дає можливостей нічого реформувати. Треба чесно визнати, що пенсійного страхування в Україні немає.
І запроваджувати накопичувальне страхування, коли пенсійні гроші можна буде успадковувати. Солідарну систему треба назвати бюджетною і планувати пенсії з бюджету, реально зменшувати податки. У Грузії було ліквідовано Пенсійний фонд, тож пенсії та соціальні допомоги виплачують з держбюджету.
Олена КОСЕНКО
