— Нам не звикати до роботи в екстремальних ситуаціях, але те, що зараз відбувається на сході нашої країни, викликає шок, — говорить Іван Гнатович. — Ні мені, ні моїм колегам ще не доводилося працювати на територіях, де рвуться міни і снаряди, чути гуркіт танків і бронетранспортерів. Раніше, переглядаючи фільми про війну, і гадки не мав, що подібні жахіття повторяться на українській землі.
— Розкажіть, будь ласка, про ту допомогу, яку наш Червоний Хрест надає жителям Донбасу?
— Вона різна. Приміром, лише протягом тижня ми придбали для трьох донецьких лікарень продукти харчування, ліки, загальна вартість яких становить понад 130 тисяч гривень.
Забезпечили харчуванням кілька сотень жителів Петровського району, допомогли у придбанні товарів першої необхідності жителям міста Шахтарська, які переїхали до Донецька. Тимчасово. У Маріуполі родинам, де є маленькі діти, видали дитяче харчування, одяг, засоби особистої гігієни для новонароджених, дитячі коляски. За нашого сприяння у 20-х числах серпня до цього міста прибуло дві автівки відбірної картоплі. Окрім цього, у міста Старобільськ та Сєверодонецьк доставили близько 50 фур із продуктами харчування.
Я наводжу лише окремі приклади, а їх можна нарахувати десятки, а то й сотні, повірте.
— Перешкод, мабуть, теж вистачає у вашій роботі на Донбасі?
— Звичайно, без них не обходиться, доводиться працювати за надзвичайно екстремальних умов. Але ми справляємося.
— Люди, які через постійні обстріли змушені були покинути свої помешкання і зараз перебувають поза межами своїх населених пунктів, теж, мабуть, потребують вашої допомоги?
— Звісно, адже вони залишили все добро, нажите роками, взявши із собою найнеобхідніше. Тому, починаючи з квітня, від осередків Товариства гуманітарну допомогу отримали близько 35 тисяч таких громадян, а також родин військовослужбовців на суму майже дев’ять мільйонів гривень.
Так, у середині серпня ми придбали борошно, різні крупи, макарони, олію, рибу, м’ясо, які передали мешканцям транзитного пункту переміщених осіб.
Сфера нашої діяльності поширюється практично на всі регіони України, де ці люди тимчасово проживають. Проте особлива увага приділяється тим, хто перебуває нині в Харківській, Запорізькій, Одеській, Київській, Дніпропетровській областях і місті Києві — тут їх найбільше.
— Ви досить плідно співпрацюєте з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
— Від грудня минулого року підтримуємо постійний зв’язок з Регіональним представництвом МКЧХ і Європейською зоною Міжнародної Федерації Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Зокрема, уклали додаткову угоду, яка передбачає посилення потенціалу Червоного Хреста щодо забезпечення роботи в умовах протестних акцій населення.
— Більш конкретно, будь ласка...
— На виконання цієї угоди ми отримали два транші у розмірі 76700 євро для реагування на надзвичайні ситуації і майже 119 тисяч євро — для оснащення і навчання волонтерів загонів першої допомоги. При цьому нам надали гуманітарну допомогу національні товариства Німеччини, Словаччини, Словенії, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії, Данії, Фінляндії, Канади та Угорщини. Отримана допомога — 4,1 мільйона гривень.
Це дозволило посилити оснащення загонів, збільшити ресурсну базу для допомоги біженцям. Ми також допомогли київським лікарням, де проходили лікування постраждалі під час подій на Майдані. Зокрема, передали їм крапельниці, штативи, перев’язувальний та шовний матеріал, ноші, ковдри.
Події на головній площі країни засвідчили необхідність налагодження більш тісної співпраці між Товариством і міністерствами оборони та внутрішніх справ: потрібно, щоб військовики, яких залучають до локалізації учасників протестних акції, були ознайомлені з основами міжнародного гуманітарного права, яке категорично забороняє жорстоке поводження з людьми. Якщо, звичайно, вони не становлять безпосередньої загрози для оточуючих.
— Задля надання допомоги постраждалим жителям Донбасу ви активно співпрацюєте з міжнародними гуманітарними організаціями. Розкажіть, Іване Гнатовичу, детальніше про цей напрям роботи.
— Ми залучаємо як міжнародні гуманітарні організації, так і українські благодійні фонди. Спільно з Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців переміщеним особам, які зараз проживають на теренах Слобожанщини, надана допомога на суму 200 тисяч гривень.
Окрім цього, у Харківській області наше Товариство спільно з Міжнародним благодійним фондом О. Фельдмана надало гуманітарну допомогу жителям Слов’янська. Лише протягом останніх двох місяців доставили у цей регіон десятки тонн вантажів, які розподілили поміж 14 тисячами жителів цього багатостраждального міста.
Обласні організації Товариства усіляко намагаються допомогти жителям східних регіонів. Усі вони збирають для них продукти харчування, предмети першої необхідності, гроші. Наприклад, для Маріупольської міської організації в Чернівецькій області зібрали понад 22 тонни продуктів харчування: це різні крупи, олія соняшникова, тушонка, солодощі тощо. А запорізькі обласні активісти-червонохрестівці вивезли зі Слов’янська 126 дітей.
Відгукнувшись на наше звернення, Німецький Червоний Хрест найближчим часом надішле до Слов’янської центральної лікарні медикаменти та матеріали медичного призначення майже на 3600 тис. грн. За сприяння Міжнародної федерації Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця уряди США і Японії надіслали нам 400 сімейних наметів.
Зважаючи на наше прохання, Міжнародний Комітет Червоного Хреста надав допомогу лікарням Донецька і Луганська, вартість якої становить більш як 2,5 млн грн. За рахунок благодійної допомоги фірми «Порше лізінг Україна» ми закупили медикаментів для луганських та донецьких лікарень на 100 тис. грн.
Плідні стосунки у нас склалися із такими організаціями ООН, як Фонд народонаселення, Продовольча програма, ЮНІСЕФ, ВООЗ. Спільно з Фондом народонаселення роздали людям майже 20 тисяч гігієнічних наборів вартістю два мільйони гривень.
Нам надають активну допомогу національні товариства Червоного Хреста США, ФРН, Чехії, Словаччини, Польщі, Люксембургу, Угорщини та багатьох інших країн світу.
— Сьогодні розгорнуто чимало транзитних пунктів для тих громадян, яких війна зігнала з насиджених місць, і вони там перебувають, прямуючи до інших міст України. Ви ними якось опікуєтесь?
— Опікуємося. Ми розгорнули пункти першої медичної допомоги, по яку вже звернулися десятки тисяч людей.
— У військово-медичних закладах Міністерства оборони нині перебувають на лікуванні сотні солдатів та офіцерів — учасників антитерористичної операції. Попри всі старання держави, їм все ж не завжди вистачає потрібних ліків...
— Нам добре відома ситуація, в якій опинилися поранені захисники України. Тому за підтримки різних гуманітарних фондів передали пораненим військовикам, які перебувають на лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі МО України, антибіотиків на кілька мільйонів гривень. Це — наш посильний внесок у лікування та одужання тих, хто проливає кров за нашу українську землю.
— Не так давно Ви, Іване Гнатовичу, побували на Донбасі. Як там?
— Знаєте, коли по телевізору бачиш наслідки військового протистояння — це одне, а коли на власні очі — зовсім інше. Мені і зараз болить, тільки-но згадаю побачене і почуте від людей. Але це — емоції...
Так ось, мета мого відрядження до цього регіону полягала у вивченні ситуації щодо потреб населення Донецької і Луганської областей. Я вивчав також потреби переселенців у Дніпропетровській та Запорізькій областях, зустрічався з керівниками цих регіонів, управлінь Державної служби з надзвичайних ситуацій України, охорони здоров’я.
У відрядженні на сході побувала Алла Хабарова — генеральний секретар НК ТЧХУ. Метою нашої поїздки була також необхідність упорядкувати та об’єднати відповідні бази даних. Це пов’язано, насамперед, із тим, що постачання гуманітарної допомоги здійснюється багатьма організаціями, а системна робота з підрахунку та обліку цільових груп постраждалого населення є у нашого Товариства і організацій системи ООН.
Алла Миколаївна зустрілася з головою Харківської обласної державної адміністрації Ігорем Балутою. На ній були присутні директор Бюро Європи Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців пан Вінсент Кошетель та регіональний представник цієї організації Олдрих Андрисек.
Під час зустрічі було обговорено найбільш гострі проблеми переселенців, намічено шляхи їх розв’язання. Окрім Слов’янська, побували і в інших населених пунктах.
— Які проблеми і негаразди найбільше дошкуляють людям, котрі волею долі опинилися в цьому неспокійному регіоні?
— Це, насамперед, житлова проблема, оскільки чимало будинків зруйновано. Також відсутність предметів гігієни та санітарії. Нас неабияк хвилює і життєдіяльність найбільш вразливих громадян — людей похилого віку, тяжкохворих, самотніх. Ми підтримуємо постійний зв’язок з організаціями Червоного Хреста Донецької та Луганської областей, і через них надаємо цим громадянам гуманітарну допомогу.
— У нашій розмові Ви згадали про загони першої допомоги. Чим вони займаються, хто входить до їх складу?
— Люди, які входять до цих загонів, допомагають тим, хто опинився у надзвичайній ситуації і потребує допомоги. Справжнім бойовим хрещенням для них став Майдан: тоді, під час протистояння, до київського загону входило близько 60 чоловік. Вони чергували у центрі міста, підтримували контакти зі «швидкими» і за необхідності викликали до людей, вказуючи місцеперебування потерпілих.
Такі ж загони створені і функціонують при кожній обласній організації Товариства. «Служать» у них волонтери — бізнесмени, парашутисти, автомобілісти. Словом, це люди різних професій і уподобань. І ми всім їм дуже вдячні, оскільки вони, часто ризикуючи своїм здоров’ям, а то й життям, допомагають іншим — тим, кому найважче.
Ми провели семінари для членів усіх загонів першої допомоги, влаштували для них тренінги, де вони відточували практичні навички надання невідкладної допомоги. А коли в центрі міста проходили масові акції, вони вийшли на своє перше «бойове чергування» у складі двох груп, до кожної з яких входило по п’ять осіб. У ті тривожні для всієї країни дні силами наших волонтерів, насамперед у Києві, була надана перша допомога більш як 1500 громадянам. При цьому вони не звертали уваги на те, хто перед ними — протестувальник чи міліціонер. Вісім наших волонтерів тоді дістали поранення.
Утім, і зараз волонтери Червоного Хреста, які працюють на Донеччині і Луганщині, не почуваються у цілковитій безпеці: у травні поточного року було здійснено напад на офіс Червоного Хреста Донецької області. При цьому було затримано вісім волонтерів. Щоправда, невдовзі їх відпустили...
Хочу наголосити: наше Товариство Червоного Хреста докладатиме всіх зусиль, щоб на українській землі якомога скоріше запанував мир, спокій, щоб люди перебували у цілковитій безпеці.
— Дякую за розмову.
Ін­тер­в’ю про­вів Сер­гій ЗЯТЬ­ЄВ
Фото надано автором