Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
ЮРИДИЧНИМ ОСОБАМ ПРОДОВЖИЛИ ТЕРМІН НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФАКТИЧНИХ ВЛАСНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ
Недарма кажуть, що доки не гряне грім, чоловік не перехреститься. Ця стара мудрість спрацьовує й нині. Причому, в різних сферах життєдіяльності. Скажімо, у підприємницькому середовищі це призвело до величезних черг і мало не цілодобового чергування заради подання до заздалегідь визначеного терміну документів про фактичних власників підприємств.
Нині сторони кивають одна на одну, чиновники кажуть, що часу було вдосталь, але у нас звикли все робити в останній момент. Підприємці ж стверджують, що півтора місяця тому документів ще ніхто не приймав. Та хай там як, а на рівному місці виникла нездоланна проблема, для розв’язання якої знадобилося втручання Верховної Ради.
У Польщі 24 травня 2015 року відбувся другий тур президентських виборів, у якому за перемогу конкурували чинний президент Броніслав Коморовський від правлячої партії «Громадянська платформа» та представник опозиційної партії «Право і справедливість» Анджей Дуда.
Два тижні, що минули після сенсаційного результату першого туру голосування, позначилися жвавим обговоренням актуального порядку денного розвитку Польщі. Напередодні першого туру голосування Броніслав Коморовський відмовлявся брати участь у дебатах. Натомість перед другим у вирішальному голосуванні такі дебати відбулися. Вони зафіксували приблизно рівну підтримку кожного кандидата, тим паче, що їхня риторика різнилася переважно в нюансах внутрішньополітичного і зовнішньополітичного курсу Польщі.
У минулому році заступник голови адміністрації президента Росії В’ячеслав Володін заявив, що «без Володимира Путіна нема Росії». На перший погляд ці слова виглядають несерйозно, але коли вдуматися, то вони мають і позитивний, і негативний сенс. За всіма ознаками нинішні проблеми лише поглиблюватимуться, і дедалі голосніше поставатимуть питання щодо майбутнього російського політичного режиму, водночас і самої Росії.
Якщо сформулювати модель розвитку Росії, вона виглядатиме так: 2000 рік — 27 доларів за барель нафти; 2013-й — 107 доларів.
Саме стрімкий ріст нафтових доходів став основою політичної і економічної стабілізації Росії. Після бурхливих 90-х років ХХ ст., названих «другою смутою» (часом хаосу та анархії, подібним до такого самого з початку ХVІІ ст.), суспільство могло перевести подих і стало швидко збагачуватися. Разом із зростанням ціни барелі нафти і обсягу виробництва (на 60%) росла підтримка Путіна.
Македонія перебуває на черговому геополітичному роздоріжжі: останніми тижнями країну лихоманили демонстрації проти чинного прем'єр-міністра Ніколая Груєвські або на його підтримку. Аби вгамувати пристрасті, Європейський Союз днями запросив Ніколая Груєвські і лідера опозиції Зорана Заєва до Брюсселя. Поки що шал вуличних демонстрацій вдалося вгамувати, але до розв’язання проблем цієї балканської країни ще далеко.
Доля Македонії у ХХ столітті виявилася дуже суперечливою. За результатами Балканських війн 1912–1913 років «Велика Македонія» була поділена на той час між Королівством Сербії і Королівствами Болгарія і Греція. Відтоді болгари вважають македонців болгарами, а греки не погоджуються з назвою цієї країни, яка є тотожною назві грецької провінції.
Травень поточного року приніс чимало сумних новин із фронту протидії бойовикам «Ісламської держави Іраку і Леванту» (ІДІЛ). Причини їхніх військових успіхів — не лише у фанатичній вмотивованості озброєних людей, здатних померти на «священній війні», а й у використанні сучасних технологій менеджменту і мережевої пропаганди.
Встановивши восени 2014 року контроль над найбільшим нафтовидобувним центром Іраку — містом Мосул, ІДІЛ отримало великі капітали, які були ефективно використані для закупівлі зброї та радикальної ісламістської пропаганди. Засобами ефективної пропаганди ІДІЛ вербує до своїх лав чимало новонавернутих до ісламу вихідців із західноєвропейських держав. Крім того, ІДІЛ виявився здатним «експортувати» свій вплив на інші радикальні ісламістські угруповання на кшталт «Боко-Харам» у Нігерії або безпосередньо відправити своїх ідейних бойовиків до Лівії, де вони керують потоками нелегальних мігрантів до Європи.
У політичній історії США склалася традиція, коли перший президентський термін президент використовує задля того, аби бути обраним на другий термін. Нарешті другий президентський термін має зафіксувати претензії того чи іншого президента на власне місце в історії. У зазначеному контексті можна розглядати намагання Барака Обами забезпечити собі до завершення другого президентського терміну «спокій» на українсько-російському фронті, відкласти спроби радикального вирішення близькосхідних проблем, усунутися від конфронтації з Китаєм у Азії.
Наближення президентських перегонів у США засвідчує й збільшення кількості скандалів. Днями стався витік інформації з боку різних спеціальних служб, унаслідок чого було поставлено під сумнів офіційну версію ліквідації 2 травня 2011 року колишнього ватажка «Аль-Каїди» Усами бен Ладена. За канонічною версією, американці провели цю операцію самостійно всупереч позиції пакистанських спецслужб.
Ризький саміт Східного партнерства став однією з найочікуваніших для України міжнародних подій травня. Експерти й політики ще за кілька місяців до того почали прогнозувати можливі рішення від його проведення, не виключаючи й найбільш оптимістичних — як максимум, отримання безвізового режиму і, як мінімум, оголошення чіткої дати візової лібералізації. Проте ні першого, ні другого Україна в Ризі так і не отримала.
Не прозвучало також і гучних сенсаційних заяв європейських лідерів щодо можливого членства країн Східного партнерства в Євросоюзі, хоча підписана на саміті спільна Декларація вкотре продемонструвала єдність ЄС в українському питанні й дала надію, що незабаром українці все-таки поїдуть до Європи без віз.
21–22 травня 2015 року в Ризі відбувся саміт Східного партнерства. Його учасниками від травня 2007 року є Європейський Союз, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Україна. Вісім років тому ця модель партнерства вибудовувалась Євросоюзом за аналогією його зв’язків із так званим Середземноморським союзом, тобто йшлося про максимально широке співробітництво, в тому числі зі створенням зон вільної торгівлі, але без перспективи членства цих країн у самому Європейському Союзі. Відтоді радикально змінилася ситуація навколо Євросоюзу. Арабські революції 2011-2012 року фактично поховали на певний час саму ідею «Середземноморського союзу».
ЧИ МАЄ УКРАЇНА ШАНС ПРОВЕСТИ, БОДАЙ, МІСЦЕВІ ВИБОРИ ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ?
Цими днями мер столиці Віталій Кличко зізнався, що знову готовий боротися за власне крісло, якщо Верховна Рада призначить місцеві вибори на кінець жовтня нинішнього року. Загалом заява — цілком очікувана. Більшість українських політологів схильна вважати, що вибори відбудуться наприкінці жовтня 2015 року, а це означає, що неофіційна виборча кампанія розпочнеться мало не з дня на день.
Вода на «млин» псевдореспублік...
Неабияку дискусію викликали недавні міркування лідера пропрезидентської парламентської фракції Юрія Луценка з приводу можливого проведення опитування про статус окупованих територій Донбасу одночасно з місцевими виборами. Бойовики прогнозовано поспішили заявити, що ніякий «додатковий референдум» їм не потрібен. Певна річ, вони намагаються спиратися на те дійство, що відбувалося на Донбасі торік у травні.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».