За новою версією подій, Усама бен Ладен перебував під домашнім арештом у будівлі, контрольованій пакистанськими спецслужбами з 2006 року. Тому Обамі довелося «викупити» право на ліквідацію Усами у пакистанської влади ціною додаткової фінансової допомоги Ісламабаду. Крім того, сама операція американського спецназу здійснювалася за повної підтримки пакистанської влади, а Усама не чинив жодного опору.
Рикошетом ця версія б’є й по тодішньому державному секретареві США Гілларі Клінтон, якій уже ставлять незручні запитання — чи знала вона справжню версію ліквідації Усами бен Ладена і підігрувала Обамі заради його обрання на другий президентський термін, чи була введена в оману представниками американських спецслужб. Причому обидва тлумачення мотивів підтримки Гілларі Клінтон офіційної версії убивства Усами виглядають одна гірше другої.
У відповідь адміністрація Барака Обами зазначає, що республіканці намагаються здійняти скандали на порожньому місці, адже з боку внутрішньої політики їм важко критикувати демократичну адміністрацію. Дійсно, скориставшись з дешевого сланцевого газу та інших енергоносіїв, американська економіка вже тридцять місяців зростає на основі своєрідної «повторної індустріалізації» країни. Це дало можливість повернути виробництво до США й навіть скоротити рівень безробіття. Ці внутрішні економічні успіхи адміністрація Барака Обами намагається закріпити на зовнішньоекономічному фронті.
США активізували переговори про створення «Трансатлантичної зони вільної торгівлі» з Євросоюзом і «Транстихоокеанської зони вільної торгівлі» з провідними економіками азійських країн. Однак обидва ці переговорні процеси стикаються з проблемами. У контактах з Євросоюзом вони стосуються негативної позиції європейських профспілок, які різко виступають проти «американізації» соціальних стандартів у Європі та подальшої лібералізації ринку праці. Не менше невдоволення умовами створення «Трансатлантичної зони вільної торгівлі» висловлюють європейські фермери, які отримують більші субсидії в рамках спільної європейської сільськогосподарської політики, ніж американські фермери.
Ще одним каменем спотикання стає вільне поширення у разі створення «Трансатлантичної зони вільної торгівлі» генно-модифікованих сільськогосподарських культур у Європі. У контексті ігор навколо створення згаданої зони розглядають і спроби нещодавно обраного на другий урядовий термін британського прем’єр-міністра Девіда Кемерона провести референдум про вихід Британії з ЄС уже у 2016 році, тобто у розпал президентської передвиборчої кампанії у США. Економісти вважають, що невизначеність очікуваного британського референдуму може зіграти на користь курсу долара до євро й відповідно підіграти демократам.
Ще більш туманно виглядає перспектива створення «Транстихоокеанської зони вільної торгівлі», адже Китай і Японія, кожна держава «під себе», намагаються вибудувати з країнами — членами «Асоціації співробітництва держав Південно-Східної Азії» власні зони вільної торгівлі, складаючи серйозну конкуренцію США. Причому Китай і Японія, попри територіальні та інші політичні суперечності, намагаються на максимально ліберальних засадах вибудовувати торговельні зв’язки між собою. Тож і в питанні створення двох зон вільної торгівлі на Атлантичному і Тихому океанах адміністрації Барака Обами, ймовірніше, треба буде покладатися на зусилля її наступників.

Андрій МАРТИНОВ