Мо­ра­то­рій на про­даж зе­мель сіль­сько­гос­по­дар­сько­го при­зна­чен­ня в Ук­раї­ні ви­явив­ся на­про­чуд жи­ву­чим. Йо­го бу­ло за­про­ва­дже­но ще 18 січ­ня 2001 ро­ку. Пе­ред­ба­ча­ло­ся, що він ма­ти­ме тим­ча­со­вий ха­рак­тер і не­вдов­зі з ухва­лен­ням но­во­го Зе­мель­но­го ко­дек­су втра­тить свою чин­ність. Про­те цьо­го не ста­ло­ся. Нав­па­ки, Вер­хов­на Ра­да кіль­ка ра­зів про­дов­жу­ва­ла дію зе­мель­но­го мо­ра­то­рію.
Чин­ність чер­го­вої за­бо­ро­ни на про­даж зе­мель сіль­сько­гос­по­дар­сько­го при­зна­чен­ня має за­кін­чи­ти­ся 1 січ­ня 2016 ро­ку. Чим ближ­че до цієї да­ти, тим гуч­ні­ше в Ук­раї­ні лу­на­ють го­ло­си при­біч­ни­ків зе­мель­но­го рин­ку. До них, зок­ре­ма, при­єд­на­ли­ся Пре­зи­дент Ук­раї­ни Пет­ро По­ро­шен­ко, гла­ва йо­го Ад­мі­ніс­тра­ції Бо­рис Лож­кін, мі­ністр аг­рар­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства Олек­сій Пав­лен­ко.
Чи про­су­ну­ла­ся зе­мель­на спра­ва да­лі по­лі­тич­них за­яв і що тре­ба зро­би­ти, аби тим­ча­со­вий за за­ду­мом йо­го ав­то­рів мо­ра­то­рій на­реш­ті пі­шов у не­бут­тя? Про це по­го­во­ри­мо з го­лов­ним юри­дич­ним рад­ни­ком про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» Пав­лом Ку­ли­ни­чем.

Наш спів­роз­мов­ник — Ста­ні­слав Дов­гий, док­тор фі­зи­ко-ма­те­ма­тич­них на­ук, на­род­ний де­пу­тат ВР IV–VI скли­кань. Пра­цю­вав мі­ніс­тром Ук­раї­ни у спра­вах на­уки і тех­но­ло­гій, го­ло­вою Дер­жав­но­го ко­мі­те­ту зв’яз­ку та ін­фор­ма­ти­за­ції Ук­раї­ни, ке­рів­ни­ком низ­ки на­уко­во-до­слід­них ін­сти­ту­тів.
З 2000 ро­ку є пре­зи­ден­том Ма­лої ака­де­мії на­ук Ук­раї­ни.
Пор­трет різ­но­біч­но­го Ста­ні­сла­ва Дов­го­го бу­де не пов­ним, як­що не за­ува­жи­ти, що він та­кож по­ет, ко­лек­ціо­нер, за­сно­вник му­зе­їв — мі­не­ра­лів і ме­те­ли­ків.

У Національній опереті України (вул. Велика Васильківська, 53/3) з успіхом відбулася прем’єра мюзиклу «Sugar, або В джазі тільки дівчата», створеного на музику Джул Стайн. Автор лібрето — Пітер Стоун, віршів — Боб Меррілл. Режисер-постановник вистави — народний артист України Богдан Струтинський.
«...У джазі тільки дівчата» — комедійно-романтична історія про дружбу та гроші, про жагу до життя та кохання, про силу волі талановитих людей і їхню творчість. Безумовно, проблеми, порушені в п’єсі, надзвичайно актуальні також і для сучасного українського суспільства.

Як­би всі ро­ки не­за­леж­но­сті на­ша дер­жа­ва при­ді­ля­ла на­леж­ну ува­гу роз­вит­ку ду­хов­но­сті та куль­ту­ри, то, на­пев­не б, за­раз не по­тріб­но бу­ло про­во­ди­ти АТО, що вже ста­ла справж­ньою вій­ною.
Та, на жаль, і ни­ні мож­но­влад­ці не ус­ві­дом­лю­ють, на­скіль­ки важ­ли­ве зна­чен­ня має куль­ту­ра для жит­тя на­ро­ду.
Роз­ви­ток мис­тец­тва не­рід­ко за­ли­шає­ть­ся спра­вою ен­ту­зі­ас­тів. І час­то по­міт­ні куль­тур­но-мис­тець­кі за­хо­ди від­бу­ваю­ть­ся не в сто­ли­ці, а в не­ве­ли­ких міс­теч­ках. Од­ним із та­ких за­хо­дів став Між­на­род­ний фес­ти­валь кла­сич­ної му­зи­ки «Чай­ков­ський fest», який не­що­дав­но вже втре­тє від­був­ся у міс­ті Трос­тян­ці, що на Сум­щи­ні.