Натомість Революція гідності 2013–2014 років в Україні засвідчила, що люди на Сході Європи вмирають за справжні європейські цінності свободи, демократії, соціальної справедливості. Тож 2014 рік можна вважати поворотним з точки зору поступового перегляду Європейським Союзом підходів до взаємодії у форматі Східного партнерства. Зокрема, у Брюсселі вирішили чіткіше диференціювати країни, які беруть участь у «Європейській політиці сусідства», — на тих, які в історичній перспективі претендують на повноправне членство в Євросоюзі, і тих, які є просто сусідами Європи.
У цьому контексті показовими стали угоди про асоціацію, які Євросоюз підписав з Україною і Молдовою. Також інтенсивно розвивається співпраця Євросоюзу з Азербайджаном і Грузією. Тим часом ще один учасник Східного партнерства — Вірменія стратегічно переорієнтувалася на Митний союз із Росією, Білоруссю і Казахстаном. У свою чергу, Білорусь залишається на особливих позиціях у Східному партнерстві. Попри особливу роль, яку Мінськ відіграв у налагодженні мирного процесу на Донбасі, Євросоюз не переглядає торговельно-економічних санкцій, накладених на Білорусь через специфіку її внутрішньополітичного режиму після 1999 року. Згадані фактори створили специфічне політичне тло цього саміту.
Загалом саміт Східного партнерства у Ризі зафіксував досягнуті позиції у співпраці між Україною та Євросоюзом. 1 січня 2016 року в повному обсязі набуває чинності Угода про створення зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом. Однак, з точки зору вирішення торговельно-економічних питань, на подальше розв’язання заслуговує проблема підтримки українських виробників у процесі адаптації до європейських виробничих і торговельних стандартів.
Не менше значення має реструктуризація боргових зобов’язань України, зважаючи на величезні збитки, яких вітчизняній економіці завдає російська агресія та анексія Криму разом із напівзамороженим конфліктом на Донбасі. Принципово важливими є питання запровадження правових положень Угоди про асоціацію до національного законодавства, що неможливо без реалізації загальної концепції системних реформ в Україні.
Однак Ризький саміт Східного партнерства вкотре підтвердив відому істину щодо неможливості одночасного ефективного проведення мирних реформ і війни. Економічні негаразди в Україні, а також невизначеність зі статусом Донбасу створюють серйозні перешкоди на шляху до запровадження безвізового режиму для громадян України у Шенгенському просторі. У цьому зв’язку Євросоюз наголошує на важливості послідовної реалізації всіх положень Мінських домовленостей щодо врегулювання конфлікту.
На превеликий жаль, війна на Донбасі разом із анексією Криму стала додатковим чинником, який Росія використовує для зриву процесу європейської інтеграції України. Цьому, на думку Кремля, має сприяти «замороження конфлікту» та його переведення у стан військових дій низької інтенсивності. Аналогічну роль у призупиненні європейської інтеграції Молдови продовжує виконувати Придністров’я.
Ризький саміт чітко висвітлив проблеми Східного партнерства. Долати ці проблеми можливо лише за умов наявності доброї політичної волі всіх учасників процесу, а також досягнення цінностей справжньої європейської солідарності.
Андрій МАРТИНОВ