Чи за­мис­люю­ть­ся жи­те­лі ве­ли­ких ук­ра­їн­ських міст над тим, ку­ди ко­му­наль­ни­ки зво­зять вміст сміт­тє­вих ба­ків, ус­та­нов­ле­них в їх­ніх дво­рах? Нав­ряд чи: біль­шість із нас звич­но ви­ки­да­ють у них па­ке­ти зі сміт­тям і да­лі не пе­ре­ймаю­ть­ся цим пи­тан­ням. Справ­ді, чи вар­то су­ши­ти го­ло­ву над тим, за що за­пла­че­но з влас­но­го га­ман­ця і чим ма­ють за­йма­ти­ся ін­ші? У Пол­та­ві так са­мо біль­шість міс­тян звич­но див­лять­ся у слід сміт­тє­во­зам, що ви­їжд­жа­ють з їх­ніх дво­рів: ве­зуть, то хай со­бі й ве­зуть. За ви­нят­ком хі­ба жи­те­лів Ле­нін­сько­го райо­ну, який ме­жує з місь­ким сміт­тє­зва­ли­щем...

Наш спів­роз­мов­ник — Ана­то­лій Гай, ук­ра­їн­ський пись­мен­ник (ав­тор по­над три­дця­ти кни­жок для ді­тей і до­рос­лих), гро­мад­ський ді­яч. Ін­фор­ма­цій­ний при­від для зу­стрі­чі по­трій­ний: ви­хід но­вих кни­жок Ана­то­лія Гая — «Крап­ля кро­ві на чу­жім зна­ме­ні» та «Від­лун­ня двох воєн», іні­ці­ація від­ро­джен­ня ко­мі­сії НСПУ з вій­сь­ко­во-пат­ріо­тич­ної лі­те­ра­ту­ри, за­пуск се­рії «Біб­ліо­те­ка ук­ра­їн­сько­го во­їна».
Ни­ні цей на­прям ро­бо­ти, з ог­ля­ду на зов­ніш­ню зброй­ну аг­ре­сію, на дум­ку Ана­то­лія Іва­но­ви­ча, на­був ко­ло­саль­ної ва­ги, бо, хай що там ка­жуть, ар­мія без ідео­ло­гії — це озбро­єна бан­да.

20 серп­ня у «Мис­тець­ко­му ар­се­на­лі» від­кри­то ви­став­ку уні­каль­ної при­ват­ної ко­лек­ції ук­ра­їн­сько­го мис­тец­тво­знав­ця і ху­дож­ни­ка Іго­ря Ди­чен­ка (19.12.1946—24.05.2015) — «Ар­ле­кін іде...» In Memoriam. Ігор Ди­чен­ко — ві­до­мий ко­лек­ціо­нер, до­слід­ник твор­чо­сті ви­дат­них ді­ячів ук­ра­їн­ської куль­ту­ри та мис­тец­тва, ор­га­ні­за­тор та учас­ник ви­ста­вок, мис­тець­ких ак­цій.

Одну з виставок із власної колекції, що він традиційно організовував у Києві на День святого Миколая, назвав колись ім’ям Арлекіна — свого улюбленого персонажа commedia dell’arte. Образ Арлекіна, невгамовного фантазера та лицедія, спорідненого з ним духом імпровізації, дещо уособлює непересічну особистість самого Ігоря Диченка, який пішов від нас і водночас залишився в експонованих творах колекції.

Знаковим моментом заходів із нагоди Дня Незалежності України, беззаперечно, виявилися два концерти І, CULTURE Orchestra — молодіжного оркестру, який був започаткований Інститутом Адама Міцкевича у Польщі у 2011 році. Цього року п’ятий, ювілейний склад оркестру, в якому нині 95 молодих талановитих музикантів із Польщі та країн Східного партнерства — України, Білорусі, Вірменії, Грузії, Азербайджану та Молдови,— розпочав європейське турне у Гданську, де 17 серпня виконав концерт у Національній балтійській філармонії імені Фридеріка Шопена.
Саме у Гданську всі учасники цього оркестру вже традиційно готувалися до турне під керівництвом 15 видатних музикантів із Великобританії, Іспанії, Німеччини та Південної Африки.