Переможцям ХІ Міжнародного Вінниціянського фестивалю пародійного та комедійного кіно вручили нагороди — золоті статуетки летючих слонів, повідомляє Укрінформ.
«Під час церемонії нагородження переможців ХІ Міжнародного Вінниціянського фестивалю статуетки у вигляді летючих слонів отримали переможці у чотирьох номінаціях — анімація, реклама, відеокліп та «Short, побери». Представлено на фестивалі були близько 120 робіт з України, Швейцарії, Нової Зеландії, Австралії, Німеччини, США, Канади, Франції, Молдови, Італії та інших країн», — зазначив координато проекту Євген Майданик.
Цьогоріч у вінницькому фесті пародійного та комедійного кіно взяли участь роботи з 12 країн, у тому числі вперше — з Південної Африки. Першість у номінації «Анімація» здобула робота з Аргентини «Кам’яний вік». У номінації «Реклама» летючих слонів отримав ролик про пилосос. Перше місце серед відеокліпів посів ролик на пісню «Хочеш» Земфіри у виконанні Михайла Перегудова. А в номінації «Short, побери» перемогла робота з Ірландії «Зуби».

Пер­ший фес­ти­валь ук­ра­їн­ської кла­сич­ної му­зи­ки «Смаль­та» від­був­ся на те­ри­то­рії На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Со­фія Ки­їв­ська» у ви­хід­ні 5-го та 6 ве­рес­ня. Ме­тою мис­тець­ко­го за­хо­ду бу­ло озна­йом­лен­ня ши­ро­ко­го за­га­лу зі сла­вет­ним му­зич­ним здо­бут­ком ук­ра­їн­ських ком­по­зи­то­рів ХVII–XX сто­літь, на­бли­жен­ня му­зич­но­го мис­тец­тва ми­ну­ло­го до кож­но­го укра­їн­ця. Про­гра­ма фес­ти­ва­лю міс­ти­ла кон­цер­ти прос­то не­ба, тан­цю­валь­ні ви­сту­пи, ці­ка­ві лек­ції з іс­то­рії му­зи­ки для ді­тей та до­рос­лих, ви­став­ку ста­ро­вин­них му­зич­них інст­ру­мен­тів, твор­чі май­стер-кла­си від на­род­них майс­трів.

Протягом двох днів для шанувальників класики, киян і гостей міста у виконанні відомих музичних колективів прозвучали чудові твори українських композиторів XVII–XX ст.: Дмитра Бортнянського, Миколи Леонтовича, Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Станіслава Людкевича, Рейнгольда Глієра, Михайла Вербицького, Мирослава Скорика тощо.

Все хо­ро­ше ра­но чи піз­но за­кін­чує­ть­ся, але це не при­від су­му­ва­ти, адже по­пе­ре­ду нас че­кає ще ба­га­то но­во­го та не­зві­да­но­го. Щой­но у Ко­лон­но­му за­лі іме­ні Ми­ко­ли Ли­сен­ка На­ціо­наль­ної фі­лар­мо­нії Ук­раї­ни за­вер­шив­ся VI фес­ти­валь ор­кес­тро­вої му­зи­ки, як тут уже по­ча­ли го­ту­ва­ти­ся до сьо­мо­го фес­ти­ва­лю, по­чат­ку яко­го ли­ши­ло­ся че­ка­ти мен­ше ро­ку.

«Ідея створення фестивалю оркестрової музики «Літні музичні промені» виникла кілька років тому. Ми вирішили ефективно використовувати літній час, а кияни та гості столиці відтепер мають можливість і в серпні відвідувати наші концерти. До того ж протягом не одного десятиліття Національний академічний симфонічний оркестр України влітку в Маріїнському парку проводить свої концерти, а ми започаткували в цей же період власні музичні традиції.

На­че хви­ля­ми ко­тить­ся з 60-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­літ­тя піс­ня про «ми­лий рід­ний край» Вер­хо­ви­ни у пре­крас­но­му ви­ко­нан­ні За­кар­пат­сько­го на­род­но­го хо­ру (сло­ва і му­зи­ка Ми­хай­ла Маш­кі­на). Роз­мі­ре­но, по­туж­но ли­не го­лос Бо­ри­са Єрь­омен­ка.

Серце стискається від спогадів про ті часи, коли звучала ця пісня. Народ співав і працював, працюючи співав, звеличуючи розквіт і розмай Верховинського краю. І навіть славетний Іван Попович у подальшому не замінив того первинного, що плескалося барвами голосів Закарпатського народного хору.
Відпочиваючи на Верховинщині, ще Михайло Коцюбинський у своїх листах писав про цей край: «...Якби ви знали, який це дивовижний, майже казковий куточок, з густозеленими горами, з вічно шумливими гірськими ріками, чистий і свіжий наче вчора народився....звичаї гуцулів-номадів, які проводять усе літо зі своїми стадами на вершинах гір, настільки своєрідні й барвисті, що почуваєш себе перенесеним у якийсь новий, незнаний світ... Якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою...»