28 ЖОВТНЯ — 120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА (МАЙКА) ГЕРВАСІЙОВИЧА ЙОГАНСЕНА (1895–1937),

УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ПЕРЕКЛАДАЧА, ЖУРНАЛІСТА, КРИТИКА

Звіс­но, ні­яким Май­ком він від на­ро­джен­ня не був, бать­ки на­рек­ли йо­го Ми­хай­лом, але один із фун­да­то­рів ук­ра­їн­сько­го пан­фу­ту­риз­му ціл­ком ло­гіч­но слі­дом за сво­їми од­но­дум­ця­ми Ми­хай­лом Се­ме­нком, який об­рав со­бі ім’я Ми­хайль, Ге­ор­гі­єм Шку­ру­пі­єм (Гео) та Ба­жа­ном (іно­ді під­пи­су­вав­ся як Нік), об­рав не­за­леж­не єв­ро­пей­ське ім’я.

Отже, Михайло Гервасійович Йогансен народився 28 жовтня (за новим стилем) 1895 року у Харкові в родині вчителя німецької мови, вихідця з Латвії. Середню освіту здобув у Третій харківській чоловічій гімназії, де навчався разом із майбутніми поетами-футуристами Григорієм Петніковим і Божидаром та географом Юрієм Платоновим.

Де­які ви­ста­ви не жи­вуть на сце­ні біль­ше, ніж один те­ат­раль­ний се­зон. Ко­ли ж спек­такль гра­ють по­над де­сять ро­ків, то цим по­чи­нає пи­ша­ти­ся весь ко­лек­тив те­ат­ру. А в ре­пер­ту­арі Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру «Ко­ле­со» ці­лу низ­ку ви­став мож­на вва­жа­ти дов­го­жи­те­ля­ми.

Уже третє десятиліття майже щомісяця глядач має можливість переглянути спектаклі «Ліка» Армена Зурабова, «Триптих для двох» Семена Злотнікова, «Любити, палати та бути таким, як раніше» П’єра-Жана Беранже, «Випадок у готелі Дю Комерс» Франсіса Вебера, «Шантрапа» Панаса Саксаганського.

За всю іс­то­рію Ук­раї­ни її зем­ля­ми про­ко­ти­ло­ся чи­ма­ло воєн, які ві­ді­бра­ли ба­га­то люд­ських жит­тів. Та най­тра­гіч­ні­шою сто­рін­кою в на­шій іс­то­рії ви­яви­ла­ся Дру­га сві­то­ва. Во­на кош­ту­ва­ла ук­ра­їн­сько­му на­ро­ду — за не­пов­ни­ми да­ни­ми — близь­ко 10 міль­йо­нів люд­ських жит­тів.

«В по­лон по­трап­ля­ли ці­лі ба­таль­йо­ни...»
За часів компартійного режиму під час святкування Днів Перемоги, визволення України від гітлерівців на офіційних заходах якось поспіхом згадували полеглих. Із вуст партійних функціонерів, воєначальників лунали здебільшого високопарні слова на адресу Комуністичної партії, під керівництвом якої «Радянська армія розгромила фашистську Німеччину».

До єди­но­го на Пол­тав­щи­ні Цен­тру ре­абі­лі­та­ції ді­тей з ура­жен­ням нер­во­вої сис­те­ми, де опі­кую­ть­ся ма­лень­ки­ми па­ці­єн­та­ми, хво­ри­ми на це­реб­раль­ний па­ра­ліч, по­віль­но, але не­спин­но під­сту­пає край май­же 30-мет­ро­вої прір­ви. Ба­га­то­тон­ні ді­лян­ки схи­лу, на яко­му сто­їть цей дво­по­вер­хо­вий бу­ди­нок, прос­то на очах ме­дич­но­го пер­со­на­лу раз у раз від­ри­ваю­ть­ся і па­да­ють у гли­бо­ку прір­ву, яка метр за мет­ром ві­дво­йо­вує у лю­дей зем­лю...