Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Сiчень 12, 2025

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Пар­ла­мент Рес­пуб­лі­ки Ко­со­ве 2 лис­то­па­да під­три­мав До­го­вір про асо­ці­ацію з Єв­ро­пей­ським Со­юзом, який був під­пи­са­ний кіль­ка тиж­нів то­му. Про­цес ін­тег­ра­ції Ко­со­ва із за­хід­ни­ми струк­ту­ра­ми, од­нак, не бу­де лег­ким, пе­ре­до­всім че­рез про­тес­ти опо­зи­ції і не­по­ро­зу­мін­ня із Сер­бією, яка та­кож праг­не до член­ства в єв­ро­пей­ській спіль­но­ті.

За ратифікацію Договору про асоціацію і стабілізацію з ЄС проголосували 86 із 120 членів парламенту Косова. Прем’єр Іса Мустафа заявив, що це рішення послужить економічному розвитку та будівництву правової держави. Міністр з питань європейської інтеграції Бекім Чоллаку назвав це рішення першим кроком на великому шляху до вступу в ЄС, підкресливши також, що завдяки їй для Косова відкриється ринок, який налічує 500 мільйонів людей.

7 листопада 2015 року в Сінгапурі зустрілися тайванський лідер Ма Інцзю та китайський компартійний лідер Сі Цзіньпін. Фактично, це була перша від 1949 року офіційна зустріч тайванського і китайського лідерів. Нагадаємо, що того року Компартія Китаю перемогла партію «Гоміндан» у громадянській війні, яка з перервами тривала від 1927 року.
Розгромлені прихильники «Гоміндану» на чолі з Чай Кайші залишили материкову частину Китаю та перебралися на острів Тайвань. Там була проголошена Китайська Республіка. Цікаво, що Сполучені Штати до 1972 року не визнавали легітимності Китайської Народної Республіки. Навіть місце Китаю в Організації Об’єднаних Націй до 1973 займала Китайська Республіка.
Відносини між КНР і Тайванем постійно балансували на межі війни. Китайський комуністичний лідер Мао Цзедун декілька разів намагався вирішити проблему «повернення» Тайваню військовою силою. У відповідь США уклали офіційний військово-політичний союз із Тайванем, взявши на себе зобов’язання щодо захисту Тайваню.

Тіль­ки у на­шій кра­їні у во­єн­ний час ми жи­ве­мо се­ред ге­ро­їв «із не­ви­зна­че­ним ста­ту­сом»... На­ше су­спіль­ство «по­ра­не­не», але має бу­ти ви­лі­ков­не, у то­му чис­лі і за ра­ху­нок ухва­лен­ня спра­вед­ли­вих за­ко­нів, зок­ре­ма для ви­зна­чен­ня та ре­алі­за­ції прав во­їнів АТО (адже ви­зна­чи­ти­ся у ба­зо­вих по­нят­тях озна­чає взя­ти на се­бе від­по­ві­даль­ність за за­галь­ну спра­ву). І змі­ню­ва­ти влад­не се­ре­до­ви­ще не­об­хід­но са­ме за ра­ху­нок тих гро­ма­дян, які по­вер­ну­ли­ся з вій­ни (а ба­га­то хто з них пе­ред цим — з Май­да­ну) і є за­раз най­більш ком­пе­тент­ни­ми у спра­ві роз­бу­до­ви дер­жа­ви.
На­ші спів­роз­мов­ни­ки — на­род­ний де­пу­тат Ук­раї­ни, за­ступ­ник го­ло­ви Ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди Ук­раї­ни у спра­вах ве­те­ра­нів, учас­ни­ків бо­йо­вих дій, учас­ни­ків ан­ти­те­ро­рис­тич­ної опе­ра­ції та лю­дей з ін­ва­лід­ніс­тю Юрій-Бог­дан Шу­хе­вич та йо­го по­міч­ник, пра­во­за­хис­ник Олек­са Чор­но­та.

Ви­дат­ний ук­ра­їн­ський юрист Яро­слав Ба­бич був на­чаль­ни­ком юри­дич­ної служ­би пол­ку На­цгвар­дії «Азов», по­міч­ни­ком на­род­но­го де­пу­та­та Ук­раї­ни Ан­дрія Бі­лець­ко­го. Не­що­дав­но він тра­гіч­но за­ги­нув, і слід­ство, і ко­ле­ги-прав­ни­ки ве­дуть мо­ву про те, що він прий­няв на­силь­ниць­ку смерть.
Остан­ньо­го ра­зу ми роз­мов­ля­ли з ним про те, що пра­во унор­мо­вує жит­тя гро­ма­дян, ко­ли ним про­пи­са­ний роз­клад жит­тя су­спіль­ства — від вша­ну­ван­ня до за­су­джен­ня від­по­від­них дій гро­ма­дян та вла­ди, об­ра­ної ни­ми.

— Зараз надто повільно ухвалюються закони — і чи не містять вони суперечностей, які гальмують і їхні юридичні сенси, і впровадження?
— Наведу приклад. Ваші читачі, напевне, пам’ятають, коли Президент України Петро Порошенко на вулиці Інститутській, фактично на могилі Небесної сотні, пообіцяв матері білоруса Михайла Жизневського, що він зробить усе, аби були усунуті формальні перешкоди для присвоєння її сину звання Героя України посмертно.

Про за­галь­ні тен­ден­ції ви­бор­чих про­це­сів в Ук­раї­ні ко­рес­пон­дент Укр­ін­фор­му го­во­рив з ди­рек­то­ром Фон­ду «Де­мо­кра­тич­ні іні­ці­ати­ви» іме­ні Іль­ка Ку­че­рі­ва Іри­ною Бе­кеш­кі­ною.

— Пані Ірино, нинішні вибори до органів місцевого самоврядування — це вже які за ліком, у яких Ви берете участь як соціолог?
— Як соціолог, я брала участь у всіх виборах часів незалежної України. Першим був референдум за незалежність 1 грудня 1991 року. Була членом соціологічної групи у комісії з підготовки проведення цього референдуму. До речі, тоді у наших керманичів були сумніви, чи проголосують українці за незалежність, хоча соціологи переконували, що все буде гаразд, і підтримка незалежності є навіть у таких регіонах, як Крим.
Чому були сумніви? Думаю, через те, що на референдумі у березні 1991 року українці проголосували за збереження Радянського Союзу. Так, оновленого СРСР, у складі незалежних, вільних, суверенних і всіляке інше, але ж проголосували. Не так багато часу минуло.

«БЕРЛІНСЬКИЙ ФОРУМ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ», ЯКИЙ НІМЕЦЬКИЙ ФОНД КЬОРБЕРА ЦЬОГО РОКУ ОРГАНІЗУВАВ УП’ЯТЕ, ЗІБРАВ ЧИМАЛО ВІДОМИХ ОСІБ

Для Ук­раї­ни важ­ли­во бу­ло по­чу­ти, що про неї не за­бу­ли. А про неї не за­бу­ли, не­зва­жа­ючи на те, що міс­це на пер­ших сто­рін­ках і у ви­пус­ках те­ле­но­вин міц­но по­сі­ла те­ма бі­жен­ців та ін­ші скан­да­ли, що від­бу­ваю­ть­ся. Бі­жен­ців і кри­зу на Близь­ко­му Схо­ді, а та­кож те­му без­пе­ки в Азі­ат­сько-Ти­хо­оке­ан­сько­му ре­гіо­ні за учас­ті Ки­таю теж об­го­во­рю­ва­ли у вів­то­рок у Бер­лі­ні (учас­ни­ки фо­ру­му пред­став­ля­ли май­же 50 дер­жав). Але Ук­раї­на тут не вхо­дить до чис­ла грав­ців, то­му ми зу­пи­ня­ти­ся на цьо­му за­раз не бу­де­мо.

А ось що стосується інтересу до подій у нас в країні, то опитані Фондом Кьорбера німці поставили Україну на третє місце в числі пріоритетів німецької зовнішньої політики після біженців та Сирії. Це про щось говорить.
«Ми не забуваємо про Україну», — запевнив у розмові з кореспондентом Укрінформу Карл Більдт. «Найважливіше, що ми можемо зробити, — це зробити Україну сильнішою», — каже він. Навіть не зброєю, до поставок якої політик так наполегливо закликав західні країни, а всіма можливими способами.

Лі­де­ри чем­піо­на­ту Ук­раї­ни з фут­бо­лу — ки­їв­ське «Ди­на­мо» та до­нець­кий «Шах­тар» про­дов­жу­ють пе­ре­ма­га­ти і від­ри­ва­ти­ся від кон­ку­рен­тів. Мат­чі 13-го ту­ру кар­ти­ни не змі­ни­ли. Від­мін­ність ли­ше од­на — ки­яни за­би­ли у во­ро­та сво­го су­пер­ни­ка два м’ячі, а до­неч­ча­ни вчи­ни­ли справж­ній розг­ром од­но­му з пре­тен­ден­тів на зо­ло­ті на­го­ро­ди.

В останні роки луганська «Зоря» є міцним горішком для фаворитів. Підопічні Юрія Вернидуба неодноразово відбирали очки у «Дніпра», «Шахтаря» та «Динамо». Тож матч із донеччанами, який проходив у Запоріжжі, обіцяв подарувати вболівальникам цікавий сюжет. І початок зустрічі лише підтвердив ці очікування.

З різ­ним на­стро­єм про­ве­ли чет­вер­тий тур гру­по­во­го тур­ні­ру Лі­ги чем­піо­нів УЄФА ук­ра­їн­ські гран­ди. До­нець­кий «Шах­тар» у Льво­ві до­вів ви­пад­ко­вість не­вда­чі в по­пе­ред­ньо­му мат­чі у Шве­ції і здо­був пер­шу пе­ре­мо­гу на цій ста­дії зма­ган­ня. А от ди­на­мів­ці Ки­єва у Лон­до­ні впер­ше в се­зо­ні на між­на­род­ній аре­ні про­гра­ли і гра­нич­но ус­клад­ни­ли со­бі зав­дан­ня ви­хо­ду до на­ступ­но­го ета­пу го­лов­но­го клуб­но­го тур­ні­ру кон­ти­нен­ту.

Виправляти турнірне становище гірників Мірча Луческу покликав голкіпера Каніболоцького, захисників Азеведо, Ракицького, Кучера та Срну, хавбеків Степаненка, Фреда (його на 68-й хвилині замінив Тайсон), Бернарда (замість нього на полі з’явився на 75-й хвилині Коваленко), Алекса Тейшейру, Марлоса та єдиного номінального нападника Гладкого (а в перерві замість автора першого гола вийшов Едуардо).

За да­ни­ми ВО­ОЗ, Ук­раї­на по­сі­дає пер­ше міс­це в Єв­ро­пі за тем­па­ми по­ши­рен­ня цієї ін­фек­ції. У на­шій кра­їні ге­па­ти­том С ін­фі­ко­ва­но по­над міль­йон осіб, що ста­но­вить 3% від за­галь­ної кіль­ко­сті на­се­лен­ня.
На дум­ку фа­хів­ців, ге­па­тит С вель­ми під­ступ­на шту­ка, тож не­ви­пад­ко­во йо­му да­ли ще од­ну стра­хіт­ли­ву на­зву — «лас­ка­вий убив­ця». Та ця не­без­печ­на хво­ро­ба пе­чін­ки най­час­ті­ше не дає про се­бе зна­ти до най­кри­тич­ні­ших ста­нів.
Ге­па­тит С має ві­рус­ний ха­рак­тер, са­ме цим по­си­лює­ть­ся йо­го не­без­пе­ка як для хво­ро­го, так і для ото­чу­ючих. Час­то від­но­сять йо­го до не­ви­лі­ков­них хво­роб, що й по­ро­джує стра­хи та за­пи­тан­ня: «Чи по­тріб­на пов­на ізо­ля­ція хво­ро­го?», «Скіль­ки жи­вуть хво­рі на ге­па­тит С?» то­що.

По­між но­ва­цій, кот­рі на­че сніж­ний ком по­ча­ли на­ро­джу­ва­ти­ся під впли­вом ей­фо­рії від здо­бу­тої не­за­леж­но­сті, в Ук­раї­ні не ми­ну­ло­ся й без пе­ріо­ду, ко­ли про вій­сь­ко­во-пат­ріо­тич­не ви­хо­ван­ня мо­ло­ді во­ла­ли не зга­ду­ва­ти. Мов­ляв, це — ру­ди­мент ра­дян­ської сис­те­ми, яку у віль­ній Ук­раї­ні де­мо­нту­ва­ли раз і на­зав­жди. Ува­гу зо­се­ре­ди­ли ли­ше на по­си­лен­ні пат­ріо­тич­но­го ви­хо­ван­ня ук­ра­їн­ської мо­ло­ді, а от до­при­зов­ну під­го­тов­ку в шко­лах, на­вчан­ня на вій­сь­ко­вих ка­фед­рах ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів то­що згор­та­ли швид­ки­ми тем­па­ми.
Про­тве­ре­зін­ня прий­шло че­рез ба­га­то ро­ків, де­кіль­ка не­вда­лих опе­ра­цій на­ших по­га­но на­вче­них та ос­на­ще­них військ у зо­ні АТО, проб­леми з мо­бі­лі­за­цією, чис­лен­ні фак­ти де­зер­тир­ства та ухи­лянь від при­зо­ву. Доб­ре, що дер­жа­ву під­стра­ху­ва­ли ен­ту­зі­ас­ти, які не при­пи­ня­ли ро­бо­ти з під­го­тов­ки мо­ло­ді до служ­би в ар­мії...

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».