Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Парламент Республіки Косове 2 листопада підтримав Договір про асоціацію з Європейським Союзом, який був підписаний кілька тижнів тому. Процес інтеграції Косова із західними структурами, однак, не буде легким, передовсім через протести опозиції і непорозуміння із Сербією, яка також прагне до членства в європейській спільноті.
За ратифікацію Договору про асоціацію і стабілізацію з ЄС проголосували 86 із 120 членів парламенту Косова. Прем’єр Іса Мустафа заявив, що це рішення послужить економічному розвитку та будівництву правової держави. Міністр з питань європейської інтеграції Бекім Чоллаку назвав це рішення першим кроком на великому шляху до вступу в ЄС, підкресливши також, що завдяки їй для Косова відкриється ринок, який налічує 500 мільйонів людей.
7 листопада 2015 року в Сінгапурі зустрілися тайванський лідер Ма Інцзю та китайський компартійний лідер Сі Цзіньпін. Фактично, це була перша від 1949 року офіційна зустріч тайванського і китайського лідерів. Нагадаємо, що того року Компартія Китаю перемогла партію «Гоміндан» у громадянській війні, яка з перервами тривала від 1927 року.
Розгромлені прихильники «Гоміндану» на чолі з Чай Кайші залишили материкову частину Китаю та перебралися на острів Тайвань. Там була проголошена Китайська Республіка. Цікаво, що Сполучені Штати до 1972 року не визнавали легітимності Китайської Народної Республіки. Навіть місце Китаю в Організації Об’єднаних Націй до 1973 займала Китайська Республіка.
Відносини між КНР і Тайванем постійно балансували на межі війни. Китайський комуністичний лідер Мао Цзедун декілька разів намагався вирішити проблему «повернення» Тайваню військовою силою. У відповідь США уклали офіційний військово-політичний союз із Тайванем, взявши на себе зобов’язання щодо захисту Тайваню.
Тільки у нашій країні у воєнний час ми живемо серед героїв «із невизначеним статусом»... Наше суспільство «поранене», але має бути виліковне, у тому числі і за рахунок ухвалення справедливих законів, зокрема для визначення та реалізації прав воїнів АТО (адже визначитися у базових поняттях означає взяти на себе відповідальність за загальну справу). І змінювати владне середовище необхідно саме за рахунок тих громадян, які повернулися з війни (а багато хто з них перед цим — з Майдану) і є зараз найбільш компетентними у справі розбудови держави.
Наші співрозмовники — народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Юрій-Богдан Шухевич та його помічник, правозахисник Олекса Чорнота.
Видатний український юрист Ярослав Бабич був начальником юридичної служби полку Нацгвардії «Азов», помічником народного депутата України Андрія Білецького. Нещодавно він трагічно загинув, і слідство, і колеги-правники ведуть мову про те, що він прийняв насильницьку смерть.
Останнього разу ми розмовляли з ним про те, що право унормовує життя громадян, коли ним прописаний розклад життя суспільства — від вшанування до засудження відповідних дій громадян та влади, обраної ними.
— Зараз надто повільно ухвалюються закони — і чи не містять вони суперечностей, які гальмують і їхні юридичні сенси, і впровадження?
— Наведу приклад. Ваші читачі, напевне, пам’ятають, коли Президент України Петро Порошенко на вулиці Інститутській, фактично на могилі Небесної сотні, пообіцяв матері білоруса Михайла Жизневського, що він зробить усе, аби були усунуті формальні перешкоди для присвоєння її сину звання Героя України посмертно.
Про загальні тенденції виборчих процесів в Україні кореспондент Укрінформу говорив з директором Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Іриною Бекешкіною.
— Пані Ірино, нинішні вибори до органів місцевого самоврядування — це вже які за ліком, у яких Ви берете участь як соціолог?
— Як соціолог, я брала участь у всіх виборах часів незалежної України. Першим був референдум за незалежність 1 грудня 1991 року. Була членом соціологічної групи у комісії з підготовки проведення цього референдуму. До речі, тоді у наших керманичів були сумніви, чи проголосують українці за незалежність, хоча соціологи переконували, що все буде гаразд, і підтримка незалежності є навіть у таких регіонах, як Крим.
Чому були сумніви? Думаю, через те, що на референдумі у березні 1991 року українці проголосували за збереження Радянського Союзу. Так, оновленого СРСР, у складі незалежних, вільних, суверенних і всіляке інше, але ж проголосували. Не так багато часу минуло.
«БЕРЛІНСЬКИЙ ФОРУМ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ», ЯКИЙ НІМЕЦЬКИЙ ФОНД КЬОРБЕРА ЦЬОГО РОКУ ОРГАНІЗУВАВ УП’ЯТЕ, ЗІБРАВ ЧИМАЛО ВІДОМИХ ОСІБ
Для України важливо було почути, що про неї не забули. А про неї не забули, незважаючи на те, що місце на перших сторінках і у випусках теленовин міцно посіла тема біженців та інші скандали, що відбуваються. Біженців і кризу на Близькому Сході, а також тему безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні за участі Китаю теж обговорювали у вівторок у Берліні (учасники форуму представляли майже 50 держав). Але Україна тут не входить до числа гравців, тому ми зупинятися на цьому зараз не будемо.
А ось що стосується інтересу до подій у нас в країні, то опитані Фондом Кьорбера німці поставили Україну на третє місце в числі пріоритетів німецької зовнішньої політики після біженців та Сирії. Це про щось говорить.
«Ми не забуваємо про Україну», — запевнив у розмові з кореспондентом Укрінформу Карл Більдт. «Найважливіше, що ми можемо зробити, — це зробити Україну сильнішою», — каже він. Навіть не зброєю, до поставок якої політик так наполегливо закликав західні країни, а всіма можливими способами.
Лідери чемпіонату України з футболу — київське «Динамо» та донецький «Шахтар» продовжують перемагати і відриватися від конкурентів. Матчі 13-го туру картини не змінили. Відмінність лише одна — кияни забили у ворота свого суперника два м’ячі, а донеччани вчинили справжній розгром одному з претендентів на золоті нагороди.
В останні роки луганська «Зоря» є міцним горішком для фаворитів. Підопічні Юрія Вернидуба неодноразово відбирали очки у «Дніпра», «Шахтаря» та «Динамо». Тож матч із донеччанами, який проходив у Запоріжжі, обіцяв подарувати вболівальникам цікавий сюжет. І початок зустрічі лише підтвердив ці очікування.
З різним настроєм провели четвертий тур групового турніру Ліги чемпіонів УЄФА українські гранди. Донецький «Шахтар» у Львові довів випадковість невдачі в попередньому матчі у Швеції і здобув першу перемогу на цій стадії змагання. А от динамівці Києва у Лондоні вперше в сезоні на міжнародній арені програли і гранично ускладнили собі завдання виходу до наступного етапу головного клубного турніру континенту.
Виправляти турнірне становище гірників Мірча Луческу покликав голкіпера Каніболоцького, захисників Азеведо, Ракицького, Кучера та Срну, хавбеків Степаненка, Фреда (його на 68-й хвилині замінив Тайсон), Бернарда (замість нього на полі з’явився на 75-й хвилині Коваленко), Алекса Тейшейру, Марлоса та єдиного номінального нападника Гладкого (а в перерві замість автора першого гола вийшов Едуардо).
За даними ВООЗ, Україна посідає перше місце в Європі за темпами поширення цієї інфекції. У нашій країні гепатитом С інфіковано понад мільйон осіб, що становить 3% від загальної кількості населення.
На думку фахівців, гепатит С вельми підступна штука, тож невипадково йому дали ще одну страхітливу назву — «ласкавий убивця». Та ця небезпечна хвороба печінки найчастіше не дає про себе знати до найкритичніших станів.
Гепатит С має вірусний характер, саме цим посилюється його небезпека як для хворого, так і для оточуючих. Часто відносять його до невиліковних хвороб, що й породжує страхи та запитання: «Чи потрібна повна ізоляція хворого?», «Скільки живуть хворі на гепатит С?» тощо.
Поміж новацій, котрі наче сніжний ком почали народжуватися під впливом ейфорії від здобутої незалежності, в Україні не минулося й без періоду, коли про військово-патріотичне виховання молоді волали не згадувати. Мовляв, це — рудимент радянської системи, яку у вільній Україні демонтували раз і назавжди. Увагу зосередили лише на посиленні патріотичного виховання української молоді, а от допризовну підготовку в школах, навчання на військових кафедрах вищих навчальних закладів тощо згортали швидкими темпами.
Протверезіння прийшло через багато років, декілька невдалих операцій наших погано навчених та оснащених військ у зоні АТО, проблеми з мобілізацією, численні факти дезертирства та ухилянь від призову. Добре, що державу підстрахували ентузіасти, які не припиняли роботи з підготовки молоді до служби в армії...
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».