Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Сiчень 11, 2025

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Новий метод лікування туберкульозу (PaMZ) пройшов успішно третю, передостанню, стадію випробувань. Він дозволив знищити більше бактерій і зробив це швидше за стандартну терапію, пише Meddaily.
Учені повідомили, що PaMZ являє собою поєднання трьох препаратів, у тому числі двох ліків-кандидатів, які ще не ліцензовані для використання проти туберкульозу. На думку дослідників з Університету Кейптауна, за допомогою цього підходу можна вилікувати і стійкі форми туберкульозу.
Фахівці також повідомили, що новий метод дозволяє скоротити період лікування і позбавить від необхідності робити болючі ін’єкції. PaMZ пройшов випробування на понад 200 пацієнтах. Із них 71% не мав ознак туберкульозу вже через два місяці лікування. У групі пацієнтів, які отримували стандартну терапію, таких було лише 38%.

Ми звик­ли ро­би­ти кіль­ка справ од­но­час­но і швид­ко пе­ре­ми­ка­ти­ся між ни­ми. Від­чут­тя за­йня­то­сті до­дає впев­не­но­сті в со­бі і влас­ної важ­ли­во­сті. Але ця звич­ка на­справ­ді...

Заважає нам залишатися продуктивними. Наші батьки ніколи не сиділи вдома без роботи. Сучасні молоді менеджери завжди в мережі, раз на десять хвилин відповідають на листи, раз на дві години п’ють каву, безперервно відповідають на дзвінки і пишуть звіти. Усіма цими справами прийнято жонглювати, постійно перестрибуючи з одного процесу на інший. Як результат — усім нам здається, що, зазвичай, ми дуже зайняті.
Але звичка братися за всі справи одночасно дорого нам обходиться. Дослідження показують, що тільки два відсотки людей можуть працювати у такому режимі ефективно. Для решти — 98 відсотків — така звичка руйнівна як для кар’єри, так і для ментального здоров’я, повідомляє lifter.com.ua.
Значно знижує продуктивність. Аби будь-яке завдання було виконане, мозок поділяє його на два етапи: спочатку він визначає, яке завдання з усіх, якими можна зайнятися, в той чи інший момент важливіше або найприємніше, а потім береться за його виконання. Відволіклися — доведеться починати спочатку.

24 БЕРЕЗНЯ — 115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА КОЗЛОВСЬКОГО,
УКРАЇНСЬКОГО І РОСІЙСЬКОГО СПІВАКА, НАРОДНОГО АРТИСТА СРСР,
НАРОДНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ, ЛАУРЕАТА ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ СРСР

По­чув­ши хо­ча б раз по ра­діо арію у ви­ко­нан­ні Іва­на Се­ме­но­ви­ча Коз­лов­сько­го (1900—1993), на­віть ба­га­то з тих лю­дей, які ні­ко­ли не пе­ре­сту­па­ли по­ро­гу Опер­но­го те­ат­ру, не втра­ча­ли на­го­ди від­ві­да­ти опе­ру за йо­го учас­тю.
За сло­ва­ми ша­ну­валь­ни­ків спі­вака і му­зич­них кри­ти­ків, усе міг пе­ре­да­ти йо­го го­лос — аро­мат кві­тів і ся­ян­ня сон­ця, во­гонь при­страс­ті і хо­лод об­ма­ну, без­мір­ну ра­дість і пе­чаль, при­гні­че­ність і по­кір­ли­вість, шля­хет­ність і не­на­висть. А знав­ці опер­но­го мис­тец­тва за­зна­ча­ли, що кож­ний ви­ступ Коз­лов­сько­го був не­по­втор­ним. Все­світ­ньо ві­до­ма ар­фіст­ка Ві­ра Ду­ло­ва (1909—2000) пи­са­ла: «Кож­на йо­го про­гра­ма міс­тить у со­бі щось не­зви­чай­не. Це — як очі­ку­ван­ня та­єм­ни­ці, ди­ва».

29 БЕРЕЗНЯ — 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ВІКТОРА СЕРЕБРЯНИКОВА (1940—2014), УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛІСТА,
ОДНОГО З НАЙСИЛЬНІШИХ ГРАВЦІВ «ДИНАМО» (КИЇВ) 60—70-х РОКІВ

Він був своє­рід­ною зна­ко­вою фі­гу­рою для Ки­єва остан­ні пів­сто­літ­тя, як Ей­фе­ле­ва ве­жа для Па­ри­жа, на­при­клад. Ро­дом із За­по­ріж­жя, він був «ду­же ки­їв­ським яви­щем» — до сто­ли­ці при­їхав уже успіш­ним, хо­ча ще юним фут­бо­ліс­том. Усі свої под­ви­ги на по­лі і по­за ним він здійс­нив тут.

Його не просто любили — його вважали своїм продовженням, втіленням власних устремлінь стати переможцем, бути скрізь і завжди першим. Він сам, на жаль, обмежився лише футбольним полем. Чому так сталося?
От щастить деяким: Господь дарує їм покликання — бути поетом, композитором, художником, політиком врешті-решт. І визначеним цим шляхом вони йдуть усе життя, і не доводиться їм шукати свою справу знову і знову. Інше питання — футбол. У цій професії до пенсії ніяк не дотягнеш, адже такий спортсмен вимагає не лише знання предмета, володіння таємницями майстерності, а й молодого здорового фізичного тіла.

Моя спів­роз­мов­ни­ця Те­тя­на Фе­до­ро­ва — за­слу­же­ний май­стер на­род­ної твор­чо­сті Ук­раї­ни, ла­уре­ат пре­мій Да­ни­ла Щер­ба­ків­сько­го та Пет­ра Вер­ни, яка вже по­над два де­ся­ти­літ­тя пра­цює у ца­ри­ні ав­тор­ської ет­но­гра­фіч­ної та іс­то­ріо­гра­фіч­ної ляль­ки.

Роботи майстрині — це, на думку фахівців, справжня наукова праця, адже через образ ляльки вона не тільки розповідає історію костюма, а й показує епоху.
Загалом у її доробку понад 500 ляльок. Практично всі вони у приватних колекціях США, Канади, Англії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Іспанії, Ізраїлю, Італії, Лівану, Росії, Китаю, Угорщини, Сінгапуру, Японії та України.
Тетяна Федорова реконструювала у формі ляльок історичні постаті князя Дмитра (Байду) Вишневецького, гетьманів Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика та Івана Мазепу, київського митрополита Петра Могилу, галицького священика Йосафата, Роксолану та Сулеймана Пишного, Івана Богуна та ін.

Хоч як див­но, але прем’­єра пер­шої ук­ра­їн­ської опе­ри — «За­по­ро­жець за Ду­на­єм» Се­ме­на Гу­ла­ка-Ар­те­мов­сько­го від­бу­ла­ся на сце­ні про­від­но­го те­ат­ру Ро­сій­ської ім­пе­рії — Ма­рі­їн­сько­го у Санкт-Пе­тер­бур­зі 14 квіт­ня 1863 ро­ку. А вже за рік її по­чу­ли ша­ну­валь­ни­ки опер­но­го мис­тец­тва у Боль­шо­му те­ат­рі у Мос­кві, де од­ну з го­лов­них пар­тій із ве­ли­ким успі­хом ви­ко­нав ав­тор цьо­го тво­ру.

На жаль, після сумнозвісного Емського указу — про заборону української мови — ця опера була вилучена з репертуару всіх театрів. Лише за двадцять років її вперше виконала українська трупа Михайла Старицького у Ростові-на-Дону. Цікаво, що одну з головних партій — Оксани — співала видатна українська драматична актриса — Марія Заньковецька.
На сцені Київського театру опери і балету «Запорожця за Дунаєм» уперше поставили у 1934 році, її диригентами-постановниками були В. Йориш і В. Смекалін. Від того часу столичний театр опери і балету часто її поновлював. Найбільшу популярність отримала постановка 1978 року, яку здійснили диригент Стефан Турчак, режисер Дмитро Гнатюк, художники А. Волнін і О. Бурлін.

28 березня 2015 року виповнюється 90 років від дня народження видатного українського оперного співака і режисера, народного артиста України, народного артиста СРСР, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, Державної премії Грузії імені З. Паліашвілі, Героя України, академіка Національної академії мистецтв України, професора Національної музичної академії Дмитра Гнатюка.
Ще студентом третього курсу Київської консерваторії він уперше вийшов на професійну оперну сцену в одній з найулюбленіших своїх партій — Миколи в «Наталці Полтавці» М. Лисенка. У 1951 році Дмитро Гнатюк став солістом Київського академічного театру опери і балету імені Тараса Шевченка, якому віддав понад шість десятиліть свого творчого життя.
Сорок партій, підготовлених і виконаних на оперній сцені Дмитром Гнатюком, уже самою кількістю підтверджують творчу активність і енергію співака, поза яким не пройшло практично жодної помітної прем’єри останніх п’яти десятиліть історії Національної опери України.

Як зі­знав­ся один ві­до­мий ар­тист — лег­ше зі­гра­ти дві ви­ста­ви на ве­ли­кій сце­ні, ніж од­ну на ма­лій. І дійс­но, ко­ли гля­дач зна­хо­дить­ся по­руч, то це на­кла­дає на ак­то­ра осо­бли­ву від­по­ві­даль­ність. Отож у Ки­їв­сько­му ака­де­міч­но­му Мо­ло­до­му те­ат­рі ре­жи­се­рам та ви­ко­нав­цям до­ве­ло­ся скла­да­ти пе­ред гля­да­чем від­ра­зу кіль­ка ек­за­ме­нів.

Нещодавно на мікросцені художній керівник театру Андрій Білоус здійснив постановку вистави «Жара» за творами Івана Буніна, а Тарас Криворученко на камерній сцені поставив «Метод Гронхольма» за п’єсою Жорді Гальсерана.
В основу сюжету вистави «Жара», жанр якої режисер визначив як граматику пристрасті на дві дії, покладено повісті І. Буніна «Наталі» та «Митіна любов». Герої цих творів проходять крізь дивацтва любові, спокуси, внутрішню боротьбу, врешті полишають спокійне життя і поринають у безодню кохання.
Московський студент Митя (артист Олег Коркушко), головний герой повісті Буніна «Митіна любов», закоханий у чарівну дівчину Катю (Тетяна Ляліна), яка мріє стати актрисою. Вона теж начебто любить Митю, але разом із тим стосунки закоханих опиняються на межі розриву.

Лі­че­ні дні за­ли­ши­ли­ся до по­чат­ку юві­лей­ної — 20-ї за лі­ком — ук­ра­їн­ської ан­тарк­тич­ної екс­пе­ди­ції. Це­ре­мо­нія її офі­цій­них про­во­дів від­бу­деть­ся в Ки­єві, як очі­кує­ть­ся, 31 бе­рез­ня. А 1 квіт­ня з аеро­пор­ту «Бо­рис­піль» у над­да­ле­ку по­до­рож — на від­стань по­над 15 ти­сяч кі­ло­мет­рів— ви­ру­шать 12 по­ляр­ни­ків, у яких по­пе­ре­ду — річ­ної три­ва­ло­сті зи­мів­ля (2015–2016) на стан­ції «Ака­де­мік Вер­над­ський».
Там ни­ні за­вер­шу­ють свою річ­ну до­слід­ниць­ку вах­ту (2014–2015) два­над­цять зи­мів­ни­ків 19-ї екс­пе­ди­ції, кот­рі піс­ля пе­ре­да­чі стан­цій­но­го гос­по­дар­ства сво­їм на­ступ­ни­кам орі­єн­тов­но десь у се­ре­ди­ні квіт­ня ма­ють по­вер­ну­ти­ся до­до­му, в Ук­раї­ну.

Про плани 20-ї експедиції та її учасників, а також про серйозні економічні й інші проблеми, які відчутно заважають українським дослідникам Антарктики, йшлося в ексклюзивному інтерв’ю, яке кореспондент «Демократичної України» днями взяв у директора Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Валерія Литвинова.

Новий законопроект допоможе українським селянам стати повноцІнними господарями на своїй землі

Не­вдов­зі в ук­ра­їн­ське се­ло мо­жуть по­вер­ну­ти­ся се­ред­ня­ки. За­зви­чай це лю­ди із се­ред­ні­ми стат­ка­ми, здат­ні ба­га­то пра­цю­ва­ти і, що ду­же важ­ли­во, тру­ди­ти­ся на влас­ній зем­лі. На­віть як­що її ви­явить­ся не­ба­га­то.

Раніше таких селян називали куркулями і все робили для того, аби їх знищити як клас. Тепер повернення середняків можливе за умови ухвалення Верховною Радою законопроекту № 1599 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств». Нещодавно він успішно витримав перше парламентське читання, і тепер його активно готують до другого.
Уперше в сучасній вітчизняній історії з’явилася реальна можливість урізноманітнити існуючі в АПК форми господарювання через запровадження інституту сімейного фермерства. Проте в останній момент знайшлися опоненти, які виступили з критикою законопроекту. Їх небагато, але серед них є представники провладної коаліції, тому їхня думка може вплинути на подальшу долю цього важливого документа.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».