Від 5 бе­рез­ня у «Мис­тець­ко­му Ар­се­на­лі» Ки­єва три­ває най­біль­ший в Ук­раї­ні, при­свя­че­ний мис­тец­тву плас­ти­ки, що­річ­ний Ве­ли­кий скульп­тур­ний са­лон, який про­во­дить­ся з 2007-го. То­рік він не від­був­ся че­рез по­дії в Ук­раї­ні, але цьо­го­річ ор­га­ні­за­то­ри ви­рі­ши­ли, що по­при вій­ну му­зи не по­вин­ні мов­ча­ти. «Мис­тец­тво є най­яск­ра­ві­шим ан­ти­де­пре­сан­том, во­но га­ран­тує не ли­ше нат­хнен­ня та на­сна­гу на жит­тя, але й здат­не хоч трош­ки за­лі­ко­ву­ва­ти ра­ни», — ка­же ди­рек­тор «Мис­тець­ко­го Ар­се­на­лу» На­та­ля За­бо­ло­тна.

Українська скульптура XXI століття сміливо експериментує з використанням нових можливостей для розширення і збагачення образу. Це відбувається за рахунок застосування інших, «нескульптурних» матеріалів, залучення новітніх засобів, де важливу роль відіграють світло, рух, колір, звук. Характерною рисою багатьох художніх практик стає руйнування звичної форми. Цього року в основі концепції арт-форуму — експеримент у його різноманітних проявах.

ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАКСИМА ТАДЕЙОВИЧА РИЛЬСЬКОГО

Пос­тать Мак­си­ма Риль­сько­го (1895–1964 рр.) до сьо­го­дні­шніх днів ці­ка­вить і хви­лює всі по­ко­лін­ня на­шо­го на­ро­ду. Він при­вер­тає до се­бе ува­гу і як ви­дат­ний ук­ра­їн­ський по­ет, і як уче­ний, і як ак­тив­ний гро­мад­ський ді­яч, доб­ра, чуй­на лю­ди­на, го­то­ва зав­жди до­по­мог­ти будь-ко­му.
До­ля ж Мак­си­ма Риль­сько­го скла­ла­ся при­мхли­во і по­вер­та­ла­ся до ньо­го по-вся­ко­му.

Здавалось би, життя усміхалося поетові: лауреат Ленінської премії, двічі лауреат Державної (Сталінської) премії СРСР, академік, депутат Верховної Ради СРСР, численні ордени і слава... Один із великих шанувальників його таланту — знаменитий співак Іван Козловський у своїх спогадах писав: «Максим Тадейович не був репресований. На щастя, цей гіркий келих обминув його».
Не міг знати видатний співак, що цей гіркий келих Максиму Рильському все-таки довелося випити, і випити сповна. Його заарештували дома, в Києві, якраз у день народження — 19 березня 1931 року. Цю дату було вибрано зумисне — для психологічного тиску. Несподівано опинитися не за святковим столом, а в заґратованій камері Лук’янівської тюрми — така ситуація не могла не викликати глибокого потрясіння, шокового стану, що давало надію слідчим скористатися з цього.

На скрут­не жит­тя, що де­да­лі ус­клад­нює­ть­ся прак­тич­но що­дня, ни­ні на­рі­ка­ють ба­га­то укра­їн­ців. Але є по­між нас лю­ди, кот­рим ви­жи­ва­ти за су­час­них ре­алій на­ба­га­то важ­че, ніж реш­ті спів­віт­чиз­ни­ків. Во­ни не ли­ше так са­мо по­тер­па­ють від не­стрим­но­го зрос­тан­ня цін на хар­чі та лі­ки, стриб­ків ін­фля­ції, яка з’їдає зар­пла­ти та пен­сії, до­рож­не­чі ко­му­наль­них по­слуг то­що, але й від то­го, що до­ля кож­но­го дня ви­про­бує їх на здат­ність ви­жи­ти в на­шо­му су­спіль­стві. Во­ни — ін­ва­лі­ди. Або, як за­раз їх на­зи­ва­ють, лю­ди з об­ме­же­ни­ми фі­зич­ни­ми мож­ли­вос­тя­ми...

Як вижити в місті рівних можливостей

На жаль, реалії сьогодення свідчать, що кількість інвалідів в Україні щороку зростає. І прогнози щодо подальшого розвитку цієї неприємної тенденції невтішні: інвалідів стає більше не тільки через загальні захворювання, але й через неоголошену війну на Донбасі, яка щодня поповнює лави людей з обмеженими фізичними можливостями.
Якщо в Україні 2006 року кількість інвалідів становила 5,3% населення, то, за даними Мінсоцполітики станом на 1 січня 2013 р., чисельність осіб з інвалідністю становила вже 2788226 осіб, або 6,1% від загальної чисельності населення країни. Тобто кількість людей з інвалідністю станом за цей період зросла на 293 тисячі. 2014 рік ситуацію на краще не виправив.

Між­на­род­на спіль­но­та й ук­ра­їн­ське су­спіль­ство че­ка­ють від на­шої вла­ди кар­ди­наль­них ре­форм, які б зміц­ни­ли на­ціо­наль­ну еко­но­мі­ку, по­ліп­ши­ли ін­вес­ти­цій­ний клі­мат, по­до­ла­ли чи хо­ча б змен­ши­ли ко­руп­цію, зро­би­ли жит­тя укра­їн­ців кра­щим.

Нині бізнес нарікає на незадовільні умови конкуренції на ринку. Аби виправити ситуацію, треба змінити правила конкурентної політики і діяльності Антимонопольного комітету (АМК). У розвинутих країнах АМК — це орган, до якого біжать бізнесмени за допомогою, він стежить за конкуренцією на ринку і захищає бізнес.
В Україні Антимонопольний комітет — це фіскальний орган, який часто карає учасників ринку і хвалиться сумами штрафів. У нашого АМК немає чіткої, прозорої процедури накладання штрафів. Чинне законодавство про конкурентну політику містить лише загальні визначення правил застосування штрафних санкцій — вони коливаються від 10 тис. грн до 10% від обороту компанії.
На практиці така невизначеність призводить до того, що за аналогічні порушення АМК без усяких пояснень накладає різні штрафи. Це вигідно АМК і юридичним компаніям, які заробляють на оштрафованих. У країнах Євросоюзу діє чітка формула розрахунку штрафів: базова сума штрафу множиться на час, протягом якого порушувалися правила конкуренції на ринку.