Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Нещодавно Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань провів чергове засідання. Вкотре увага української громадськості була прикута до необхідності створення в Україні сімейних фермерських господарств. Це передбачається законопроектом № 1599 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств», який уже витримав перше парламентське випробування і тепер активно готується до другого читання.
Законодавчі новації
Заступник міністра аграрної політики та продовольства Володимир Лапа визнав, що проходження законопроекту № 1599 у парламенті було непростим. А все тому, що не всі народні депутати розуміють його важливість та актуальність.
У цілому законопроект запроваджує одразу кілька новацій. Одна з них стосується визначення сімейної ферми. Щодо цього Володимир Лапа висловився так: «У нас фермерське господарство може обробляти 10 гектарів, а може й 10 тис. гектарів. Усі розуміють, що це дещо різні господарства. Тому через визначення сімейної ферми ми даємо можливість акцентовано проводити державну політику щодо таких господарств».
У питанні конфлікту на Сході України за останні 12 місяців із Німеччини лунали різні думки. Ми чули висловлювання, як правило, політичних авторитетів-ветеранів, які намагалися довести, що до дій Росії треба ставитись із розумінням. Також ми чули абсолютно протилежні голоси не менш авторитетних представників політичних еліт і спостерігали за надзвичайно критичною дискусією на тему Росії у німецьких медіа.
Помітними були зусилля федерального уряду щодо вирішення кризи дипломатичними методами. Знаковими стали промови канцлера Ангели Меркель у Сіднеї і керівника МЗС Франка-Вальтера Штайнмайєра в Єкатеринбурзі, у яких як мало хто вони висказали російському режиму все, що думають про нього.
Цей німецький дует часто свідчив про німецьку стурбованість, інколи про безпорадність, а переважно про труднощі знаходження місця у новій реальності. Але було б великою помилкою інтерпретувати це як відхід від Заходу і повернення до старого «німецького питання».
Раніше його суттю була нездатність Німеччини погодитись зі статус-кво. Вона хотіла більше місця під сонцем або життєвого простору, а також цілком мирно національної єдності у праві і свободі, майже втрачених у результаті Другої світової війни. Досягнення цих цілей кожного разу вимагало ґрунтовної зміни умов в Європі.
Заяву Жана-Клода Юнкера про створення європейської армії, зроблену 8 березня ц. р., підхопила німецький міністр оборони Урсула фон дер Ляйєн. Використовуючи постулати Юнкера, німці почали дискусію про поглиблення військової співпраці в ЄС, намагаючись реалізувати власні плани розвитку політичної, військової і промислової співпраці в Європі.
Інтерв’ю керівника Європейської комісії Жана-Клода Юнкера для газети «Ді Вельт» включає, зокрема, висловлювання на тему «спільної європейської армії, яка допоможе сформувати спільну закордонну і військову політику та показати відповідальність Європи». Юнкер говорив досить загальними словами і повторив уже відомі погляди, проте у контексті агресії Росії в Україні європейські медіа поставилися до них з особливою увагою.
У ФРН постулати створення європейської армії викликали скептичну реакцію німецьких експертів, але позитивну провідних німецьких політиків, канцлера через речника уряду, міністрів закордонних справ і оборони. До проєвропейської позиції у німецькому політичному дискурсі завжди було надзвичайно позитивне ставлення. Нинішній міністр оборони ФРН Урсула фон дер Ляйєн (ХДС) пішла на крок далі і на конференції у Брюсселі 20 березня оголосила створення європейської армії довготерміновою метою ФРН.
В Єгипті завершився щорічний саміт Ліги арабських держав. Спочатку здавалося, що головним на порядку денному буде питання чотирирічної громадянської війни в Сирії, але напередодні саміту свої корективи внесла громадянська війна в Ємені.
Навесні 2011 року в цій країні змінилася влада, але не трансформувалися звичаї силового вирішення суперечок між релігійними групами. У тому ж році в Ємені з’явилися загони «Аль-Каїди Аравійського півострова», які розглядали цю країну як тилову базу для своєї боротьби за встановлення контролю над Саудівською Аравією. Однак домогтися цього «Аль-Каїді» не вдалося через збройний опір єменських шиїтів.
Чотири роки позиційної громадянської війни в Ємені наприкінці березня 2015 року привели до помітних військових перемог єменських шиїтів. Проте цього не стерпіла Саудівська Аравія, яка має з власними шиїтами чимало суперечок, вважаючи їх п’ятою колоною шиїтського Ірану. У 2012–2014 роках Саудівська Аравія провела низку справжніх військових операцій проти своїх шиїтів та заодно вторглася на територію Бахрейну, аби не допустити перемоги шиїтів і там.
Днями завершилися вибори до місцевих органів влади у Франції. Вони проходять за пропорційною системою у два тури. Французькі оглядачі консервативного напрямку, коментуючи результат правлячої Соціалістичної партії, згадали про вирішальну поразку Наполеона під Ватерлоо двісті років тому.
Якщо чесно, їхній результат був запрограмований уже першим туром голосування. Другий тур тільки підтвердив цю тенденцію. Отже, переможцями муніципальних виборів стала правоцентристська партія «Союз за республіку» колишнього президента Ніколя Саркозі. Цей результат безумовно повертає його у велику французьку політику та робить одним із головних фаворитів на президентську кампанію 2017 року.
Французькі оглядачі висловлюють задоволення з приводу того, що не збулися прогнози щодо перемоги на муніципальних виборах французького Національного фронту на чолі з Марін Ле Пен. Друге місце цієї партії робить непоганий заділ для Ле Пен на президентські перегони за два роки, закріпляючи за її партією провідні позиції на політичній сцені Франції.
Водночас ця виборча кампанія засвідчила наявність чималої кількості вразливих місць Національного фронту.
29 березня 2015 року відбулися вибори президента Узбекистану. Фактично безальтернативним кандидатом був незмінний з 1990 року президент країни Іслам Карімов.
Це не дивно, адже внутрішньополітична арена Узбекистану була «зачищена» ще на початку 1990-х років. Потенційна світська опозиція Карімову опинилась у кращому випадку в еміграції. Радикально налаштовані ісламісти з «Партії ісламського відродження Узбекистану» також емігрували та відігравали помітну роль у громадянській війні в сусідньому Афганістані на боці руху Талібан.
За такої політичної розстановки сил Іслам Карімов створив фактично персональний режим влади. Заради цього йому довелося досить талановито балансувати між головними геополітичними силами у Центральній Азії.
Ситуація для Узбекистану особливо ускладнилась із початком восени 2001 року американської військової операції у сусідньому Афганістані. Узбекистан фактично був вимушений перетворитися на тилову базу сил НАТО в регіоні. Аби збалансувати американський вплив, Карімову довелося зблизитись із Росією та Китаєм, вступивши до Шанхайської організації співробітництва.
Таке геополітичне балансування допомогло Карімову зберегти владу навесні 2005 року, коли під впливом революційних заворушень у сусідньому Киргизстані та усунення від влади Аскара Акаєва сталися масові заворушення в Андіжані.
ВІЙСЬКОВИКАМ, СХИЛЬНИМ ДО ЗЛОВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЕМ, ЗАГРОЖУЮТЬ СУТТЄВІ ГРОШОВІ САНКЦІЇ
Українські бійці нині боронять нашу країну від ворога, який прагне розчленувати її, позбавивши територіальної цілісності. Сотні, тисячі солдатів та офіцерів щодня заглядають в очі смерті заради майбутнього наших дітей. Вони — герої. Але й герої, як відомо, теж не зі сталі, а звичайні люди. І серед них трапляється усіляке...
Зокрема, різні правопорушення, а то й злочини, внаслідок яких гинуть як самі військовослужбовці, так і мирне населення. Про ці прикрі випадки тривалий час прийнято було не говорити, але про них знали. Насамперед самі військовики — учасники антитерористичної операції, а також представники органів військової прокуратури, спецслужб, які їх розслідували. А нещодавно головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив статистику, яка відображає дотримання серед військовиків АТО дисципліни і не може не шокувати...
Зважаючи на це, за наведення порядку у військах взялися наші парламентарі, внісши до деяких законів України цілий ряд змін і доповнень. Основний удар законодавці нанесли по тих, хто водить дружбу із зеленим змієм: за розпивання алкогольних і навіть слабоалкогольних напоїв під час служби військовиків каратимуть штрафом у розмірі від 70 до 145 неоподаткованих мінімумів (це, нагадаю, 1190–2465 гривень) або ж арештом із наступним утриманням на гауптвахті строком до 10 діб.
ЦЕ ВКОТРЕ ЗАСВІДЧИЛА МІЖНАРОДНА ВИСТАВКА ОЗБРОЄНЬ, ЯКА ВІДБУЛАСЯ В ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТАХ
Проходила вона — за давньою традицією — у місті Абу-Дабі. Слід зауважити, що українські виробники зброї та військової техніки вже не вперше були учасниками чи не наймасштабнішої світової виставки оборонної промисловості IDEX, яка проводиться у цій арабській країні раз у два роки. Адже оборонно-промисловий комплекс нашої країни був і залишається одним із кращих у світі. Тож і цього року нашим зброярам було що показати на IDEX-2015.
Кращі світові виробники військової продукції демонстрували свої напрацювання в розробці озброєння, електронних засобів захисту, балістичних систем, радарних установок, засобів телекомунікації, оптичної електроніки, боєприпасів, військового спорядження, протимінних систем, систем захисту на землі, у воді та повітрі, інженерних установок, спецтехніки.
Україну представляли підприємства, які входять до складу державного концерну «Укроборонпром». Не перелічуватимемо їх усіх, а ось на зразках техніки, представленої ними, варто зупинитися. Наприклад, як не розповісти хоч коротко про новий бронетранспортер БТР-3, який є гордістю наших виробників-оборонців, бо оснащений бойовим модулем «Штурм-М», який складається з 30-мм автоматичної гармати, спареного з нею 7,62-мм кулемета, 6 ракет «Бар’єр» і автоматичного гранатомета? На відміну від багатьох закордонних аналогів, це досить потужна у вогневому плані машина.
ЯКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ДОПОМОГИ ПОТРЕБУЄ УКРАЇНА ВІД СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ
У часи Революції гідності з приїздом до нашої держави якихось поважних іноземних (передусім американських) делегацій майданний люд очікував якщо й не глобальних зрушень, то, принаймні, пожвавлення розвитку подій від тодішньої української влади. Таке пожвавлення подекуди виливалося в якісь обіцянки, подекуди (як 11 грудня 2013-го), навпаки, у намагання розігнати протестувальників... Однак головний позитив був безперечним: ситуація розвивалася і не допускала найгіршого сценарію — застою.
Щось подібне в Україні відчувається й нині. Ось тільки очікування чимало громадян тепер покладають на самих заокеанських візитерів, котрі можуть вплинути на президента Сполучених Штатів Америки усе ж таки ухвалити рішення про надання Україні сучасного озброєння.
Візит ввічливості
Тиждень, що минає, приніс нашій державі чергову порцію таких сподівань. По-перше, в Україні побували представники комітету збройних сил американського Конгресу на чолі з його керівником Вільямом Торнберрі. Як відомо, цьому візиту передувало ухвалення абсолютною більшістю голосів резолюції Палати представників Конгресу США, де міститься заклик до Барака Обами негайно надати Україні зброю.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».