Дмитро Гнатюк стояв біля витоків унікального в нашому мистецтві явища — відродження української авторської пісні, яку він на дужих крилах свого таланту підніс до небачених висот, повернувши народу співочий український мелос, духовну красу пісні. Це він проніс над планетою «Пісню про рушник», «Ми підемо, де трави похилі», «Два кольори», «Черемшину», «Летять ніби чайки...», «Марічка», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Ясени», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Його голос уособив пісенну душу рідного народу. Українська пісня принесла йому й світове визнання.
У 1975 році Дмитро Гнатюк дебютував як режисер, здійснивши постановку сучасних і класичних опер — «Князь Ігор» О. Бородіна, «Тихий Дон» І. Дзержинського, «Тоска» Дж. Пучіні, «Травіата» і «Аїда» Дж. Верді, «Пікова дама» і «Мазепа» П. Чайковського, «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського, «Війна і мир» С. Прокоф’єва... Його новітні інтерпретації національних опер «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Тарас Бульба». «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Золотий обруч» Б. Лятошинського ввійшли до золотого фонду українського музичного мистецтва.
Нині Дмитро Михайлович Гнатюк продовжує свою діяльність у Національній музичній академії, передаючи свій колосальний сценічний і режисерський досвід майбутнім поколінням оперних митців.
Інформаційна служба національної опери україни