Че­рез по­гір­шен­ня від­но­син із Ро­сією, зрос­та­ючу за­леж­ність від Ки­таю і страх пе­ред де­ста­бі­лі­за­цією Турк­ме­ні­стан здійс­нює спро­би ко­ре­гу­ван­ня зов­ніш­ньої по­лі­ти­ки і на­ма­гає­ть­ся по­гли­би­ти спів­пра­цю із За­хо­дом в га­лу­зі енер­ге­ти­ки і без­пе­ки. Про це свід­чить від­нов­лен­ня енер­ге­тич­ної спів­пра­ці з Єв­ро­пей­ським Со­юзом та зу­сил­ля що­до от­ри­ман­ня біль­шої до­по­мо­ги в га­лу­зі без­пе­ки від Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки.

Туркменістан — украй авторитарна держава, в якій уся влада сконцентрована в руках президента Гурбангули Бердимухамедова і оточуючої його вузької кліки — непрозорої, об’єднаної в один клан. У країні немає жодних незалежних інституцій: медіа, політичних партій, неурядових організацій тощо.
Геополітичне значення Туркменістану зумовлене його енергетичними запасами — країна має 17,5 більйона кубометрів, тобто 9,4% підтверджених світових запасів, природного газу. Протягом останнього десятиліття змінилися напрямки експорту газу з Туркменістану, і, почавши з 2009 року, Китай почав підміняти Росію в ролі головного споживача сировини з цієї країни.

В активну фазу вступила президентська виборча кампанія в Польщі. 10 травня поляки обиратимуть главу держави серед 11 кандидатів. Фаворитом вважається чинний президент Броніслав Коморовський. Президентські перегони є перевіркою потенціалу парламентських партій напередодні цьогорічних осінніх виборів сейму. Вони дадуть відповідь, хто в наступні п’ять років очолюватиме виконавчу владу.
Відповідно до польської Конституції президент є політичним арбітром між різними політичними силами й верховним головнокомандувачем збройних сил. Успіх президентської діяльності залежить від ефективності співпраці з прем’єр-міністром.
Дані соціологічних опитувань дають підстави прогнозувати, що Броніславу Коморовському доведеться позмагатись у другому турі виборів президента з кандидатом від опозиційної партії «Право і справедливість» Анджеєм Дудою. Президентську виборчу кампанію інші кандидати розглядають як розігрів своїх політичних сил для парламентських перегонів.

Не­без­печ­ні тен­ден­ції на Близь­ко­му Схо­ді, ри­зи­ки по­ру­шен­ня Мін­ських до­мо­вле­нос­тей на Дон­ба­сі, не­за­вер­ше­ність пе­ре­го­во­рів що­до ство­рен­ня Єв­ро­ат­лан­тич­ної зо­ни віль­ної тор­гів­лі між США та Єв­ро­со­юзом про­во­ку­ють знер­во­ва­ний стан єв­ро­пей­ської еко­но­мі­ки.

Біржові спекуляції з цінами на енергетичні ресурси, провокування Росією європейського розколу щодо продовження або перегляду економічних санкцій, непрогнозований стан із результатом виборів у Великій Британії, де консерватори обіцяють референдум щодо виходу з Євросоюзу, розбіжності із США щодо пріоритетності врегулювання конфліктів, які набирають обертів на зовнішніх кордонах Євросоюзу, створюють політичні ризики для зони євро. Безпосереднім ризиком для неї залишається ситуація навколо грецьких боргів.
Уряд Греції надіслав Європейській комісії скоректований список реформ, який має переконати кредиторів у можливості надання країні наступної порції кредитів. Усупереч передвиборчим обіцянкам правляча партія «Сіріза» пропонує підвищити податок на додану вартість, приватизувати ще більше державної власності, домогтися збору податків із тих, хто роками ухилявся від їх сплати.

Прем’­єр-мі­ністр Ро­сії Дмит­ро Мед­ве­дєв дня­ми від­ві­дав Та­їланд і В’єт­нам. Це тур­не ста­ло по­ка­зо­вим із точ­ки зо­ру спроб Ро­сії роз­ши­ри­ти свої тор­го­вель­но-еко­но­міч­ні від­но­си­ни з азій­ськи­ми дер­жа­ва­ми, які не до­три­мую­ть­ся єв­ро­ат­лан­тич­них санк­цій про­ти Крем­ля. Не менш ці­ка­во ін­тен­си­фі­ка­ція цих від­но­син ви­гля­дає у кон­тек­сті кон­ку­рен­ції Ро­сії з Ки­та­єм за вплив на дер­жа­ви Пів­ден­но-Схід­ної Азії.

Звичайно, статистика торгівлі Росії з цими державами помітно поступається не лише китайським, а й американським показникам. Утім, сам факт налагодження такої співпраці має як економічне, так і передусім політичне підґрунтя.
Відносини з Таїландом до розпаду СРСР фактично перебували у замороженому стані. Лише у 1990-х роках Таїланд перетворився на зону відпочинку для «нових росіян». Поряд із цим налагоджувалися й торговельно-економічні російсько-тайські відносини.
Правда, власті Таїланду підійшли до цього питання суто прагматично. Завдяки цьому у 2012 році Україна виграла у Росії тендер на постачання танків для тайської армії. Тепер Росія намагається посилити свої позиції у розширенні співпраці з Таїландом.