У від­по­відь на санк­ції США і Єв­ро­со­юзу Во­ло­ди­мир Пу­тін ус­та­но­вив ем­бар­го на ім­порт про­дук­тів хар­чу­ван­ня з кра­їн, які при­єд­на­ли­ся до санк­цій про­ти Ро­сії, згід­но з прин­ци­пом: «У від­по­відь на на­пад во­ро­га бом­бар­ду­ємо на­ші міс­та».

Прості росіяни в захопленні від антисанкцій (ембарго) Путіна. «Нині вперше за багато років я зірвала яблуко на своїй ділянці», — з хвилюванням пише одна з росіянок на Фейсбуку. Вона пояснює, що польських фруктів їсти вже не буде, жодні ембарго її не налякають, бо навчена жити за 5 тисяч рублів на місяць (трохи більше 1000 гривень) і забезпечить себе картоплею. Багато росіян не бояться пустих полиць, пам’ятаючи кризу 1998 року, коли овочі та фрукти, вирощені на дачних ділянках, урятували не одну родину.
«Ешь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний приходит, буржуй»,— писав Володимир Маяковський ще у часи більшовицької революції. Серед звичайних громадян панує переконання, що ембарго на продукти — це проблема сучасних буржуїв — іншими словами, заможних росіян. Медіа і «патріотичні» середовища старанно формували з фуагри і іспанської шинки, яку росіяни називають хамоном, символи торговельної війни між Росією і Заходом.

22 жовтня 2014 року ісламіст влаштував стрілянину біля військового меморіалу в центрі Оттави та в приміщенні канадського парламенту. В цей час у приміщенні був прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер. Фактично ця стрільба стала своєрідним канадським 11 вересня. Адже після відомих терактів у США 2001 року в Північній Америці не було зафіксовано жодного аналогічного випадку. Після фізичної ліквідації на початку травня 2011 року самого Усами бен Ладена взагалі здавалося, що зло поборене.
Періодично американські спецслужби звітували про попереджені теракти, але нечасто громадськості надавали неспростовні докази їхньої реальності. У той час як створена система стеження за потенційними терористами ззовні поки що не підводила сили безпеки. Інша справа, що запобігти теракту, який готує певна група, набагато «простіше», ніж удару з боку одинака. Тим паче що такий терорист є громадянином країни, в якій і скоює теракт.
За даними канадської поліції, стріляв уродженець провінції Квебек, який прийняв іслам. Інцидент було визначено як відповідь «Ісламської держави» на участь канадських військово-повітряних сил у бомбуванні їхніх позицій.

Від­був­ся дру­гий тур пре­зи­дент­ських ви­бо­рів у Бра­зи­лії. Між со­бою кон­ку­ру­ва­ли чин­ний пре­зи­дент Діл­ма Ру­сеф і пред­став­ни­ця опо­зи­ції Ма­рі­на Сіль­ва. Го­лов­ною ін­три­гою піс­ля пер­шо­го ту­ру за­ли­ша­ло­ся пи­тан­ня, на­скіль­ки бра­зиль­ська опо­зи­ція ви­явить­ся здат­ною кон­со­лі­ду­ва­ти­ся для під­трим­ки Ма­рі­ни Сіль­ви.

Чимало бразильських політологів вважали, що попри скоєні помилки Ділма Русеф, яка зрештою з великим відривом виграла перший тур голосування, переможе у другому турі також. На фініші боротьби багато її прихильників намагалися спекулювати на антиамериканських настроях. Вони нагадували, що Русеф, особливо після скандалу з прослуховуванням її приватних телефонних розмов Агентством національної безпеки США, зайняла принципову позицію щодо відмови американським нафтовим концернам зміцнити свою акціонерну присутність у головній нафтовій компанії країни «Петробразил».
Вартість цієї компанії суттєво збільшилася після відкриття геологами поблизу берегів Бразилії багатих покладів нафти, запаси якої можна порівняти хіба що з тими, які вже розробляються поблизу берегів США у Мексиканській затоці.

26 жовтня 2014 року парламентські вибори пройшли в Тунісі — на батьківщині арабських революцій 2011 року. Відразу після революції до нового парламенту Тунісу були обрані представники як світських демократичних партій, так і місцеві ісламісти з партії «Ан-Нахда».
Навесні 2012 року вони створили свій уряд, який почав досить радикальні реформи, спрямовані на згортання світських порядків у Тунісі. Проте цей радикалізм виявився надмірним для тунісців. Адже впродовж майже п’яти десятиліть Туніс вважався найбільш європеїзованою державою серед усіх країн Північної Африки. Цю європейськість засвідчувало не тільки майже рівнозначне використання французької мови, яка залишилася тунісцям у спадок від колоніальних часів поряд з арабською, а й повсякденні звички місцевих жителів.
Саме цей фактор найбільше відрізняє Туніс від сусідніх держав Північної Африки. Завдяки домінуючій світській ментальності туніське громадянське суспільство спромоглося на початку 2013 року дати відсіч ісламським радикалам та в союзі з туніською армією усунути їх від влади. Роль туніських військових у цьому процесі також цікава, оскільки вони, наприклад, на відміну від єгипетської армії, ніколи на постійній основі не втручалися у політику.