«Росіянин може хвалитися лише успіхами держави — польотом Гагаріна, Сочі. У всіх інших випадках росіяни повинні ходити зігнуті і перепрошувати: ну що ви, хамону я не їв і взагалі не знаю цього слова», — іронізував у коментарі для порталу Gazeta.ru Михайло Соломатін.
У нинішній ситуації, коли все стало чорнобілим, а ворогів видно в усій красі, «Володимир Путін» означає «Росія», тому будьяка критика президента за визначенням стає антиросійською і глибоко непатріотичною. Саме так і сказав заступник глави адміністрації російського президента Володін. Якраз до цієї категорії належать голоси економістів, які нагадують про серйозні наслідки секторальних санкцій.
«Наші бідні ненавидять багатих, і почуття, що санкції вдарять по них, не викличе нічого, крім тихої радості, що нарешті хтось утер носа паничам і найшла коса на камінь», — вважає економіст Владислав Іноземцев.
А багаті офіційно дотримуються лінії партії, щоб не поповнити грона «зрадників». Анатолій Чубайс, один із батьків російської приватизації, а нині керівник державної корпорації «Роснано», в інтерв’ю агентству ІТАР–ТАРС визнав, що нинішня ситуація шкодить економіці, а «бізнес повинен бути більш прагматичним, ніж політики» і прагнути до деескалації конфлікту. Але нинішня ситуація, на його думку, є ціною, яку Росія — самотній лицар — платить за боротьбу з американським домінуванням. Чубайс переконує, що санкції не страшні і готовий їх перечекати, жуючи гречану кашу. Вона, зрештою, популярна у Росії і не залежить від імпорту.
Кожний кремлівський бізнесмен знає, що умовою виживання є постійне декларування підтримки для влади. І поки остання буде мати гроші, все буде добре. Чи мусить турбуватися про санкції Ігор Сєчін, керівник нафтового гіганта, один із найбагатших людей Росії, якщо у такий складний час не посоромився попросити у держави додаткові 45 мільярдів доларів на покриття боргів компанії, ослабленої санкціями ворожого Заходу? У ситуації стагнації, обмеження доступу до кредитів, відтоку капіталу державні гроші тануть дуже швидко, але досвідчений бізнесмен добре знає, де вони лежать.
Одна з його пропозицій — рефінансування «Роснафти», ключового підприємства для російського експорту, полягає у закупівлі облігацій «Роснафти» за гроші пенсійних фондів. А мало бути зовсім інакше: адже енергетичний сектор — останній бастіон для надходження доларів у російську касу — щодо цього не мають сумнівів навіть найбільш ортодоксальні прихильники конфронтації із Заходом. Але відмовити «Роснафті» не випадає, бо це був би замах на російську національну гордість.
Російська відповідь на підступні наміри Заходу не обмежиться посиленою активністю на дачних ділянках. На всіх щаблях російської державної і регіональної влади, у міністерських кабінетах, в медіа і просто у головах звичайних росіян множаться фантазії, як показати західному світу «комбінацію з трьох пальців».
Родинне сільське господарство має отримати додаткові гроші для компенсації відсутності імпорту. Сільськогосподарське лобі задоволене, оскільки вже багато років закликало уряд обмежити імпорт. Поза тим зростають шанси на щедрі ріки субсидій, а у розгардіяші, викликаному екстремальною ситуацією, не буде кому перевірити доцільність їх використання.
«На Заході прозівали дуже істотний фрагмент рішення Путіна, який у Росії був добре почутим, — вважає Владислав Іноземцев.— Ембарго встановлено на рік, але прем’єр і уряд дають зрозуміти, що сподіваються на скасування санкцій раніше. Це означає, що ніхто і пальцем не поворухне». Рільники зможуть відчутно збільшити виробництво не відразу, а за кілька років; але коли імпорт відновиться, на додаткову продукцію вже не буде попиту, — вважають експерти з «Ведомостей».
Утім, фантазії сиплються, як із рукава: Федеральне рибне агентство шукає замінників норвезького лосося, а імпортери яловичини отримали наказ налагодити контакти з постачальниками з Бразилії. Міністерство зв’язку пообіцяло протягом 3–7 років повністю змінити програмне забезпечення, щоб відмовитися від імпорту, Центральна виборча комісія напередодні чергового голосування обов’язково замінить іноземний Windows для підрахунку голосів чимось російського виробництва.
Економічний радник президента Сергій Глазьєв також вважає найкращим рецептом швидкого зростання економіки ізоляцію від глобальної економіки, від’єднання рубля від долара, а також контроль держави за ринком. Неймовірно, що, незважаючи на зовсім свіжий у пам’яті гіркий радянський досвід, у Кремлі не бракує людей, які серйозно вірять у технологічний стрибок завдяки примусу й ізоляції.
Наприклад, військовий аналітик Руслан Пухов бачить вихід в орієнтації на Китай і «мобілізаційних методах модернізації» більшовицького типу. У розмові з «Московским комсомольцем» він мріяв про «освіжаючу морозну свіжість 1937 року», але не як повторення великого терору, а як «різке посилення відповідальності нинішньої лінькуватої і байдужої еліти, а також радикальне посилення ефективності державного апарату».
Нині російське сільське господарство забезпечує потреби на 60%. «Росія імпортувала 36% харчових продуктів, з чого половина припадає на країни, охоплені ембарго», — пише Борис Грозовський із газети «Ведомости». В разі збереження ембарго російські магазинні вітрини втратять різноманітність, а ціни зростуть. «Росіяни якось дадуть собі раду, але ембарго вдарить передовсім по торговельних фірмах, які зазнають втрат, намагаючись переорієнтуватись на інші ринки, або вийдуть із гри», — пояснює Іноземцев.
Частина продуктів буде надходити в Росію через Білорусь чи Казахстан, які не приєдналися до російського ембарго, хоча належать до Митного союзу. В асортименті вже з’явилися білоруські креветки, а мінський хамон чи пармезан — це тільки питання часу, не кажучи вже про яловичину чи яблука.
Володимир Путін силою пропаганди перевів стрілки із санкцій на антисанкції, чим підтримав враження, що залишається суб’єктом, який визначає напрямки міжнародної політики. «Суспільство перебуває у стані майже військової мобілізації, об’єднане завдяки боротьбі із зовнішнім ворогом і готове до перемоги за наказом головнокомандуючого», — пишуть «Ведомости», цитуючи результати опитування центру ВЦІОМ про ставлення до загроз. Росіяни відчувають загрозу з боку України і Заходу, забувши всі інші страхи: тероризм, епідемії, культурний занепад.
Що ж, залишається вшанувати російську національну гордість, яка харчується виключно рідною картоплею, а на додаток у поті чола руйнує однополюсний світ.
Євген ПЕТРЕНКО